ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 592/4475/23
провадження № 61-13401св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом Рижовим Сергієм Євгеновичем, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів у вихованні дитини, у якому просила:
зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначити такі способи участі у вихованні дитини:
- побачення з дитиною кожну першу та третю неділю місяця з 11:00 год до 15:00 год без присутності батька, бабусі або інших осіб шляхом зустрічі матері з сином біля під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- спільно з сином проводити святкування дня народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року з 11:00 год до 15:00 год без присутності батька, бабусі або інших осіб, шляхом зустрічі матері з сином біля під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- проживати разом з матір`ю за адресою реєстрації: АДРЕСА_2, один місяць щороку (кожного липня),
зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кожної середи з 18:00 год до 20:00 год, шляхом відео зв`язку за допомогою мобільних застосунків "Viber", "WhatsApp", "Telegram" та/або програм "Zoom", "Skype", обов`язок забезпечувати побачення та спілкування (контакт) покласти на ОСОБА_2 .
У ході розгляду справи, 07 травня 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій просила зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати відвідування, а саме чотири зустрічі кожного четверга з 15:00 до 16:00 годин, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з психологами Оболонського районного центру соціальних служб.
Позивачка посилалася на те, що 11 серпня 2011 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, від якого вони мають спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.
Восени 2015 року відповідач забрав сина на прогулянку та не повернув.
Позивачка неодноразово намагалася мирно врегулювати спір, однак відповідач усіляко перешкоджав його зустрічам сина із матір`ю.
У зв`язку із цим, у липні 2015 року вона звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, визначення способу участі у вихованні дитини, стягнення аліментів (справа № 592/9865/15-ц).
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року у справі № 592/9865/15-ц визначено постійне місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір`ю.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 17 січня 2017 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 жовтня 2017 року в частині вирішення цих позовних вимог залишено без змін.
Однак, відповідач не виконує рішення суду про визначення місця проживання сина з нею, забороняє та перешкоджає побаченням з дитиною, не дозволяє спілкуватися засобами телефонного зв`язку.
У зв`язку із цим, на думку позивачки, єдиним вирішенням конфлікту є звернення до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні дитини та зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.
Позивачка вказує, що Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією за участю Служби у справах дітей та сім`ї було проведено два засідання комісії з питань захисту прав дитини, які запропонували ОСОБА_2 провести зустрічі сина ОСОБА_4 з психологом Оболонського районного центру соціальних служб. Психологом було запропоновано різні часи та дні для зустрічей, але жоден варіант відповідачу не підійшов.
Вважає, що відсутність стабільних контактів з матері із сином створюють загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту між ними, що в подальшому може ускладнити виконання рішення суду про усунення перешкод у вихованні дитини.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити заяву про забезпечення позову.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_2 забезпечити присутність сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в приміщенні Оболонського районного в м. Києві центру соціальних служб за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, буд. 7Г, кожного четверга з 15 год 00 хв. до 16 год 00 хв. для зустрічей з матір`ю ОСОБА_1 у присутності психолога центру.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів у вихованні дитини з метою сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітнього сина з матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від матері, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи та неможливість спілкуватися з нею.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
01 жовтня 2024 року ОСОБА_2, в інтересах якого діє його представник- адвокат Рижов С. Є., через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
05 грудня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 звернулась до Верховного Суду з відзивом, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.