ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 484/40/21
провадження № 61-4547св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів Базовкіної Т. М., Царюк Л. М., Яворської Ж. М. у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди торгівельного місця,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням збільшення суми позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди торгівельного місця від 01 січня 2020 року № 26 за період з 07 лютого 2020 року до 08 квітня 2021 року у розмірі 315 011,23 грн, з яких: 28 800,00 грн - основна сума боргу; 1 161,40 грн - проценти за користування чужими коштами; 269 600,00 грн - пеня за договором; 541,03 грн - три проценти річних; 508,80 грн - інфляційні втрати; 14 400,00 грн - неустойка за прострочення повернення майна з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі судді Закревського В. І. заочним рішенням від 05 серпня 2021 року позов задовольнив.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди торгівельного місця від 01 січня 2020 року № 26 за період з 07 лютого 2020 року до 08 квітня 2021 року у розмірі 315 011,23 грн, з яких: 28 800,00 грн - основна сума боргу; 1 161,40 грн - проценти за користування чужими коштами; 269 600,00 грн - пеня за договором; 541,03 грн - три проценти річних; 508,80 грн - інфляційні втрати; 14 400,00 грн - неустойка за прострочення повернення майна з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що ФОП ОСОБА_1 довела й обґрунтувала свій позов належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди торгівельного місця, яка утворилася внаслідок невиконання ним взятих на себе зобов`язань.
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалою від 14 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення цього суду 05 серпня 2021 року залишив без задоволення.
06 січня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діяв адвокат Шалару О. І., подав апеляційну скаргу на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2023 рокувідкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Шалару О. І. на заочне рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 28 лютого 2023 року зупинив провадження у цій справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Зобов`язав ОСОБА_2 повідомити суд про припинення підстав, які зумовили зупинення апеляційного провадження, а у випадку подальшого продовження служби надавати суду документи, що підтверджують ці обставини, кожні три місяці.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, щозгідно з долученими до апеляційної скарги військовим квитком серії НОМЕР_1 та довідкою від 04 вересня 2022 року № 343 відповідач ОСОБА_2 є солдатом, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 та з 25 лютого 2022 року приймає безпосередню участь у бойових діях на виконання Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
За приписами пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зупинення провадження у справі, зокрема, у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, є імперативним обов`язком, а не правом суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважала, що провадження у цій справі необхідно зупинити з наведених підстав до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У березні 2023 року ФОП ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивувала тим, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності. Звертає увагу, що на національні суди покладено обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Заявник стверджує, що зупинення провадження у справі не відповідає як завданню цивільного судочинства, так і змісту та меті статті 2 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
06 грудня 2024 року справу № 484/40/21 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
У січні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням збільшення суми позовних вимог просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди торгівельного місця від 01 січня 2020 року № 26 за період з 07лютого 2020 року до 08 квітня 2021 року у розмірі 315 011,23 грн, з яких: 28 800,00 грн - основна сума боргу; 1 161,40 грн - проценти за користування чужими коштами; 269 600,00 грн - пеня за договором; 541,03 грн - три проценти річних; 508,80 грн - інфляційні втрати; 14 400,00 грн - неустойка за прострочення повернення майна з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року (том 1, а. с. 2-4, 59-62).
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області заочним рішенням від 05 серпня 2021 року позов задовольнив. Стягнув із ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди торгівельного місця від 01 січня 2020 року № 26 за період з 07 лютого 2020 року до 08 квітня 2021 року у розмірі 315 011,23 грн, з яких: 28 800,00 грн - основна сума боргу; 1 161,40 грн - проценти за користування чужими коштами; 269 600,00 грн - пеня за договором; 541,03 грн - три проценти річних; 508,80 грн - інфляційні втрати; 14 400,00 грн - неустойка за прострочення повернення майна з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат (том 1, а. с. 91-93).
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалою від 14 грудня 2022 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення цього суду 05 серпня 2021 року залишив без задоволення (том 1, а. с. 215).
06 січня 2023 року ОСОБА_2, в інтересах якого діяв адвокат Шалару О. І., подав апеляційну скаргу на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року, до якої долучив:
- військовий квиток серії НОМЕР_1, згідно з яким ОСОБА_2 25 лютого 2022 року зарахований до військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу по особовому складу від 25 лютого 2022 року № 19;
- довідку від 04 вересня 2022 року № 343, підписану командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_4, згідно з якою ОСОБА_2 є солдатом, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 та з 25 лютого 2022 року приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) на виконання Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (том 1, а. с. 219-223).
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 18 січня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Шалару О. І. на заочне рішення Первомайського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2021 року (том 1, а. с. 235).
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 28 лютого 2023 року зупинив провадження у цій справі до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України (том 2, а. с. 5, 6).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про зупинення провадження.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції", заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Дія 97 проти України", заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
За приписами пункту другого зазначеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що відповідач ОСОБА_2, який зарахований до військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу по особовому складу від 25 лютого 2022 року № 19, проходить військову службу та з 25 лютого 2022 року приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) на виконання Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24 (адміністративне провадження № А/990/5/24).
Колегія суддів звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов`язаний зупинити провадження згідно з вимогами статті 251 ЦПК України.
Таким чином, обставини, на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Враховуючи викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цей суд допустив порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.