ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024року
м. Київ
справа № 133/3239/22
провадження № 51-2754 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 12016220470001879, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Матвєєво Тотемського району Вологодської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) вироком Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2012 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік;
2) вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 лютого 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;
3) вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
4) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого 23 вересня 2022 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточно ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 змінено в частині призначеного покарання та засуджено останнього за:
- ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці;
- ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточно ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він будучи достовірно обізнаним про те, що на території України оголошено та введено воєнний стан, 28 жовтня 2022 року, приблизно о 23:10 год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у парку імені ОСОБА_8, що на території залізничного вокзалу станції Козятин, який розташований за адресою: вул. Привокзальна, 1, м. Козятин Вінницької області, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, маючи злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, повторно, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, повалив ОСОБА_9 на землю та схопив рукою її за шию, при цьому намагався відкрито заволодіти її майном, загальною вартістю 6193, 21 гривень, однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки на крики потерпілої про допомогу на місце вчинення кримінального правопорушення прибули військовослужбовці Збройних Сил України, які проходили поруч та припинили злочинні дії ОСОБА_7 .
Крім того, цього ж дня, приблизно о 23:10 год, ОСОБА_7, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, маючи злочинний умисел, направлений на порушення статевої свободи і статевої недоторканості ОСОБА_9, її зґвалтування із застосуванням фізичного насильства до потерпілої та погрозою фізичною розправою, діючи з прямим умислом, з метою вчинення насильницького статевого акту, користуючись її безпорадним станом, використовуючи свою фізичну силу, яка виражалась у здушенні її шиї руками, утримуванні рук та порушуючи статеву недоторканість останньої, силою затягнув до альтанки, продовжуючи вчиняти відносно потерпілої фізичне та психологічне, намагався зняти з неї штани та нижню білизну для здійснення насильницького статевого акту, який пов`язаний із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки на крики ОСОБА_9 про допомогу на місце вчинення кримінального правопорушення прибули військовослужбовці Збройних Сил України, які проходили поруч та припинили злочинні дії ОСОБА_7 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що під час досудового та судового слідства, жодних доказів на заволодіння майном потерпілої не надано, окрім показань самої потерпілої. Захисник у касаційній скарзі надає доказам власну оцінку. Стверджує, що винуватість ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України не доведена належними доказами. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду, посилаючись на обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів, вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_7 слід скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника та вважала, що судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.