ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 754/18073/23
Провадження № 61-9427св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року в складі судді Грегуля О. В. (про відмову у відкритті провадження в справі в частині позовних вимог) та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року в складі колегії суддів Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,
в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Універсал Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович, про захист прав споживачів, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили зобов`язати Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") здійснити обчислення, необхідні для проведення реструктуризації боргу за додатковою угодою № ВL2269/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг від 28 березня 2008 року № ВL2269 (індивідуальна угода - кредит без відстрочення), здійснити реструктуризацію боргу; визнати виконавчі листи, видані 15 серпня 2023 року Деснянським районним судом м. Києва в справі № 754/5845/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ "Універсал Банк" 66 216,00 швейцарських франків та 13 133,32 грн судового збору з кожного окремо, такими, що не підлягають виконанню з 15 серпня 2023 року.
Короткий зміст ухали суду першої інстанції
18 грудня 2023 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині позовних вимог про захист прав споживачів.
Відмовлено у відкритті провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Роз`яснено право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, в порядку розділу VI Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, не містять матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява в цій частині позовних вимог не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки в ЦПК України передбачена інша форма звернення та порядок вирішення (постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 204/2494/20).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
06 червня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до статей 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 04 квітня та 06 червня 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Сторони в судове засідання не з`явились.
Правильним є висновок суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для відкриття провадження в справі в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження в частині позовних вимог про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 червня 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року (про відмову у відкритті провадження в справі в частині позовних вимог) та постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України особи, які подали касаційну скаргу, послалися на те, що суд апеляційної інстанції не спростував аргументів, наведених заявниками в апеляційній скарзі.
Зазначили, що вимога про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що вона може розглядатись за правилами позовного провадження (розділ III ЦПК України), чи розділу VI ЦПК України "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)", як це вважає суд першої інстанції. Ці два порядки охоплюються поняттям "цивільне судочинство", тому суд першої інстанції не міг застосувати пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України в обґрунтування відмови у відкритті провадження в справі в частині цих позовних вимог.
Постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 204/2494/20 не є застосовною до вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки стосується питання зняття арешту з майна.
Звернули увагу на висновки: Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 18 травня 2020 року в справі № 910/17443/19 про те, що на стадії відкриття провадження в справі в суду немає повноважень аналізувати зміст позовних вимог, оскільки, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду, особа наводить в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес і спосіб його захисту; Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2023 року в справі № 990/114/23 про те, що процесуальний закон не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не мають електронного кабінету в системі "Електронний суд", а рекомендованих листів із судовими повістками про виклик до суду в судове засідання від 06 червня 2024 року суд апеляційної інстанції їм не направляв, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15-ц, від 22 квітня 2020 року в справі № 522/19433/17).
Інших доводи учасників справи
У серпні 2024 року представник АТ "Універсал Банк" - В. Смиков засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін. Послався на те, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, тому суди попередніх інстанцій правильно виснували про відмову у відкритті провадження в справі в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження в частині вимог про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
У вересні 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду відповідь на відзив, у якій просять критично оцінити відзив представника АТ "Універсал Банк" - В. Смикова з підстав, викладених у їх касаційній скарзі.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
06 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Деснянського районного суду м. Києва.
У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
03 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року в справі "Дія 97 проти України", заява № 19164/04, § 47).
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Гурепка проти України", заява № 38789/04, § 23).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року в справі "Трудов проти росії", заява № 43330/09, §§ 25, 27).
Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини перша та п`ята статті 4 ЦПК України).
У частині першій статті 8 ЦПК України закріплено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).
За пунктом 2 частини першої статті 42 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено в статтях 128, 130 ЦПК України.
У частині другій статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Згідно з частиною п`ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина тринадцята статті 128 ЦПК України).
У статті 361 ЦПК України передбачено, що разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України, в редакції, чинній на час ухвалення оскарженої постанови апеляційного суду, в судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину інформаційно-телекомунікаційну систему, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 року, з відповідними змінами (далі - Положення), особам, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Процесуальним законодавством, чинним на час подання апеляційної скарги в справі, що переглядається, та розгляду її по суті, передбачено два способи надсилання процесуального документа - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через електронний кабінет, шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення.
Аналогічні висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).
Згідно з матеріалами справи, в грудні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року в частині відмови у відкритті провадження в справі, в якій вказали, що електронного кабінету не мають. Вказали поштову адресу та адресу своєї особистої електронний пошти (а. с. 94-100).
18 січня 2024 року ухвалами Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 04 квітня 2024 року о 15 год. 10 хв. у приміщенні Київського апеляційного суду (а. с. 113, 114).
Зазначені вище ухвали, а також судові повістки-повідомлення від 24 січня 2024 року були надіслані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише на зазначену ними адресу особистої електронний пошти (а. с. 115).
Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 04 квітня 2024 року справу було знято з розгляду у зв`язку з відрядженням судді-члена колегії Соколової В. В. (а. с. 141).
Судові повістки-повідомлення від 08 квітня 2024 року про призначення розгляду справи на 06 червня 2024 року о 16 год. 15 хв. також були надіслані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тільки на зазначену ними адресу особистої електронний пошти (а. с. 143).
06 червня 2024 року Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 без їх участі та ухвалив оскаржувану постанову про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2023 року в частині відмови у відкритті провадження в справі - без змін (а. с. 159-162).
У постанові Київський апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили про неповідомлення їх про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позбавило їх права на доступ до правосуддя.
Колегія суддів погоджується із зазначеними доводами касаційної скарги, з огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей, що позивачів було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду судом апеляційної інстанції.
Електронна пошта, зазначена заявниками в апеляційній скарзі, не є офіційною електронною поштою, і вони зазначали в апеляційній скарзі, що не мають електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Письмових заяв про можливість обміну інформацією з ними засобами телефонного або іншого зв`язку матеріали справи не містять.
Неналежне повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи судом позбавило їх права мати реальну можливість брати участь в розгляді справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило позивачам належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 зазначено, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть вважатися такими, що були належним чином повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду справи, призначеної на 06 червня 2024 року.
Розгляд судом апеляційної інстанції цієї справи за відсутності позивачів, неповідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Допущені судом апеляційної інстанції порушення процесуального закону унеможливлюють перегляд справи Верховним Судом по суті спору.