ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 643/5459/21
провадження № 51-6727 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020220470003581 від 17 липня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_6, на вирок Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2021 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Зараховано обвинуваченій ОСОБА_6 у строк відбуття покарання термін її затримання з 28 січня 2021 року по 29 січня 2021 року.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечної психотропної речовини з метою її подальшого збуту, вчинених повторно, з огляду на таке.
Так, ОСОБА_6, точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, при невстановлених обставинах, незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину PVP у невстановленому в ході досудового розслідування місці та розмірі, яку стала незаконно зберігати з метою подальшого збуту.
Зокрема, 09 вересня 2020 року приблизно о 19:36 ОСОБА_6 у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки особливо небезпечної психотропної речовини PVP, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут вказаної вище особливо небезпечної психотропної речовини, маючи корисливий мотив, знаходячись біля 6-ї поліклініки, яка розташована у пров. Ювілейному, 54-Б у м. Харкові, зустрілася з ОСОБА_8 (особою, якій доручено проведення оперативної закупки), котрий за попередньою домовленістю передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 400 грн як раніше домовлену оплату за збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, після чого ОСОБА_6 збула ОСОБА_8 паперовий згорток, усередині якого знаходилася особливо небезпечна психотропна речовина PVP.
Далі того ж дня приблизно о 19:42 ОСОБА_8, перебуваючи за вказаною адресою, добровільно видав отриманий від ОСОБА_6 зазначений вище паперовий згорток, всередині якого знаходилася порошкоподібна речовина брудно-білого кольору, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP масою 0,1376 г.
Крім того, ОСОБА_6, діючи повторно, у дату та час, які в ході досудового розслідування не встановлено, при невстановлених обставинах, незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину PVP у невстановленому в ході досудового розслідування місці та розмірі, яку стала незаконно зберігати за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Протиправні дії ОСОБА_6, пов`язані з незаконним зберіганням особливо небезпечної психотропної речовини, було припинено працівниками поліції 28 січня 2021 року, під час проведення обшуку за місцем проживання останньої, а саме за адресою: АДРЕСА_1, у ході якого було виявлено та вилучено: паперовий згорток, два полімерних пакети з порошковою речовиною всередині, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,2420 г, 0,4235 г, 0,0130 г (загальна маса - 0,6785 г), яку ОСОБА_6 незаконно придбала та зберігала з метою подальшого збуту за вказаних вище обставин.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 червня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої через суворість, просить рішення судів попередніх інстанцій змінити, застосувати до засудженої ОСОБА_6 положення статей 69, 75 КК України та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На обґрунтування своїх вимог захисник указує, що суди попередніх інстанцій належним чином не врахували конкретних обставин справи, обставини, що пом`якшують покарання, та дані про особу засудженої, зокрема те, що ОСОБА_6 :
- щиро розкаялась у вчиненому кримінальному правопорушенні та активно сприяла розкриттю злочину;
- вчинила кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин (необхідність фізичного догляду за членами сім`ї) та у стані постійного психоемоційного напруження через пригнічення її своїм чоловіком, який зловживав алкогольними напоями, здійснював розпродаж особистих цінних речей засудженої;
- здійснювала утримання сина ОСОБА_10, чоловіка ОСОБА_11 (який мав соціально небезпечні звички, вів антисоціальний спосіб життя та був схильний до агресивної поведінки), матері ОСОБА_12 і чоловікового батька ОСОБА_13 ;
- раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, не є залежною від соціально небезпечних звичок та не є особою маргінальної поведінки;
- стала на шлях виправлення.
Крім того, захисник указує на неналежне надання ОСОБА_6 правової допомоги захисником, яким не було вжито заходів для витребування та надання суду доказів скрутного становища обвинуваченої, а також матеріалів, що характеризують її особу.
З огляду на зазначене захисник зауважує, що тривале перебування засудженої в місцях відбування покарання є суворою мірою покарання.
Наведені обставини, на переконання захисника, свідчать про необхідність застосування до ОСОБА_6 положень статей 69, 75 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 307 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо надмірної суворості призначеного ОСОБА_6 покарання, а також посилання сторони захисту на неправильне застосування положень, передбачених ст. 69 КК України, Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.
Положеннями частин 1, 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Водночас згідно зіст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Як видно з вироку, місцевий суд, вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_6, урахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, не працює, заміжня, має середню освіту. Суд також взяв до уваги й те, що ОСОБА_6 повністю визнала свою провину, надала викривальні показання щодо себе, висловлювала жаль стосовно скоєного та негативно оцінювала свої дії.
Обставинами, які пом`якшують обвинуваченій покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують обвинуваченій покарання, місцевий суд не встановив.
Таким чином, урахувавши тяжкість вчиненого злочину, зазначені вище дані про особу обвинуваченої, а також наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання (які, на переконання місцевого суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину), і відсутність обставин, що його обтяжують, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_6 положень, передбачених ст. 69 КК України, та необхідність призначення їй покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, зауваживши при цьому, що саме таке покарання буде достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок у порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою сторони захисту, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, погодився з висновками суду першої інстанції в частині виду та міри призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
У касаційній скарзі захисник указує, що суди попередніх інстанцій належним чином не врахували того, що ОСОБА_6 :
- вчинила кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин (необхідність фізичного догляду за членами сім`ї) та у стані постійного психоемоційного напруження через пригнічення її своїм чоловіком, який зловживав алкогольними напоями й здійснював розпродаж її особистих цінних речей;
- здійснювала утримання сина ОСОБА_10, чоловіка ОСОБА_11 (який мав соціально небезпечні звички, вів антисоціальний спосіб життя та був схильний до агресивної поведінки), матері ОСОБА_12 та чоловікового батька ОСОБА_13 .
Перевіряючи зазначені вище доводи, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження в судах попередніх інстанцій стороною захисту не було надано жодних даних, які б підтверджували факт наявності в засудженої ОСОБА_6 на момент вчинення злочину тяжких особистих, сімейних обставин, а також перебування на її утриманні членів родини.
Таких підтверджень не було надано й суду касаційної інстанції.
Так, захисник ОСОБА_7 долучив до касаційної скарги копії: свідоцтва про шлюб між засудженою та ОСОБА_11, свідоцтва про народження, копію паспорта та ідентифікаційного коду останнього, лікарського свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 і свідоцтва про поховання ОСОБА_11, паспорта та свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 (чоловікового батька ОСОБА_11 ), свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_14 (батька засудженої) та медичної довідки про стан здоров`я ОСОБА_12 (матері засудженої).
Проте, на переконання Суду, зазначене не підтверджує доводів сторони захисту щодо:
- перебування вказаних осіб (у тому числі повнолітнього сина ОСОБА_10 та чоловіка ОСОБА_11 ) саме на утриманні ОСОБА_6, яка, як наведено у вироку на час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, не була офіційно працевлаштованою;
- здійснення ОСОБА_6 фізичного догляду за членами сім`ї;
- антисоціальної та агресивної поведінки її чоловіка ОСОБА_11 .
З огляду на зазначене доводи захисника про неналежне надання ОСОБА_6 правової допомоги в судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки, на його думку, попереднім захисником не було вжито заходів для витребування та надання суду доказів скрутного становища обвинуваченої, а також матеріалів, що характеризують її особу, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав того, що додані до касаційної скарги адвоката ОСОБА_7 дані також у цілому не підтверджують таких обставин. При цьому дані щодо смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька засудженої ОСОБА_14 та стану здоров`я її матері ОСОБА_12 не є такими, що виправдовують вчинення ОСОБА_6 тяжкого злочину, а також не спростовують суспільної небезпечності скоєного.
Таким чином, беручи до уваги вимоги статей 50, 65 КК України та зміст рішень судів попередніх інстанцій, а також ураховуючи санкцію ч. 2 ст. 307 КК України, якою передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, та з огляду на:
- тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів;
- дані про особу засудженої, що наведені в рішеннях судів попередніх інстанцій та в касаційній скарзі захисника;
- наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України,
колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень, передбачених ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а тому посилання сторони захисту на неправильне застосування положень, передбачених ст. 69 КК України, є необґрунтованими й такими, що не узгоджуються зі змістом оскаржуваних судових рішень.
За таких обставин Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника в частині доводів щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої через суворість.
Що стосується доводів захисника про наявність підстав для застосування до засудженої ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що за наявності вказаних вище підстав під час вирішення питання щодо застосування положень ст. 75 КК України суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
Як убачається з вироку, питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням було предметом розгляду в суді першої інстанції, який, посилаючись на тяжкість скоєного обвинуваченою злочину, указав на відсутність підстав для застосування до неї положень, передбачених ст. 75 КК України. Водночас місцевий суд зауважив, що дані, які характеризують особу обвинуваченої, уже були враховані судом як підстава для пом`якшення покарання за ч. 2 ст. 307 КК України.
З такими висновками погодився й суд апеляційної інстанції.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності підстав для застосування до засудженої положень ст. 75 КК України, колегія суддів ураховує:
- тяжкість вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів;
- дані про особу засудженої, що наведені як у касаційній скарзі захисника, так і в рішеннях судів попередніх інстанцій;
- обставини справи, а саме те, що ОСОБА_6 повторнонезаконно придбала та зберігала особливо небезпечну психотропну речовину PVP, обіг якої заборонено, з метою збуту, а також незаконно збувала вказану психотропну речовину, що, у свою чергу, свідчить про суспільну небезпеку вчиненого засудженою злочину та непоправну шкоду здоров`ю, що завдає вживання даних небезпечних психотропних речовин, які негативно впливають на психічне та фізіологічне здоров`я людини. Разом з тим поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей і становить реальну загрозу здоров`ю населення та генофонду нації.
Також Верховний Суд зазначає, що посилання в касаційній скарзі захисника на те, що засуджена стала на шлях виправлення, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, не є залежною від соціально небезпечних звичок і особою маргінальної поведінки, на думку колегії суддів, лише підтверджують правильність висновків судів попередніх інстанцій у частині необхідності призначення ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, однак у цілому не свідчать про можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України.
З огляду на вказане вище, Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про те, що засуджена ОСОБА_6 може виправитися без відбування реального покарання, у зв`язку із чим колегія суддів вважає, що застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципу законності, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги в цій частині.
Ураховуючи те, що кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд