ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 761/8517/17
провадження № 51-4670 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016000000001701 від 23 червня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Ілліч Пахтааральського району Чимкентської області Казахстанської РСР, мешканця АДРЕСА_1,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Пищики Чорнобаївського району Черкаської області, мешканки АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),
та кримінальне провадження № 52017000000000136 від 23 лютого 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Черкас, мешканця АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК,
за касаційною скаргою прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 06 квітня 2023 року:
- ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, і виправдано у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення;
- ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.
Також цим вироком залишено без розгляду цивільний позов.
За обставин, детально викладених у вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, а саме у заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_8 ? у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК, а саме в пособництві у заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з огляду на таке.
ОСОБА_6 постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4632-VI призначено на посаду Голови Рахункової палати, тому останній був службовою особою в силу виконання організаційно-розпорядчих функцій. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1796-ІV ОСОБА_7 призначена головним контролером Рахункової палати. Наказом Голови Рахункової палати від 21 липня 2014 року № 108-к її призначено на посаду директора департаменту з питань АПК, природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища, обіймаючи яку, вона була службовою особою в силу виконання організаційно-розпорядчих функцій.
З метою формування висококваліфікованого кадрового потенціалу Рахункової палати шляхом вирішення питання про забезпечення її працівників житлом ОСОБА_6 листами від 03 вересня та 02 жовтня 2013 року звернувся до Міністерства фінансів України з проханням внести зміни до плану бюджетних асигнувань на 2013 рік та збільшити витрати до 7,025 млн грн на капітальне будівництво (придбання) житла. За результатами розгляду звернень змінено кошторис Рахункової палати і план бюджетних асигнувань на 2013 рік. Асигнування на зазначені цілі в повному обсязі спрямовано на придбання Рахунковою палатою у 2013 році восьми квартир у м. Києві, зокрема, квартири АДРЕСА_4 вартістю 1 390 532,98 грн. Придбані квартири увійшли до складу державного житлового фонду, у повне господарське відання Рахункової палати як державного органу та включені до службових жилих приміщень.
Приблизно в цей період ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші посадові особи Рахункової палати, причетність яких до вчинення злочину в ході слідства та судового розгляду не встановлено (далі ? співучасники змови), розробили план заволодіння чужим майном ? закупленими державою квартирами.
Виконуючи свою частину узгоджених дій, ОСОБА_7 отримала довідку від 06 березня 2014 року про те, що вона зареєстрована та проживає на АДРЕСА_5, власником якої є її дочка ОСОБА_13, у складі сім`ї із п`яти осіб: ОСОБА_7 і її чоловіка ОСОБА_14, дочки ОСОБА_13 (власника) та її чоловіка ОСОБА_15 і дочки ОСОБА_16 . Цього ж дня ОСОБА_7 написала заяву на ім`я Голови Рахункової палати ОСОБА_6 про надання їй із членами сім`ї службового житла у зв`язку з відсутністю власного житла та віддаленим місцем проживання від місця роботи.
Також ОСОБА_7 з окремими членами її сім`ї, а саме чоловіком ОСОБА_14, дочкою ОСОБА_13 і її чоловіком ОСОБА_15, підписали заяву про те, що вони дають згоду на проживання в службовому жилому приміщенні ? квартирі АДРЕСА_4, тобто у квартирі, яка наперед була визначена учасниками протиправної змови для передачі ОСОБА_7 ще до прийняття відповідного рішення.
12 березня 2014 року на колегії Рахункової палати прийнято постанову, згідно з якою вирішено надати службове жиле приміщення Голові Рахункової палати ОСОБА_6 та звернутися до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Шевченківська РДА) для вирішення цього питання відповідно до чинного порядку. ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_6 і для себе, 12 березня 2014 року погодила вказане рішення
Після виконання ОСОБА_7 взятих нею зобов`язань щодо погодження надання службового житла ОСОБА_6 він, зловживаючи своїм службовим становищем Голови Рахункової палати, тобто використовуючи його всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе і ОСОБА_7, звернувся з листом від 13 березня 2014 року до в.о. голови Шевченківської РДА з проханням надати ОСОБА_7 службове жиле приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_4, що перебувала на балансі Рахункової палати.
Продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на досягнення кінцевої мети заволодіння майном, ОСОБА_6, зловживаючи службовим становищем, тобто використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе і ОСОБА_7, як Голова Рахункової палати 19 березня 2014 року прийняв рішення, яким надав службове жиле приміщення ? квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_7 на родину із чотирьох осіб: ОСОБА_7, її чоловіка ОСОБА_14, дочки ОСОБА_13, чоловіка дочки ОСОБА_15, та цього ж дня звернувся з листом на ім`я в.о. голови Шевченківської РДА з проханням затвердити вказане вище рішення і видати ордер на право зайняття службового жилого приміщення ОСОБА_7 на це житло.
