ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 488/2561/21
провадження № 61-8267св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Офіс Генерального прокурора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора Декалюка Дениса Ернестовича на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2024 року у складі судді Чернявської Я. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2024 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
2. Позов обґрунтовано тим, що Генеральною прокуратурою України (наразі - Офіс Генерального прокурора) здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014150020000020 від 20 березня 2014 року.
3. З цього кримінального провадження виділялися кримінальні провадження за № 42017000000000567 від 01 березня 2017 року та № 42017000000001815 від 06 вересня 2017 року.
4. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, за місцем проживання ОСОБА_1 23 листопада 2016 року проведено обшук, в ході якого було вилучено особисті речі і документи.
5. 14 лютого 2017 року за результатами розслідування слідчим Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191 та статті 219 КК України.
6. Крім того, органами Національної поліції України неодноразово проводились слідчі та розшукові дії відносно доньки, дружини та матері ОСОБА_1, чим здійснювався протиправний тиск як щодо нього самого, так і щодо його рідних.
7. Під час досудового слідства як до самого ОСОБА_1, так і відносно його рідних - доньки ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3 застосовувались різні заходи забезпечення кримінального провадження (обрання запобіжних заходів, арешти рухомого та нерухомого майна тощо).
8. Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191 та статті 219 КК України у зв`язку з недоведеністю в діях складу злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України та недоведеністю вчинення правопорушення, передбаченого статтею 219 КК України.
9. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2020 вирок суду першої інстанції залишено без змін.
10. Зазначав, що внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності органом досудового розслідування та прокуратурою йому завдана моральна шкода, яка полягає у наступному.
11. Вказував, що ОСОБА_1 до кримінального переслідування мав бездоганну ділову та суспільну репутацію, з 1988 року пропрацював на різних посадах в різних галузях господарства, у тому числі у галузі суднобудування на керівних посадах. Користувався беззаперечним авторитетом у трудових колективах.
12. Загальний строк незаконного кримінального переслідування ОСОБА_1 Генеральною прокуратурою України (Офіс Генерального прокурора) становить 4 роки. При цьому він незаконно та безпідставно обвинувачувався у злочинах, які він не вчиняв.
13. Після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з обмеженням не покидати житло у нічний час, ОСОБА_1 був позбавлений права вільного пересування, що значним чином вплинуло на його конституційне право на свободу пересування.
14. Протягом часу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 був вимушений виправдовуватись, давати пояснення близьким родичам, сусідам, знайомим, колегам по минулій роботі.
15. Перебіг кримінального провадження відносно ОСОБА_1 висвітлювався в засобах масової інформації, в повідомленнях яких згадувалося його прізвище.
16. Пояснював, що цим негативним висвітленням подій було геть знищено авторитет, престиж та ділову репутацію перед великим колом людей, з якими він підтримував дружні та ділові стосунки, перед колегами по минулій роботі, у тому числі і підлеглими.
17. Внаслідок арешту майна ОСОБА_1 та його рідні були незаконно тимчасово позбавлені конституційного права власності.
18. Через кримінальне переслідування його стан здоров`я значно погіршився. Так, в період з 05 грудня 2016 по 13 грудня 2016 року він проходив лікування у Вітовській ЦРЛ з діагнозом "гострий панкреатит", що підтверджується відповідною випискою з історії хвороби від 13 грудня 2016 року.
19. Орган досудового розслідування також намагався здійснювати незаконний вплив на нього через його дружину, доньку та маму шляхом накладення арешту на майно доньки та дружини, проведення відносно них та мами слідчих і розшукових дій. Вказаний тиск значно посилював переживання та моральні страждання.
20. Як наслідок незаконних дій органу досудового розслідування відносно нього він зазнав значних душевних страждань, погіршились його відносини з оточуючими, глобально порушились нормальні життєві зв`язки, значним чином погіршився стан здоров`я, тривалий час він був змушений захищати свої права та інтереси в суді, була принижена честь, гідність, престиж та ділова репутація, порушились стосунки з близькими людьми і родичами, що призвело до негативних змін в емоційному стані.
21. Враховуючи викладене просив суд стягнути відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, в сумі 4 000 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2024 року, позов задоволено частково.
23. Стягнено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 341 036,67 грн.
24. В іншій частині позову відмовлено.
25. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що загальний строк протягом якого позивач перебував під слідством і судом, становить 48 місяців та 1 день (з 14 лютого 2017 року - повідомлення про підозру по 15 лютого 2021 року - набрання виправдувальним вироком законної сили), тому на користь позивача підлягає стягненню 341 036,67 грн. Судами вказано, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди не менший, ніж передбачений законом, і не більший ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора Офісу Генерального прокурора Декалюка Д. Е.
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити судові рішення шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди.
29. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у взаємозв`язку зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", відповідно до якої визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи судові рішення, виходили із того, що з першого січня 2024 року мінімальна заробітна плата становить 7 100 грн, проте не врахували, що згідно з частиною другої статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішення суду, на рівні 1 600 грн.
31. Таким чином, заявник вважає, що законодавцем в Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" передбачено норму, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
32. Також судами не враховано, що тривалість перебування позивача під слідством та судом пов`язана також з його умисними діями, а саме ухиленням від органів досудового слідства та перебування в розшуку упродовж 21 місяця та 6 днів (з 15 лютого 2017 року по 21 листопада 2018 року).
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
33. Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014150020000020 від 20 березня 2014 року. З цього кримінального провадження виділено кримінальні провадження № 42017000000000567 від 01 березня 2017 року та № 43017000000001815 від 06 вересня 2017 року.
34. За результатами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 14 лютого 2017 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Куций С. В. повідомлено про підозру ОСОБА_1 про те, що він підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, та доведенні до банкрутства, тобто умисному, з корисливих мотивів в інтересах третіх осіб вчинені службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності та завдали великої матеріальної шкоди кредитору, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 219 КК України.
35. 15 лютого 2017 року постановою того ж слідчого оголошено розшук ОСОБА_1 .
36. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року дозволено затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
37. 28 серпня 2017 року слідчим ГПУ повторно ініційовано клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одночасно, в той же день, слідчий ГПУ ініціював клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
38. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
39. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
40. 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 затримано співробітниками СБУ в Миколаївській області та під конвоєм супроводжено до м. Києва. Вказаний факт підтверджується відповідним протоколом затримання.
41. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19 січня 2019 року.
42. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року накладено арешт та заборонено відчужувати майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а саме:
1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 232,5 кв. м та житловою площею 77,4 кв. м;
1/2 частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 4810136600:04:038:0006, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 частину автомобіля ВАЗ 21102, NZA автомобіля 11355750, державний номерний знак НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, номер свідоцтва про реєстрацію 000965.
43. Як вбачається з повісток про виклик слідчий ГПУ викликав ОСОБА_1 на 22 листопада 2016 року, 06 грудня 2016 року, 12 січня 2017 року, 26 січня 2017 року, 13 лютого 2017 року, 14 лютого 2017 року для проведення слідчих дій.
44. Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, статтею 219 КК України у зв`язку з недоведеністю в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України та недоведеністю вчинення правопорушення, передбаченого статтею 219 КК України.
45. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 вирок суду першої інстанції залишено без змін.
46. Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року вирок Корабельного районного суду міста Миколаєва від 13 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
47. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
48. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
49. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
50. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
51. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.