ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 755/7196/22
провадження № 61-12242св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
особа, що подає скаргу (стягувач) - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петросова-Гривнак Оксана Володимирівна,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Петросової-Гривнак О. В. (далі - державний виконавець Деснянський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Петросова-Гривнак О. В.), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга обґрунтована тим, що в провадженні Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) знаходиться на виконанні виконавчий лист № 755/19637/17, який було видано Дніпровським районним судом м. Києва від 15 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається, щомісячно в розмірі 881,00 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб починаючи з 21 грудня 2017 року і до закінчення навчання 30 червня 2020 року.
16 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Танащук О. М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 (далі - ВП № НОМЕР_1).
02 серпня 2022 року ОСОБА_1, як стягувачем було подано до ВДВС заяву про відмову від примусового виконання судового рішення.
08 серпня 2022 року, керуючись пунктом 1 частини першої статті 39, статтею 40 Закону 1404-VІІІ державним виконавцем Деснянського ВДВС Петросовою-Гривнак О. В. було винесено постанову про закінчення ВП № НОМЕР_1 за заявою стягувача.
Проте, 09 серпня 2022 року державний виконавець Петросова-Гривнак О. В. виносить постанову про скасування документа "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 08 серпня 2022 року та безпідставно не виконала імперативні вимоги частини третьої статті 39 Закону 1404-VІII щодо надсилання ВП № 755/19637/17 разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року за заявою стягувача до Дніпровського районного суду м. Києва.
Державний виконавець Петросова-Гривнак О. В., на думку заявника, незаконно посилається на абзац 4 частини третьої статті 74 Закону 1404-УІІІ, згідно з яким керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. При цьому, постанови керівника вищого органу державної виконавчої служби із наданням доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкована Петросова-Гривнак О. В., щодо проведення таких дій, не існує. Це підтверджує незаконність вчинених дій державного виконавця Петросової-Гривнак О. В.
З урахуванням наведеного просила:
визнати неправомірною постанову, яка була винесена державним виконавцем Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Петросовою-Гривнак О. В. від 09 серпня 2022 року, про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року;
визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Петросової-Гривнак О. В., яка виявилася у ненадісланні виконавчого листа № 755/19637/17, який було видано Дніпровським районним судом м. Києва 15 листопада 2019 року, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, скаргу задоволено частково.
Визнано протиправними дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Петросової-Гривнак О. В. здійснені в рамках ВП № НОМЕР_1 в частині винесення постанови від 09 серпня 2022 року про скасування процесуального документа.
В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що з урахуванням вимог статей 447, 451 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", статті 195 СК України наявні підстави для визнання протиправними дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Петросової-Гривнак О. В., які здійснені в рамках ВП № НОМЕР_1 в частині винесення постанови від 09 серпня 2022 року про скасування процесуального документа.
Відмовляючи у задоволенні скарги про визнання неправомірної бездіяльності державного виконавця щодо ненаправлення до Дніпровського районного суду міста Києва виконавчого листа та постанови про закінчення виконавчого провадження, суди вважали, що такі дії державного виконавця були вчинені державним виконавцем з підстав скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду засобами поштового зв`язку із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2023 року та скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні заявлених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ ММЮ (м. Київ) Петросової-Гривнак О. В., яка виявилася у ненадіслані виконавчого листа № 755/19637/17, який було видано Дніпровським районним судом міста Києва 15 листопада 2019 року, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва, задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували обставин справи з яких вбачається, що державний виконавець Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ Петросова-Гривнак О. В. ухиляється без достатніх підстав надіслати виконавчий лист № 755/19637/17, який було видано Дніпровським районним судом м. Києва 15 листопада 2019 року, та постанову про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва та не виконали імперативної вимоги частини другої статті 451 ЦПК України щодо зобов`язання старшого державного виконавця Деснянського ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ Петросової-Гривнак О. В. усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Аргументи інших учасників справи
У грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому заінтересована особа просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати повністю, а ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні скарги та в цій частині вимоги скарги задовольнити. Доводи відзиву аналогічні доводам касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ України (м. Київ) знаходиться на виконанні виконавчий лист № 755/19637/17, який було видано Дніпровським районним судом м. Києва від 15 листопада 2019 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається, щомісячно в розмірі 881,00 грн, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 21 грудня 2017 року і до закінчення навчання 30 червня 2020 року.
