ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 684/453/22
Провадження № 51 - 2756 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
та в режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022240010000090 від 21 квітня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Садківці Шаргородського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
за ст. 263 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 263 ч. 1 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Процесуальні витрати на залучення експерта віднесено на рахунок держави.
Прийнято рішення щодо речових доказів: патрони, кулі та гільзи повернуто до кімнати зберігання речових доказів відділення поліції № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, для знищення за ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 20.04.2022 у справі № 684/59/22. Судову справу № 684/59/22 повернуто до Старосинявського районного суду Хмельницької області.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у тому, що 18 лютого 2022 близько 10 години він, обіймаючи посаду начальника сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, перебуваючи в смт. Стара Синява Хмельницької області, умисно, діючи з єдиним умислом, з метою підвищення рівня розкриття тяжких кримінальних правопорушень на території обслуговування, тобто з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби, за невстановлених обставин, незаконно придбав 50 патронів - боєприпасів до нарізної стрілецької вогнепальної зброї, 5,6 мм (.22 "Long Rifle") довгих гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення, виробництва СРСР, до гвинтівок (ТОЗ-8, БІ-7-2), іншої зброї відповідного калібру та зберігав їх в невстановленому досудовим розслідуванням місці до 13 години 30 хвилин цього ж дня, коли він, перебуваючи у приміщенні кімнати прийому громадян сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, смт Стара Синява, вул. Грушевського, 50, збув ОСОБА_9 вказані бойові припаси, які знаходились в картонній коробці.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Старосинявського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2023 рокущодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Заперечуючи обґрунтованість виправдання ОСОБА_6 судом першої інстанції, вважає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, через які визнав ці доводи необґрунтованими, в тому числі у частині визнання недопустимими доказами слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 від 21.10.2022 з додатком до нього та висновку судової експертизи зброї. Зазначає, що апеляційний суд формально обмежився вказівками про правильність висновків суду першої інстанції, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і це вважає підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції відповідно до ст. 412 ч. 1, ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України. На думку прокурора, сукупність доказів, зібраних у ході досудового розслідування та безпосередньо досліджених судами, поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України.
В запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_6 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від інших учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
Виправданий та його захисник в судовому засіданні вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому
статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність того, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч. 1 КК України, в якому обвинувачується особа.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_10, не погодившись із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для виправдання ОСОБА_6 за ст. 263 ч. 1 КК України, подав апеляційну скаргу.
Прокурор в апеляційній скарзі зазначив доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, де вказував про те, що висновки суду першої інстанції щодо виправдування ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, і внаслідок необґрунтованого визнання певних доказів недопустимими, в тому числі без врахування практики касаційного кримінального суду.
Для оцінки та перевірки доводів прокурора, апеляційний суд в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, за клопотанням прокурора повторно частково дослідив обставини, встановлені під час кримінального судом першої інстанції. При цьому апеляційний суд, переконавшись у тому, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК Україниперевірив зібрані під час досудового розслідування та судового провадження докази, на які посилалася сторона обвинувачення, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності та навів детальний аналіз досліджених доказів.
Апеляційний суд погодився із оцінкою, наданою судом першої інстанції, показанням свідка обвинувачення ОСОБА_9, який в суді першої інстанції надавав показання за участю захисника - адвоката ОСОБА_11, а також протоколу проведеного із ним слідчого експерименту від 21 жовтня 2022 року, визнавши необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо суперечливих висновків при оцінці показань цього свідка з огляду на таке.
Частиною 4 статті 95 КПК України визначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 надав показання відмінні від тих показань, які він надав під час досудового розслідування та зазначив, що бойові припаси він знайшов і добровільно видав працівникам поліції, заперечивши версію сторони обвинувачення про те, що саме ОСОБА_6 збув йому 50 патронів. Також свідок показав суду, що познайомився з ОСОБА_6 коли допомагав йому отримувати зерно. У 2022 році ОСОБА_6 просив його позамітати навколо відділку поліції і про щось інше він з ним не спілкувався. ОСОБА_9 розповів суду деталі подій, за яких він разом з братами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з с. Щербані прибирали біля будівлі поліції, за що отримали гроші. За патрони свідок пояснив, що він знайшов їх у лісі в с. Сьомаки, сховав на цегляному заводі і десь тиждень вони побули у нього, а потім він вирішив їх здати, що і зробив згодом.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині та визнаючи їх необґрунтованими, апеляційний суд безпосередньо дослідив матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та вказав, що за вищевказаним фактом у кримінальному провадженні № 12022243100000048 Старосинявським районним судом Хмельницької області винесено ухвалу про закриття кримінального провадження № 12022243100000048, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2022 року, щодо ОСОБА_9, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, на підставі ст. 284 ч. 1 п. 4 КПК України у зв`язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинене ним діяння. При цьому апеляційний суд вживав усі заходи для забезпечення явки ОСОБА_9 для допиту в судовому засіданні, проте останній за місцем проживання був відсутній, і прокурору також не вдалося забезпечити його явку в судове засідання.
Щодо проведеного під час досудового розслідуванняслідчого експерименту зі свідком ОСОБА_9 та складеного за його результатами протоколу від 21 жовтня 2022 року, апеляційний суд погодився із наданою йому оцінкою місцевим судом, відхиливши доводи апеляційної скарги в цій частині, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 240 ч. 1 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Апеляційний суд встановив, що перед початком проведення слідчого експерименту слідчий не роз`яснював свідку ОСОБА_9 його права та обов`язки, не попереджав його про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання свідка) та за ст. 385 КК України (відмова свідка від давання показань), обмежившись висловом, що свідку роз`яснено його права та обов`язки і попереджено про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 223 ч. 7 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для проведення, зокрема, слідчого експерименту. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення слідчої дії.
