ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 751/2284/20
провадження № 61-9341св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Чернігівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Чернігівської міської ради - Манжули Наталії Леонідівни на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2024 рокуу складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2020 року Чернігівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, набутих (збережених) без достатньої правової підстави.
2. Позовна заява мотивована тим, що 02 серпня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 придбав у ВАТ "Чернігввовна" будівлю складу під літ. "А-1", площею 355 кв. м, що розташована на земельній ділянці комунальної власності, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . Рішенням Чернігівської міської ради від 26 грудня 2014 року "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при умові розроблення та затвердження в установленому порядку землевпорядної документації протягом року, орієнтованою площею 1,0739 га, розташованої по АДРЕСА_2, цільове призначення - для експлуатації об`єктів нерухомості (промислове використання), з подальшою передачею ділянки в оренду.
4. Рішенням Чернігівської міської ради від 07 жовтня 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам" затверджений проект відведення та передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:036:0583, в короткострокову оренду, строком до 08 жовтня
2020 року, площею 0,7613 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, для експлуатації об`єктів нерухомості промислового використання та встановлено розмір орендної плати на рівні трьох відсотків нормативної грошової оцінки.
5. Сформованій земельній ділянці площею 0,7613 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, присвоєно кадастровий номер 7410100000:01:036:0583, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру, користувачем визначений ОСОБА_1 .
6. Не погодившись з межами сформованої земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 36 рішення Чернігівської міської ради від 07 жовтня 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам". Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 грудня 2018 року у справі №750/5795/18 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі з тих підстав, що земельна ділянка, кадастровий номер 7410100000:01:036:0583, площею 0,7613 га, є сформованою на підставі проекту землеустрою, розробленого за заявою ОСОБА_1, і така новосформована земельна ділянка перебувала в його фактичному користуванні.
7. Договір оренди земельної ділянки ОСОБА_1 не уклав, продовжує користуватися зазначеною земельну ділянку без правовстановлюючих документів, не здійснюючи плату за її користування.
8. Посилаючись на наведене, Чернігівська міська рада просила стягнути з ОСОБА_1 дохід, безпідставно збережений ним у вигляді несплаченої орендної плати за період з 07 жовтня 2015 року по 31 грудня 2019 року у розмірі
631 444,29 грн, розрахований виходячи зі ставки три відсотки нормативної грошової оцінки землі, встановленої рішенням Чернігівської міської ради
від 07 жовтня 2015 року "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам".
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
9. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня
2020 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду
від 26 лютого 2021 року в задоволенні позову Чернігівської міської ради відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що після придбання ОСОБА_1 об`єкта нерухомості між ним та виконкомом Чернігівської міської ради 16 жовтня 2001 року укладений договір на право тимчасового користування землею, відповідно до якого ОСОБА_1, як суб`єкт підприємницької діяльності, одержав у тимчасове, довгострокове користування, строком на 10 років земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:036:0217, площею 1,2687 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ураховуючи відсутність відомостей про припинення права ОСОБА_1 на тимчасове користування земельною ділянкою кадастровий номер 7410100000:01:036:0217, площею 1,2687 га, в межах якої фактично знаходиться новоутворена земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 7410100000:01:036:0583 площею 0,7613 га, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України.
11. Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 рокукасаційну скаргу Чернігівської міської ради задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2021 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Постанова касаційного суду мотивована тим, що саме на земельній ділянці площею 0,7613 га, кадастровий номер 7410100000:01:036:0583, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться належне відповідачу нерухоме майно, відповідач договору оренди земельної ділянки у визначеному законом порядку не уклав, плату за користування земельною ділянкою не здійснює, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які зобов`язаний повернути власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України.
13. Також Верховний Суд зазначав, що у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Чернігівської міської ради. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність порушеного права Чернігівської міської ради, не перевірили доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для застосування позовної давності, не встановили початку перебігу строку позовної давності та правильність нарахованої позивачем орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою.
14. При новому розгляді справи ухвалою Новозаводського районного суду
м. Чернігова від 30 квітня 2024 року у складі судді Ченцової С. М. призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
15. Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого суду, Чернігівська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою через систему "Електронний суд" та у паперовій формі.
16. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2024 року вказану апеляційну скаргу повернуто заявнику.
17. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що до апеляційної скарги не надано доказів належного уповноваження Манжули Н. Л. на вчинення процесуальних дій від імені Чернігівської міської ради відповідно до статей 58, 62 ЦПК України, тому апеляційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Чернігівської міської ради -
Манжули Н. Л. на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2024 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.
20. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції, всупереч пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України вимагав підтвердження повноважень, які вже були наявні в матеріалах справи, зокрема були подані у судді першої інстанції. Крім того, до апеляційної скарги, сформованої в системі "Електронний суд", була долучена довіреність, сформована в цій системі.
23. Вважає, що суд апеляційної інстанції за наявності недостатності (часткове доведення) доказів на підтвердження повноважень, мав залишити апеляційну скаргу без руху, про що повідомити заявника та надати йому строк для усунення недоліків.
24. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Як вбачається з виділених матеріалів справи № 761/2284/20, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 квітня 2024 року призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
26. Не погодившись із зазначеною ухвалою місцевого суду, Чернігівська міська рада звернулася з апеляційною скаргою.
27. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 травня 2024 року вказану апеляційну скаргу повернуто заявнику.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
28. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
29. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
36. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
37. Згідно пункту 8 статті 129 Конституції України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства.
38. Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
39. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
40. Відповідно до вимог статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
41. ЦПК України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі.
42. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
43. Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
44. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 КАС України (стаття 58 ЦПК України). Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
45. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 указала, що "з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень".
46. Такий підхід Великої Палати Верховного Суду був підтриманий в постанові Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі
№ 420/16521/21.
47. З аналізу наведеного вбачається, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою (членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах).
48. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23.
49. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада
2024 року у справі№ 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24), виснувала, що особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)]. Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.
50. Як вбачається з виділених матеріалів справи № 761/2284/20, 17 травня
2024 року в системі "Електронний суд" була сформована апеляційна скарга Чернігівської міської ради, підписана представником Гладченко Н. Л.
51. До вказаної апеляційної скарги в системі "Електронний суд" було додано довіреність від 02 січня 2024 року, якою ОСОБА_2 в порядку передоручення уповноважив Гладченко Н. Л. представляти інтереси Чернігівської міської ради в судах України; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому містяться відомості про керівника юридичної особи - секретаря міської ради Ломако О. А.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому містяться відомості про представника Гладченко Н. Л. (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника, з правом посвідчення копій документів щодо повноважень. Без права відмови, відкликання позову, визнання позову, відмови від позову, укладення мирової угоди); розпорядження секретаря міської ради Ломако О. А. №111-ркп/вс
від 14 березня 2024 року "Про зміну прізвища", яким внесено відповідні зміни до трудової книжки, облікових та бухгалтерських документів Гладченко Н. Л., начальника відділу правового регулювання земельних відносин управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, у зв`язку із зміною прізвища з " ОСОБА_3" на " ОСОБА_4".
52. Також 17 травня 2024 року до суду надійшла апеляційна скарга у паперовому вигляді, яка підписана представником Чернігівської міської ради - Манжулою Н. Л., до якої також було додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому містяться відомості про представника Гладченко Н. Л., а також розпорядження секретаря міської ради Ломако О. А. №111-ркп/вс від 14 березня 2024 року "Про зміну прізвища".
53. Повертаючи апеляційну скаргу, суд врахував, що її підписано
Манжулою Н. Л., на підтвердження повноважень якої надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреність на представництво, копію розпорядження Чернігівської міської ради "Про зміну прізвища" від 14 березня 2024 року № 111-ркт/вс, проте вважав, що вказані документи не є достатніми доказами, які підтверджують повноваження на представництво Чернігівської міської ради.
54. Зазначав, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Чернігівська міська рада є юридичною особою, отже на підтвердження повноважень її представника на подання апеляційної скарги в порядку самопредставництва до скарги мають бути додані статут, положення або трудовий договір, які підтверджують участь особи у справі за правилами самопредставництва юридичної особи - Чернігівської міської ради.
55. Колегія суддів Верховного Суду визнає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими та звертає увагу на те, що в підтвердження повноважень Манжула Н. Л. до апеляційної скарги надала копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій зазначено, що Гладченко (Манжула) Н. Л. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника, з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання позову, визнання позову, відмови від позову, укладення мирової угоди - представник.
56. В свою чергу, наданий представником скаржника витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не був належним чином досліджений судом апеляційної інстанції, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.
57. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми та обставини справи свідчать про достатність доказів на підтвердження повноважень Гладченко (Манжули) Н. Л.представляти Чернігівську міську раду в цивільному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції у цій справі в порядку самопредставництва.
58. Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2024 рокуу справі № 480/9911/23 (касаційне провадження № К/990/33933/24).
59. За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
60. Частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
61. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
62. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду