ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 296/2568/23
провадження № 61-12246св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Пархоменка П. І.
(суддя-доповідач), суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
Тітова М. Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мариніна Марина Олександрівна,
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2024 року у складі судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 червня 2024 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Борисюка Р. М.
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, заінтересовані особи: Житомирська міська рада, ОСОБА_2,
прийняв постанову про таке:
І. Короткий зміст заяви
1. У березні 2023 року заявник звернувся до суду із заявоюпро встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.
2. Заява обґрунтована тим, що:
- у період з 1976 року до 1997 року заявник перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ;
- після розлучення вони деякий час жили окремо, але з 2014 року знову зійшлись та стали проживати як одна сім`я;
- вказує, що вони є людьми похилого віку, мають проблеми зі здоров`ям, а тому проживали разом, щоб піклуватись один про одного;
- разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 ;
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла;
- заявник звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини,
в результаті чого було відкрито спадкову справу;
- інших спадкоємців у померлої немає, а тому спору про право немає, оскільки відсутні особи, які оспорювали б право заявника на прийняття спадщини.
3. Враховуючи наведене, заявник просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала з ним однією сім`єю без укладення шлюбу в період
з 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
II.Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
4. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 06 червня 2024 року, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
5. Залишаючи без розгляду заяву, суди виходили з того, що:
- на спадкове майно (квартиру) претендує також і заінтересована особа - ОСОБА_2 ;
- встановлення вказаного юридичного факту породжуватиме для заявника певні юридичні наслідки, які впливатимуть на права ОСОБА_2, що, у свою чергу, свідчить про те, що у цьому випадку між ним та ОСОБА_4 існує спір про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.
ІIІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі представник заявника просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суди попередніх інстанцій не перевірили доводів заявника, не встановили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому Цивільним кодексом України (далі - ЦК), який оспорював би право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановили коло спадкоємців, а також те, між ким існує спір щодо спадкового майна, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним;
- в процесі розгляду справи було витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_1, з якої відомо, що будь-які інші спадкоємці, крім заявника, до нотаріуса не зверталися. Дітей у них не було, що підтверджено відомостями з актового запису, які витребувано в органах ДРАЦС;
- суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права, залучивши протокольною ухвалою до розгляду справи ОСОБА_2 як заінтересовану особу;
- ОСОБА_2, який за підробленими документами заволодів майном померлої ОСОБА_3, не може належати до кола її спадкоємців та претендувати на це майно в порядку спадкування, тобто він не має жодного стосунку до цивільної справи про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем;
- необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини сама по собі не свідчить про наявність спору.
ІV. Рух справи в суді касаційної інстанції
8. 03 вересня 2024 року представник заявника подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
10. У листопаді 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12. Інші учасники справине скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій інстанції
13. ОСОБА_1, звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просив встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, вказуючи при цьому мету встановлення такого факту - для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14. Протокольною ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 27 лютого 2024 року до розгляду справи залучено ОСОБА_2 як заінтересовану особу.
15. ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_4 про встановлення факту його спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3, зазначаючи, що він є власником нерухомого майна, на яке претендує заявник, в разі встановлення юридичного факту,
а тому існує спір про право.
16. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 січня 2024 року провадження у справі № 295/13051/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Поліщук А. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, застосування наслідків недійсності правочину, скасування державної реєстрації права власності на майно зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 296/2568/23.
VI. Позиція Верховного Суду
17. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)), Верховний Суд зазначає наступне.
18. У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту (див. пункти 1-3).
19. Суди попередніх інстанцій зробили висновки про наявність спору про право в цих правовідносинах (див. пункти 4-5) та на підставі частини шостої статті 294 ЦПК залишили заяву без розгляду.
20. Верховний Суд звертає увагу, що особливості окремого провадження врегульовані в розділі ІVЦПК.
21. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства,
в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК).
22. За загальним правилом, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
23. У пункті 5 частини другої статті 293 ЦПК передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
24. Верховний Суд раніше викладав правову позицію щодо застосування відповідних норми права у правовідносинах в окремому провадженні, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
25. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (див. постановуВерховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23 (провадження № 61-15775св23)).
26. Визначальне значення під час розгляду при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права
й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями (див. постанову Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі
№ 640/10329/16-ц (провадження № 61-38 св 18)).
27. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 641/683/23 (провадження № 61-15387св23)).
28. Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем
у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК), який оспорював би право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
29. У справі, яка переглядається, заявник посилався на те, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 (див. пункт 2), але суди цим доводам не надали оцінки і не врахували їх під час прийняття оскаржуваних рішень.
30. Також суди не взяли до уваги, що метою звернення із цією заявою
є захист прав та інтересів заявника при вирішенні питання щодо оформлення спадщини в нотаріальній конторі, а не вирішення спору про право на спадщину.
31. Отже, на цьому етапі спір про нерухоме майно, яке заявник вважає спадковим, не вирішується, тому немає підстав уважати, що ця заява містить спір про право власності на квартиру, який виник із ОСОБА_2 .
32. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що в провадженні судів перебуває спір за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу
Поліщук А. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, застосування наслідків недійсності правочину, скасування державної реєстрації права власності на майно, не свідчить про виникнення спору про право під час розгляду заяви про встановлення факту у цій справі.
33. Схожі правові висновки про відсутність між сторонами спору про право зробив Верховний Суд і в постанові від 29 травня 2024 року у справі
№ 522/14062/19 (провадження № 61-11019св23).
34. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 (див. пункт 32) постановою Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2024 рокупровадження закрито.
35. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про залишення заяви без розгляду у зв`язку з існуванням спору про право.
36. За таких обставин Верховний Суд вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та помилково залишив заяву без розгляду.
37. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
38. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню
у справі, вони підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.