Судом апеляційної інстанції щодо цього зазначено, що поняті до участі у слідчому експерименті зі свідком ОСОБА_9 залучені не були, не дивлячись на те, що відеозапис проведення цієї слідчої дії не є безперервним та складається з двох файлів. Відеозапис проведення слідчої дії призупинявся на 32 хвилини з 10 год. 03 хв. до 10 год. 35 хв. Також апеляційний суд вказав, що у процесі проведення цієї слідчої дії слідчий задавав навідні запитання свідку ОСОБА_9, не надаючи можливості свідку самостійно розповісти про обставини події.
Оцінюючи слідчий експеримент та обставини його проведення, апеляційний суд врахував показання свідка ОСОБА_9, який в суді першої інстанції показав, що працівники поліції тричі його допитували, вивозили за межі населеного пункту, в якому він мешкає, у зв`язку із чим у нього з`явився страх за життя і здоров`я та побоювання сісти до в`язниці.
Крім зазначеного, апеляційний суд врахував, що свідок ОСОБА_9 має психічне захворювання, перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2004 року, а його здатність об`єктивно сприймати навколишню реальність та адекватно реагувати на події викликає сумнів.
За вказаних обставин, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про недотримання належної правової процедури проведення слідчого експерименту і процесуальних гарантій та наявність обґрунтованих сумнівів щодо правомірного отримання відомостей від свідка ОСОБА_9 під час проведення цієї слідчої дії за його волею і вільним волевиявленням, надавши перевагу його показанням, наданим безпосередньо в суді першої інстанції за участю захисника.
При цьому, апеляційний суд врахував в сукупності з іншими доказами показання обвинуваченого ОСОБА_6, який в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, не визнав та пояснив, що викладені в обвинувальному акті обставини не відповідають дійсності. Він зазначив, що не мав ніяких домовленостей з ОСОБА_9 щодо видачі бойових припасів та не передавав їх останньому для видачі. Щодо ОСОБА_9 вказав, що знав його як особу, яка за плату наймається виконувати різну роботу, і у зв`язку із чим у лютому 2022 року він розшукував його. ОСОБА_6 пояснив суду, що спілкувався з ОСОБА_9 лише з приводу прибирання території відділу поліції, на що останній погодився та разом з двома іншими особами ОСОБА_14, ОСОБА_15 за гроші виконали такі роботи.
ОСОБА_6 звернув увагу судів на те, що ОСОБА_9 є психічно хворою людиною і, на його думку, з метою отримання необхідних показань на досудовому розслідуванні, працівник УВБ переконав цього свідка надати неправдиві покази. Щодо матеріалів НСРД ОСОБА_6 пояснив, що у зафіксованих розмовах використовувались сленги, йшла мова про роботу зі "стукачами", "інформаторами", "агентами" - пошук людини, яка надасть інформацію про незаконний обіг зброї та про кількість боєприпасів, яка необхідна для того, щоб прокурор дав хід кримінальному провадженню.
Також апеляційний суд зазначив, що показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтверджують версію ОСОБА_6 про те, що вони розшукували ОСОБА_9 та спілкувались з ним лише з приводу виконання робіт по прибиранню території навколо будівлі поліції. Виконання ОСОБА_9 робіт по прибиранню території навколо будівлі поліції у лютому 2022 року та отримання плати за виконану роботу підтвердили свідки сторони захисту ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які разом з ОСОБА_9 виконували такі роботи.
Пославшись на показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_16, надані ними в суді першої інстанції, апеляційний суд визнав обґрунтованими показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що у зафіксованих НСРД розмовах обговорювалось питання виявлення і документування злочину щодо незаконного обігу зброї та боєприпасів на території обслуговування колишнього Старосинявського району оперативним працівником ОСОБА_20, який працював у цьому районі.
Щодо показань свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_22, ОСОБА_9, наданих суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що вони не підтверджують вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому дій, погодившись із аналогічними висновками суду першої інстанції.
Також суд апеляційної інстанції погодився із оцінкою, наданою висновку судової експертизи зброї № СЕ-19/123-22/1605-БЛ від 23.02.2022 судом першої інстанції, який, врахувавши позицію касаційного суду, визнав цей доказ недопустимим у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6, оскільки він отриманий не у порядку, встановленому цим КПК України.
Апеляційний суд зазначив, що цей доказ здобутий в іншому кримінальному провадженні № 12022243100000048 щодо ОСОБА_9 до внесення даних до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6, а з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_9 кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 не об`єднувалось і не виділялось в окреме провадження. Цей висновок судової експертизи зброї № СЕ-19/123-22/1605-БЛ від 23.02.2022, як окремий доказ, не долучався до кримінального провадження та не набув значення доказу у кримінальному провадженні № 62022240010000090 щодо ОСОБА_6 .
За таких обставин, апеляційний суд визнав безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність визнання висновку експерта № СЕ-19/123-22/1605-БЛ від 23.02.2022 належним та допустимим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Крім указаного, апеляційний суд зазначив, що, визнаючи ОСОБА_6 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдовуючи його, суд першої інстанції у вироку правильно вказав, що письмовими доказами та речовими доказами - патронами, гільзами та кулями не підтверджується вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки ці речові докази є речовими доказами в іншому кримінальному провадженні № 12022243100000048 щодо ОСОБА_9 за ст. 263 ч. 1 КК України, яке закрито ухвалою Старосинявського районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2022 року. Цією ж ухвалою постановлено знищити вказані речові докази. Походження цих боєприпасів суд встановив на підставі показань свідка ОСОБА_9, згідно яких він знайшов їх у лісі в с. Сьомаки, сховав і десь через тиждень здав їх працівникам поліції.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України та врахував практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд