ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 826/8394/18
адміністративне провадження № К/9901/12657/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2019 (суддя Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2019 (колегія суддів: Мельничук В.П., Земляна Г.В., Лічевецький І.О.) у справі № 826/8394/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ" (далі - Закон № 2011-ХІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975);
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відсутності вимоги до Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслати до Міністерства оборони України письмову вимогу щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2019, позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України стосовно відмови ОСОБА_1 призначити одноразову грошову допомогу, а саме пункт 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 № 34, затвердженого Міністром оборони України Полтораком С.Т.
Зобов`язав Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 з урахуванням раніше виплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
4. Верховний Суд ухвалою від 10.06.2019 відкрив касаційне провадження.
5. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
6. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.08.1990 по 10.09.2012, що підтверджується копією витягу з наказу директора Адміністративного департаменту Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 10.09.2012 № 113.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 01.08.2013 серії АВ № 0070079 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 18.07.2013 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 21.06.2014 № 1706, травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби; захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби.
У зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 127678,8 грн., що не заперечується сторонами.
Під час повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 15.01.2018 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 16.01.2018 серії АВ № 0967284.
Позивач звернувся до військового комісаріату із заявою, в якій просив вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.05.2018 № ВСЗ/945 позивача повідомлено про те, що військовим комісаріатом до Департаменту фінансів Міністерства оборони України були направлені документи щодо розгляду питання правомірності виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи. 30.03.2018 відбулось засідання комісії Міністерства оборони України, за результатом якого прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.04.2018 № 34 про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного протоколу, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 8 Порядку № 975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності.
8. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, яка призвела до відмови у призначенні одноразової грошової допомоги після встановлення ІІ групи інвалідності, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності, оскільки першочергово є встановленим той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров`я внаслідок перебування на військовій службі. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом відновлення порушених прав Позивача є зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому ІІ групи інвалідності, а саме 15.01.2018, відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 з урахуванням раніше виплаченої суми.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що обмеження дворічним строком, протягом якого відбувається зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності запроваджені з 01.01.2014, шляхом доповнення пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ. Позивачу первинно інвалідність ІІІ групи встановлено з 18.07.2013, а ІІ групу інвалідності встановлено 15.01.2018. Оскільки з дня первинного встановлення позивачу інвалідності до дня встановлення ІІ групи інвалідності минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
12. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
13. Згідно пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
14. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (який набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
15. Згідно з пунктом 6 Порядку № 975 (у редакції, чинній на час повторного встановлення інвалідності позивачу) одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.
16. Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
17. Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та пункт 8 Порядку № 975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
18. Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 сформулював висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, ко