ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 758/4172/21
провадження № 61-9960св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Ярослава Олеговича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року у складі судді Анохіна А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А.,
Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"), у якому просила визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги №GL3N415722 від 21 квітня 2020 року, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 33/П/84/2008-980 від 15 квітня 2008 року та пов`язаного із ним договору іпотеки від 15 квітня 2008 року.
2. Позов мотивовано тим, що договір про відступлення прав вимоги
№ GL3N415722 від 21 квітня 2020 року, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", в частині відступлення прав вимоги за кредитним договором № 33/П/84/2008-980 від 15 квітня 2008 року порушує її права, оскільки за своєю правовою природою є не договором уступки прав вимоги (цесії), а договором факторингу. Зміст цього правочину суперечить вимогам чинного законодавства, що регулюють суспільні правовідносини у сфері договорів цесії, у зв`язку з чим такий договір має бути визнаним недійсним на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України.
3. Обґрунтовуючи необхідність визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 15 квітня 2008 року, позивачка зазначила, що цей договір є похідним від договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором, тобто має бути визнаним недійсним на підставі того, що його недійсність випливає із недійсності договору про відступлення прав вимоги за договором кредиту.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 травня
2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторонами під час укладення спірного договору відступлення права вимоги були дотримані всі аспекти, встановлені цивільним та господарським законодавством для такого виду договору, вказаний предмет, ціна та строк, правочин вчинений у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання. Також, первісним кредитором у зобов`язанні були передані ТОВ "ФК" "Довіра та гарантія"" документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для виконання боржником своїх зобов`язань. В свою чергу ТОВ "ФК" "Довіра та гарантія" було здійснено повідомлення боржника (позивача) про укладення договору права вимоги та відступлення прав за кредитним та іпотечним договором до нового кредитора.
6. Також, укладаючи вказаний договір, в ТОВ "ФК" "Довіра та гарантія" не було на меті здійснення фінансування господарської діяльності ПАТ "КБ "Надра", а вказаний правочин укладено на підставі загальних ринкових цін, що склались в банківському секторі на перелічені в договорі права вимоги на непрацюючі кредити. Вказані правовідносини відносяться до категорії відступлення права вимоги, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні. На момент укладення договору про відступлення права вимоги №GL3N415722 від 21 квітня 2020 у ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" була наявна ліцензія на надання послуг з факторингу, яка була видана 11 травня 2017 року та діяла до 09 червня 2020 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Савчака Я. О. на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
9. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
11. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Касаційна скарга мотивована тим, що 14 червня 2013 року за заявою ПАТ "КБ "Надра" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною було вчинено виконавчий напис (зареєстровано у реєстрі під №634), відповідно до якого розмір вимог кредитора, на який банк достроково звернув стягнення, склав 1 645 952,63 грн.
13. Вважає, що таким чином банк змінив строк виконання основного зобов`язання шляхом вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, у зв`язку із чим кредитний договір припинив свою дію та банк втратив можливість нарахування та стягнення з позичальника відсотків за кредитом, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору.
14. У той же час, за договором про відступлення прав вимоги № GL3N415722 від 21 квітня 2020 рокубанк відступив на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" право вимоги за кредитним договором у розмірі 3 499 968,36 грн, з яких залишок за тілом кредиту - 2 802 958,16 грн, залишок за відсотками - 697 010,20 грн.
15. Вважає, що банк відступив право вимоги, якого в нього не було, а зазначені "завищені" розрахунки не ґрунтуються на чинному законодавстві.
16. Також вказує, що при укладенні оспорюваного договору про відступлення прав вимоги банк відступив право вимоги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" в обмін на грошові кошти, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи, що є основною ознакою факторингу.
17. Уклавши договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, банк отримав фінансування, а ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги.
18. Наведене свідчить про те, що оскаржуваний договір за своєю природою, незважаючи на його назву, є договором факторингу.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
19. У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалено на підставі належним чином оцінених доказів, з урахуванням вимог матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
20. Також у вересні 2024 року представник ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (нова назва - ТОВ "Він Фінанс") - адвокат Міньковська А. В. подала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Вказувала, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Також просила закрити провадження за касаційною скаргою відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
21. У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в яких представник ОСОБА_1 - адвокат Савчак Я. О. повністю підтримав усі доводи та аргументи, наведені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити у повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "КБ "Надра" укладено кредитний договір
№ 147/П/55/2006-840, відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 якого ВАТ "КБ "Надра" зобов`язався надати грошовий кредит позивачці на суму в розмірі
117 461,61 доларів США зі строком користування до 15 квітня 2028 року.
23. У забезпечення виконання умов кредитного договору між позивачем та відповідачем ВАТ "КБ "Надра" укладено договір іпотеки від 15 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кудіновою О. А., зареєстрований в реєстрі за № 941, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 33,60 м2.
24. На підставі договору № GL3N415722 від 21 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 615, право вимоги за кредитним договором передано ВАТ "КБ "Надра" на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
25. За умовами цього договоруВАТ "КБ "Надра" відступає ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" права вимоги за низкою кредитних договорів та іпотечних договорів, що з ними пов`язані, а ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуває права вимоги ВАТ "КБ "Надра" до відповідних позичальників та заставодавців, поручителів, у тому числі і до позивача.
26. Так, за умовами вказаного договору про відступлення прав вимоги сторони, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 24 березня 2020 року № UA-EA-2020-03-06-000021-b, складеного ТОВ "Національна електронна біржа", уклали цей договір про наступне:
- в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту/овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку
№ 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1);
- новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають із розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів (пункт 2).
27. Згідно з умовами договору відступлення права вимоги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло повноважень кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 33/П/84/2008/9870 від 15 квітня 2008 року та іпотекодержателя за іпотечним договором від 15 квітня 2008 року.
28. У додатку № 1 до вказаного договору зазначено про відступлення банком на користь товариства заборгованості ОСОБА_1, по тілу кредиту у валюті кредиту 116 388,34 дол. США та 28 942,23 дол. США відсотки, а всього
145 330,57 дол. США, що еквівалентно 3 935 173,98 грн.
29. Перехід права іпотекодержателя також підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 207230393
від 22 квітня 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
30. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
33. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
34. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
35. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
38. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
39. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
40. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
41. Отже, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
43. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
44. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
45. Договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
46. Отже, за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
47. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
48. Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
49. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги
50. Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження
№ 12-97гс18, пункт 106)).
51. При цьому, якщо предметом і метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
52. Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження
№ 12-42гс22).
53. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада
2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) погодилася з раніше викладеним у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) висновком про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами на користь не тільки фінансових установ, а й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.
54. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що спірний договір було укладено у відповідності до вимог пункту 6 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" й за результатами проведеного електронного аукціону за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 продано саме право вимоги, як то визначено пунктом 1 Розділу VI Положення № 606/28736.
55. Отже, судами попередніх інстанцій установлено, що договір відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722, сторонами якого є ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" та ПАТ "КБ "Надра", укладений на підставі діючої кон`юнктури ринку ціноутворення вартості непрацюючих кредитів ПАТ "КБ "Надра", про що здійснено погодження з профільними департаментами ПАТ "КБ "Надра" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі чого укладено договір відступлення права вимоги.
56. Крім того, у ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 21 квітня 2020 року № GL3N415722 була наявна ліцензія на надання послуг з факторингу, яка була видана 11 травня 2017 року та діяла до 09 червня 2020 року.
57. Зважаючи на вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір № GL3N415722 від 21 квітня 2020 року про відступлення прав вимоги за своєю правовою природою є саме договором відступлення права вимоги, а не факторингу, а стороною цього договору могла виступати будь-яка юридична особа. Зазначений правочин за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України.
58. Доводи касаційної скарги в цій частині висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
59. Також, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують й доводи касаційної скарги про те, що банк відступив право вимоги, якого в нього не було, оскільки вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості у 2013 році він змінив строк виконання основного зобов`язання та втратив можливість нарахування та стягнення з позичальника відсотків за кредитом, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору.
60. Так, апеляційним судом установлено, що 14 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 634, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 й за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, приватним нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги стягувача й отримані кошти спрямувати на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, у розмірі 116 388,34 дол США, заборгованості по відсотках, у сумі 67 870,04 дол США, а також за прострочення сплати кредиту, у розмірі 9 707,03 дол США та 11 746,16 дол США - штрафу. Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання визначено у 1 рік.
61. Між тим, як свідчить інформація, яка міститься в автоматизованій системі виконавчих проваджень, що має загальнодоступний характер, зазначений виконавчий напис донині перебуває на виконанні у Подільському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (ВП 517044856) й виконавче провадження за яким зупинено.
62. Відповідно до пояснень представника ТОВ "ФК "Довіра та гарантія", підтверджених даними Єдиного реєстру судових рішень, ухвалою Подільського районного суду м. Києва суду 16 лютого 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І. О., третя особа - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Кобелєва А. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
63. Окрім цього, ухвалою того ж суду від 26 жовтня 2020 року у згаданій справі замінено сторону спору ПАТ "КБ "Надра", правонаступником - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
64. Отже, судом установлено, що з урахуванням передання повноважень кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 на підставі договору переуступки права вимоги, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" за заявленими позивачкою вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залучена до участі у справі в якості відповідача.Таким чином, кредитний борг не сплачено, а пред`явленням до суду позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до виконавчого напису, фактично
ОСОБА_1 заблоковано.
65. Водночас, суд касаційної інстанції враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (провадження № 61-21697св19), відповідно до якої законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, з розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором, не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.
66. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
67. Аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 761/4416/20, від 07 лютого 2024 рокуу справі № 761/5658/18 (провадження
№ 61-3159св23).
68. Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
69. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
70. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц,
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
71. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
72. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.