Після надання ОСОБА_7 службового жилого приміщення остання в ньому не проживала всупереч раніше згаданій меті отримання квартири як службового житла (необхідності проживання поблизу місця роботи, виконання вкрай важливих державних завдань та ненормованого робочого дня), а характер її робочого дня як до цього, так і після, був нормований. Крім того, ОСОБА_7, згідно з наданою нею довідкою проживала поблизу місця роботи, і за віддаленістю місце її проживання було розташовано ближче до роботи, ніж частина закуплених Рахунковою палатою службових квартир.
Крім того, її дочка ОСОБА_13 була повнолітньою, мала власне житло на території м. Києва, в якому проживала із чоловіком, та не мала жодного стосунку до Рахункової палати.
Продовжуючи реалізацію досягнутих домовленостей, спрямованих на протиправне заволодіння за попередньою змовою групою осіб чужим майном, шляхом його приватизації, ОСОБА_7 11 серпня 2014 року звернулася до ОСОБА_6 із заявою про виключення наданої їй квартири із числа службових, мотивуючи її тим, що відпала потреба у використанні отриманої квартири як службової у зв`язку з досягненням нею пенсійного віку, і тим, що стаж її роботи у Рахунковій палаті перевищує 10 років. Водночас зазначені обставини існували також і на момент надання ОСОБА_7 цього приміщення, адже на той момент вона також пропрацювала в Рахунковій палаті більше ніж 10 років і досягла пенсійного віку.
Продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи їх протиправний характер, розуміючи негативні наслідки для держави в особі Рахункової палати внаслідок відчуження службового житла, ОСОБА_6, виконуючи частину взятих на себе протиправних зобов`язань, зловживаючи службовим становищем, тобто використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_7 звернувся з листом до ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням виключити квартиру АДРЕСА_4 із числа службових, використовуючи формалізовану фразу, зазначену в Положенні про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення), та не розкриваючи її змісту - у зв`язку з тим, що відпала потреба в такому її використанні. При цьому будь-які обставини, що існували на момент надання ОСОБА_7 службового житла, не змінилися, а потреба Рахункової палати в службовому житлі не відпала.
За результатами розгляду такого звернення, 02 жовтня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла розпорядження про виключення згаданої квартири із службового житла.
Станом на дату виключення квартири із числа службових у ній були зареєстровані, але фактично не проживали ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, які раніше використали своє право на приватизацію житла з державного житлового фонду, а саме отримали у власність шляхом приватизації квартиру АДРЕСА_6, яку ОСОБА_7 також отримала як службову. Отже, остання усвідомлювала, що ця обставина перешкоджає їй і членам її сім`ї самостійно приватизувати квартиру АДРЕСА_4 та довести злочинний умисел, спрямований на заволодіння за попередньою змовою групою осіб державним майном, до кінця.
Ураховуючи зазначену обставину, з метою досягнення злочинної мети, спрямованої на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 в період із жовтня по 30 грудня 2014 року залучила до вчинення злочину свого племінника ОСОБА_8, який не використав свого права на безоплатну приватизацію квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку, запропонувавши йому формально зареєструвати місце свого проживання у вказаній вище квартирі, вчинити ряд дій, спрямованих на приватизацію квартири, приватизувати квартиру на себе та надалі безоплатно шляхом дарування передати її на користь ОСОБА_7, на що він погодився.
На виконання досягнутих домовленостей ОСОБА_8 отримав довідку про те, що він з 1993 по 2003 роки право на приватизацію державної власності не використав, та, продовжуючи виконання досягнутих із ОСОБА_7 домовленостей, 13 січня 2015 року звернувся із заявою про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_4, хоча в ній ніколи не проживав. При цьому ОСОБА_8 мав намір здійснити реєстрацію місця проживання формально, без мети постійного проживання у квартирі, лише для з усунення законодавчих перешкод, які не дозволяли ОСОБА_7 самостійно приватизувати зазначену квартиру та набути її в приватну власність.
17 січня 2015 року Шевченківський РВ ГУ ДМС України в м. Києві задовольнив заяву ОСОБА_8 і зареєстрував його місце проживання за цією адресою.
Далі ОСОБА_7, усвідомлюючи, що вона та члени її сім`ї використали право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків, а приватизація квартири АДРЕСА_4 нею планується на ОСОБА_8, який членом її сім`ї не був, на нього як на члена сім`ї працівника службова квартира не надавалася, він ніколи не працював у Рахунковій палаті, 20 січня 2015 року звернулася до ОСОБА_6 з письмовою заявою про надання дозволу на здійснення правочинів щодо приватизації вказаної вище квартири, хоча самостійно її приватизувати не могла, умисно приховавши від інших працівників Рахункової палати та сторонніх осіб, не обізнаних у розробленому плані заволодіння державним житлом, з метою уникнення розголосу й негативної реакції, хто саме стане власником житла внаслідок приватизації.
28 січня 2015 року ОСОБА_6, виконуючи відведену йому роль, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто використовуючи його всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_7, підписав та направив на адресу Шевченківської РДА лист про те, що Рахункова палата як власник не заперечує проти приватизації квартири АДРЕСА_4, при цьому, вводячи в оману відповідну державну установу та її посадових осіб, зазначив у листі неправдиві відомості, що квартира надавалася ОСОБА_7 та її родині для поліпшення житлових умов і що вони перебували на квартирному обліку.
Продовжуючи сприяти своїй тітці ОСОБА_7 у заволодінні чужим майном, ОСОБА_8 29 січня 2015 року звернувся до органу приватизації Шевченківського району м. Києва із заявою про передачу йому вказаної квартири АДРЕСА_4 у приватну власність. При цьому ОСОБА_8 ввів посадових осіб цього органу в оману, вказавши в заяві, що він є наймачем цієї квартири та займає її разом із членами сім`ї на умовах найму, а також подавши довідку про склад сім`ї наймача, згідно з якою він мешкав у цій квартирі, хоча фактично в ній ніколи не проживав.
У результаті протиправних дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 державна квартира Рахункової палати вартістю 1 390 532,98 грн, що в 600 і більше разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідно до примітки до ст. 185 КК становила особливо великий розмір, була незаконно обернута на користь третьої особи ? перейшла у приватну власність ОСОБА_8, у якого згідно зі ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" виникли правомочності власника, тобто право розпоряджатися квартирою на свій розсуд, унаслідок чого злочин було доведено до кінця.
Закінчуючи виконання досягнутих домовленостей щодо оформлення права власності на квартиру на ОСОБА_7, 05 березня 2015 року ОСОБА_8 уклав із нею договір дарування квартири АДРЕСА_4, відповідно до якого право власності на об`єкт нерухомості перейшло до неї.
З метою списання зазначеної квартири з балансу Рахункової палати 05 березня 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт приймання-передачі вказаного приміщення.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 27 листопада 2023 року вирок Вищого антикорупційного суду від 06 квітня 2023 року залишила без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і, як наслідок, незастосування покарання, що відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, просить скасувати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а саме статті 2, 191 КК, а також зробили неправильну правову оцінку обставин справи.
З підстав, детально наведених у касаційній скарзі, прокурор, наводячи хронологію подій, перебіг обставин та доказів, указує, що викладена ним послідовність дій ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 свідчить про набір опцій - збору умов для безоплатної приватизації квартири особою, яка раніше таким правом не скористалася.
Обґрунтовуючи свою позицію в цій частині, прокурор посилається на те, що:
- від реєстрації місця проживання ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_4 до звернення про її приватизацію ним минуло лише 11 днів;
- наведені ним у скарзі факти свідчать про наявність попередньої змови між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими співучасниками змови, а також між ОСОБА_7 і ОСОБА_8, спрямованої на заволодіння чужим майном і вчинення описаних у формулюванні обвинувачення дій саме із цією метою;
- загальною ознакою будь-якого зловживання владою або службовим становищем є спосіб вчинення злочину - використання наданих повноважень, свого становища, при цьому цей спосіб вчинення злочинів за своєю суттю полягає не в простому невиконанні покладеного обов`язку, а в застосуванні наданих повноважень проти покладеного обов`язку, всупереч інтересам служби та становить фактично зраду обов`язку (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 517/639/17);
- дії підприємства, установи, організації, яка відмовляє в погодженні клопотань про виключення житла із числа службового, мотивуючи це необхідністю збереження фонду службового житла, визнаються такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ухвала Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2014 року у справі № К/800/33629/13);
- збереження фонду службових жилих приміщень є тим інтересом служби, який повинен переслідувати керівник підприємства, установи, організації;
- звернення з клопотанням про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов`язком керівника підприємства, установи, організації, моментом коли він реалізує свої дискреційні повноваження через їх оцінку на предмет відповідності чи невідповідності інтересам служби, однак, коли такий керівник у межах досягнутої злочинної змови щодо заволодіння чужим майном, вчиняє дії, які суперечать інтересам служби, він тим самим застосовує надані повноваження проти покладеного обов`язку;
- ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 раніше використали своє право на приватизацію житла з державного житлового фонду, мали в наявності власне житло, де проживали, у зв`язку із чим на них не поширювалися гарантії, закріплені у статтях 124, 125 Житлового кодексу України (далі - ЖК), щодо неможливості виселення без надання іншого житла, як і не поширювалися на ОСОБА_8, оскільки він не перебував у трудових відносинах з Рахунковою палатою, при цьому ордер на отримання службового житла на нього не видавався, а в його користуванні перебувало інше житло;
- висновки суду першої інстанції про те, що наявність гарантій, передбачених ст. 125 ЖК та п. 35 Положення, щодо неможливості виселення з службового житла без надання іншого жилого приміщення є тотожними із тим, що потреба в такому його використанні (як службового) відпала, суперечать вимогам законодавства та містять істотні суперечності.
Отже, прокурор вважає, що службова квартира ОСОБА_7 була незаконно виведена із числа службових та в сукупності з іншими діями співучасників без законних на те підстав звернута у власність.
Також прокурор посилається на таке:
- висновки про те, що оскільки ОСОБА_6 просив включити квартиру до числа службових, приймав рішення про її надання ОСОБА_7, звертався до відповідного органу стосовно виключення вказаної квартири із числа службових та надав згоду на її приватизацію, то в діях ОСОБА_7 відсутні ознаки обернення квартири на свою користь поза волею її власника (володільця), є помилковими, адже ототожнюють власника майна (у цьому випадку державу) і службову особу органу державної влади;
- якщо службова особа діяла поза межами компетенції, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, то відсутні підстави стверджувати, що в такий спосіб реалізовано волю власника;
- ОСОБА_7 як член колегії Рахункової палати погодила постанову про надання службового жилого приміщення Голові Рахункової Палати ОСОБА_6, таким чином виконавши свою частину домовленостей у межах змови, здійснила управлінські чи розпорядчі дії, пов`язані з її посадою, чим фактично використала своє службове становище, зловживаючи ним, при цьому подання нею звернень, заяв, прохань, клопотань до Голови Рахункової палати, інших органів, організацій, установ чи їх посадових осіб було зумовлено її посадою;
- з урахуванням постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 991/3966/20 можна зробити висновок, що зловживанням службовим становищем є протиправне використання повноважень, правомочностей і можливостей, похідних від прав, обов`язків, гарантій, а також пільг та інших благ, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням функцій службової особи;
- у частині, що стосується Рахункової палати, правом на отримання службового жилого приміщення були наділені виключно посадові особи, у зв`язку з чим отримання такого приміщення є благом, яке безпосередньо пов`язане зі службовим становищем, і щоб його отримати потрібно було фактично ініціювати це шляхом подання заяви, згоди членів сім`ї на їх вселення, довідки про склад сім`ї тощо;
- склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки злочину, вказані у статті Особливої частини КК, а неподання ОСОБА_7 звернень, заяв, прохань, клопотань до Голови Рахункової палати, інших органів, організацій, установ чи їх посадових осіб не дозволило б довести цей злочин до кінця;
- Закон України "Про місцеві державні адміністрації" та ЖК не містять норм, які б надавали міській державній адміністрації право на перевірку доцільності включення окремо визначеного житла до категорії службового або виключення його із цієї категорії, у зв`язку з чим вважає, що ініціатива ОСОБА_6 була визначальною для прийняття подальших рішень Шевченківською РДА та перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з відповідними наслідками.
Крім того, прокурор уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції:
- не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) щодо законності, оскільки постановлена всупереч нормам матеріального права, а також вмотивованості, адже в ній не викладено належних і достатніх мотивів та підстав її прийняття;
- не містить належних і достатніх обґрунтувань відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочину, оскільки є незрозумілою в частині того, з яких підстав Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду дійшла висновку про відсутність у його діях складу вказаного кримінального правопорушення та який саме елемент складу злочину відсутній в його діях.
При цьому прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність у частині оцінки дій ОСОБА_7 .
Вважає, що внаслідок незастосування судами попередніх інстанцій кримінального закону, який підлягав застосуванню, а саме ч. 5 ст. 191 КК, що за тяжкістю на момент його вчинення належав до особливо тяжких злочинів, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не призначено покарання відповідно до засад, визначених у ст. 65 КК.
На зазначену касаційну скаргу захисники ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що відповідно діють в інтересах виправданих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, подали заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити;
- виправдані ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, їх захисники ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.