16 грудня 2019 року старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу ДВС Танащук О. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
02 серпня 2022 року ОСОБА_1 було подано до відділу ДВС заяву про відмову від примусового виконання судового рішення.
08 серпня 2022 року державним виконавцем Деснянського ВДВС Петросовою-Гривнак О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
09 серпня 2022 року державний виконавець Петросова-Гривнак О. В. винесла постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Згідно зі статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Згідно із частиною третьою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили обґрунтовані висновки про те, що постанова про скасування процесуального документа від 09 серпня 2022 року містить лише посилання на статтю 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Ані вказана постанова, ані інші матеріали виконавчого провадження, копія якого наявна в матеріалах справи, не містять зазначення порушень вимог закону, виявлених керівником вищого органу державної виконавчої служби, які стали підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, а також переліку дій, які необхідно провести державному виконавця з метою усунення вказаних порушень, як цього вимагає частина третя статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Матеріали виконавчого провадження не містять жодних постанов керівника відповідного відділу, якому підпорядкований державний виконавець чи керівника органу державної виконавчої служби про перевірку виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії в даному виконавчому провадженні.
Таких доказів не було надано і державним виконавцем під час розгляду скарги в суді першої та апеляційної інстанцій.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що наявні підстави для визнання протиправними дії державного виконавця в частині винесення постанови
від 09 серпня 2022 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року.
Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що не підлягає задоволенню вимога скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Деснянського ВДВС Петросової-Гривнак О. В., яка полягає у ненадісланні виконавчого листа № 755/19637/17, який було видано Дніпровським районним судом міста Києва 15 листопада 2019 року, разом із постановою про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року до Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки такі дії були вчинені державним виконавцем лише з підстав скасування винесеної постанови про закінчення виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
Враховуючи те, що судами правильно встановлено прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови без належних правових підстав та визнано такі його дії протиправними, колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що для поновлення її порушеного права необхідно також визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо ненаправлення до Дніпровського районного суду міста Києва виконавчого листа № 755/19637/17 та постанови про закінчення виконавчого провадження від 08 серпня 2022 року.
Доводи касаційної скарги про незаконну заміну головуючого судді в суді першої інстанції та відсутність суддів Музичко С. Г. та Кулікової С. В. під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.
Відповідно до частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача, для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ (частина перша статті 33 ЦПК України).
Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом (частина чотирнадцята статті 33 ЦПК України).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 серпня 2022 року визначено суддю до розгляду цієї справи в суді першої інстанції - Хромову О. О.
Після скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року про повернення без розгляду скарги та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 листопада 2022 року, справу передано раніше визначеному судді Хромовій О. О.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада
2022 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження судді Хромової О. О. та призначено до розгляду.
В подальшому, на підставі розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року "Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями", у зв`язку з перебуванням судді Дніпровського районного суду міст Києва Хромової О. О. на лікарняному, здійснено повторний розподіл цієї справи між суддями та визначено для розгляду скарги суддю Гончарука В. П. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2022 року), яким розглянуто та вирішено скаргу по суті з постановленням ухвали від 18 січня 2023 року.
Доводи ОСОБА_1 про проведення судового засідання, призначеного
на 28 липня 2023 року в суді апеляційної інстанції за відсутності суддів
Музичко С. Г. та Кулікової С. В., не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи взагалі не містять відомостей щодо призначення та проведення судового засідання у вказану дату. Справу за скаргою ОСОБА_1 розглянуто в суді апеляційної інстанції 12 липня 2023 року з ухваленням відповідної постанови за результатами її розгляду.
Зі змісту протоколів судового засідання, складених 17 травня 2023 року та 12 липня 2023 року та звукозапису судового засідання від 17 травня 2024 року, випливає, що розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції здійснено у складі суддів: головуючого судді Болотова Є.В. та суддів Кулікової С. В., Музичко С. Г., які були визначені для розгляду вказаної справи згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2023 року.
Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи скаргу в частині визнання протиправними дії державного виконавця щодо винесення постанови від 09 серпня 2022 року про скасування процесуального документу, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.