ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 644/5285/21
провадження № 51-4021км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, постановлені стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_7, 18 березня 2021 року приблизно о 09 год 30 хв, керуючи технічно справним автомобілем "VOLKSWAGEN PASSAT" р.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Бібліка в м. Харкові в напрямку від вул. 12 Квітня в бік вул. Миру зі швидкістю 70 км/год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) Правил дорожнього руху. В районі будинку 61 по вул. Бібліка в м. Харкові ОСОБА_7, діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль, не обрав таку швидкість руху та такі прийоми керування, щоб постійно контролювати рух автомобілю, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини та допустив зіткнення з деревом, порушивши вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобілю "VOLKSWAGEN PASSAT" р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувативирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги захисник зазначає про те, що ОСОБА_7 не були роз`яснені наслідки розгляду провадження в порядку частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зазначає про те, що суд першої інстанції не забезпечив прав потерпілого на доступ до правосуддя, адже провів судовий розгляд без його участі.
Указує, як на підставу для скасування судового рішення на підставі пункту 7 частини 2 статті 412 КПК, на відсутність технічних носіїв інформації, на яких повинні бути зафіксовані судові засідання суду першої інстанції від 11 січня та від 01 лютого 2024 року.
На переконання захисника, апеляційний суд не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, не перевірив всіх доводів апеляційної скарги сторони захисту, та не надав оцінки заяві потерпілого, датованій 21 березня 2024 року та зареєстрованій в апеляційному суді.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 не були роз`яснені наслідки розгляду кримінального провадження в порядку частини 3 статті 349 КПК, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Проте матеріалами кримінального провадження не підтверджуються доводи сторони захисту про здійснення його розгляду в порядку частини 3 статті 349 КПК.
Так, зазначений довід був перевірений судом апеляційної інстанції шляхом прослуховування звукозапису судового засідання від 09 листопада 2023 року. Як встановив апеляційний суд, після оголошення змісту обвинувального акта, встановлення особи обвинуваченого, вислухавши позицію ОСОБА_7, відповідно до якої суть пред`явленого йому обвинувачення зрозуміла та вину він визнає повністю, суд першої інстанції поставив перед учасниками кримінального провадження питання щодо обсягу та порядку дослідження доказів та отримав згоду як прокурора, так і обвинуваченого на здійснення скороченого порядку їх дослідження.
Проте у судовому засіданні від 11 січня 2024 року був змінений порядок дослідження доказів та досліджені надані прокурором докази, що підтверджується вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 лютого 2024 року, відповідно до якого висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції зробив не лише на підставі повного визнання своєї вини ОСОБА_7, а й на підставі безпосередньо досліджених під час судового розгляду наступних доказах, а саме: протоколу огляду місця події від 18 березня 2021 року з додатками; висновку судово-медичної експертизи № 12-14/207-А/21 від 23 квітня 2021 року, висновку судово-медичної експертизи № 12-14/208-А/21 від 16 квітня 2021 року; висновку судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/121-21/8225-ІТ від 17 травня 2021 року; висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/10869-ІТ від 24 травня 2021 року; висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/10873-ІТ від 24 травня 2021 року; протоколів проведення слідчих експериментів від 13 травня 2021 року; довідки КП "Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги" № 12/68 від 13 квітня 2021 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги захисника про нероз`яснення ОСОБА_7 наслідків розгляду кримінального провадження в порядку частини 3 статті 349 КПК.
Колегія суддів не убачає підстав для скасування судового рішення з підстав, передбачених пунктом 7 частини 2 статті 412 КПК, у зв`язку з відсутністю технічних носіїв інформації, на яких повинні бути зафіксовані судові засідання суду першої інстанції від 11 січня та від 01 лютого 2024 року.
На запит Верховного Суду Орджонікідзевським районним судом м. Харкова був надісланий диск, на якому зафіксовані судові засідання від вказаних дат. Крім того, матеріали кримінального провадження містять журнали судових засідань за ці дати, в яких в достатній мірі відображений хід судових засідань.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не забезпечив прав потерпілого на доступ до правосуддя, адже провів судовий розгляд без його участі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо розгляд справи здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції використав усі можливості та здійснив всі необхідні заходи щодо належного повідомлення потерпілого ОСОБА_8 про розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий був належним чином повідомлений про розгляд кримінального провадження призначений на 17 жовтня 2023 року шляхом направлення йому СМС-повідомлення на вказаний ним же номер телефону (т. 1, а. п. 151), проте в підготовче засідання він не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Повідомлення про наступні судові засіданні потерпілому ОСОБА_8 доставлені не були, через тимчасову недоступність абонента.
Повістки, надіслані на адресу потерпілого ОСОБА_8, зазначену самим потерпілим у заяві про залучення до провадження як потерпілого, про виклики у судові засідання, поверталися до суду першої інстанції через відсутність адресата за вказаною адресою (т.1 а. п. 26, 54,167, т. 2, а. п.15).
Під час кожного судового засідання, що підтверджується їх технічними записами, на обговорення учасників ставилось питання про можливість розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого. При чому ОСОБА_7 не заперечував щодо можливості провести судовий розгляд без його участі.
Крім того, матеріали кримінального провадження містять заяву потерпілого від 01 листопада 2023 року, відповідно до якої, він просить не викликати його у судові засідання у якості потерпілого у ДТП, що сталася 18 березня 2021 року, також зазначав, що претензій до ОСОБА_7 не має (т.1, а. п. 163), та від 07 квітня 2021 року, в якій він зазначає про добровільність його перебування 18 березня 2021 року в автомобілі ОСОБА_7 та про відсутність претензій до обвинуваченого (т.1, а. п. 40).
Враховуючи викладене, у колегії суддів не викликає сумнівів про обізнаність ОСОБА_8 про перебування на розгляді у суді кримінального провадження, в якому він є потерпілим.
Разом із цим, з матеріалів кримінального провадження слідує, що потерпілий ОСОБА_8 зі скаргами з приводу неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення судового розгляду, не звертався.
Тобто потерпілий самостійно не заявив про те, що його права порушені і, відповідно, не використав процесуальних механізмів, спрямованих на їх відновлення. У касаційній скарзі захисник, крім формальної вказівки про те, що судовий розгляд здійснено за відсутності потерпілого, не вказує, яким чином це порушило його права і вплинуло на законність прийнятого судом рішення.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки заяві потерпілого, колегія суддів зауважує, що зазначена заява, згідно штампу апеляційного суду на ній, зареєстрована 26 березня 2024 року об 11 год 27 хв, тоді як апеляційний розгляд тривав з 10 год 02 хв по 10 год 58 хв, що слідує з журналу судового засідання від 26 березня 2024 року (т 2, а. п. 159).
Враховуючи, що істотних порушеннь вимог кримінального процесуального закону колегією суддів не встановлено, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд