ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 334/2843/22
провадження № 51-3731 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2024 року щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
2. Цивільний позов ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (далі - ТДВ "Страхова компанія "Кредо") про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_6 : із ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн, витрати на правову допомогу - 243 грн; із ТДВ "Страхова компанія "Кредо" - 820,76 грн.
3. Стягнуто із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати та вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
4. Суд визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
5. Як установив суд, 11 лютого 2022 року близько 14:40 ОСОБА_8, керуючи автомобілем Volkswagen Caddy (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись проїжджою частиною вул. Фортечної в м. Запоріжжі, наблизився до регульованого світлофором перехрестя з вул. Гоголя.
6. В цей час пішохід - малолітня ОСОБА_6, рухалась по лівому тротуару вул. Фортечної в попутному з ОСОБА_8 напрямку, попереду нього. Наблизившись до перехрестя з вул. Гоголя, на зелений для себе сигнал світлофора, вона вийшла на проїзну частину вул. Гоголя, здійснюючи її перетин по пішохідному переходу, в темпі спокійного кроку.
7. Під час руху ОСОБА_8, усупереч п. 16.2 Правил дорожнього руху, на зелений для себе сигнал світлофора, в`їхавши на перехрестя з вул. Гоголя, виконуючи на ньому маневр повороту ліворуч в напрямку вул. Слобідської, не надав дорогу малолітній ОСОБА_6, яка перетинала проїзну частину вул. Гоголя на яку він повертав, внаслідок чого скоїв на неї наїзд. У результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітня ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження.
8. Запорізький апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2024 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8, звільнив останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), з передачею ОСОБА_8 на поруки Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика" (далі - ТОВ "Балістика") за клопотанням останнього, за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрите із зазначених підстав.
9. Цивільний позов ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 та ТДВ "Страхова компанія "Кредо" апеляційний суд залишив без розгляду, роз`яснивши цивільному позивачу її право звернутися із позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства.
10. Вирішено питання щодо стягнення із ОСОБА_8 на користь держави процесуальних витрат, арешту та речових доказів.
Вимоги таузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу
11. У касаційній скарзі, законний представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду повністю, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 в частині невизначення розміру шкоди та відмови в задоволенні цивільного позову і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в цій частині.
12. Обґрунтовуючи своє прохання законний представник потерпілої зазначає, що апеляційний суд помилково погодився з висновками суду першої інстанції про врахування обставини, яка пом`якшує покарання - добровільне відшкодування шкоди ОСОБА_8, та застосував положення ст. 47 КК. Наголошує, що в судовому засіданні 10 серпня 2023 року ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення цивільного позову, що на її думку, свідчить про відсутність щирого каяття з боку винного.
13. На думку ОСОБА_7, істотне порушення вимог кримінального правопорушення полягає в:
- порушенні ч. 1 ст. 418 КПК, оскільки ухвалою суду не може бути вирішено питання зміни / скасування вироку;
- порушенні статей 91, 404, 405, 412, 413 КПК, оскільки судами не встановлено розміру матеріальної шкоди заподіяної потерпілій, не проведено експертизу витрат, що є необхідним для кваліфікації кримінального правопорушення, і відповідно покарання та призвело до неправильного застосування кримінального закону;
- хибному застосуванні ст. 284 КПК, оскільки невідшкодована завдана кримінальним правопорушенням шкода;
- порушенні ч. 4 ст. 286 КПК, оскільки розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності можливий лише під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, крім того судом апеляційної інстанції скасовано вирок без відповідної вимоги сторони провадження;
- порушенні ст. 419 КПК, оскільки ухвала апеляційного суду не містить підстав, з яких апеляційну скаргу залишено без задоволення.
14. Також законний представник потерпілої зазначає, що за нормами Цивільного кодексу України та практикою Європейського суду з прав людини потерпіла має право на відшкодування нанесеної ОСОБА_8 її особистим немайновим правам та здоров`ю шкоди, включаючи огляди лікарів і протезування наперед.
15. На адресу Суду від захисникаОСОБА_9 надійшла заява, в якій він просив залишити касаційну скаргу законного представника потерпілої без задоволення.
Позиції учасниківсудовогопровадження
16. Прокурор частково підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
17. Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведенівкасаційнійскарзі, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.
18. Відповідно до ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
19. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
20. Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
21. З обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 направлене до суду за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
22. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 286 КК кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Частина 2 цієї статті передбачає кримінальну відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
23. Тобто відповідальність за ст. 286 КК законодавцем диференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали. З матеріалів провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_6 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, отже судом правильно кваліфіковано дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК. Натомість розмір заподіяної майнової шкоди не впливає на кваліфікацію діяння за ст. 286 КК, а тому доводи касаційної скарги у цій частині є неспроможними.
24. Як убачається з матеріалів провадження Запорізький апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2024 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8, звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК з передачею на поруки ТОВ "Балістика", а кримінальне провадження закрив.
25. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Статтею 286 КПК передбачено порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Згідно з ч. 4 цієї статті у випадку, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
26. Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою, а за змістом ст. 417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
27. Відповідно до ст. 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
28. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК України можливе лише за клопотанням колективу, членом якого є особа, про передачу її на поруки. Воно має бути оформлене протоколом загальних зборів колективу, який долучається до справи. Інших вимог до оформлення зазначених документів КК не передбачено.
29. Вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки відноситься до дискреційних повноважень суду.
30. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника трудового колективу ТОВ "Балістика" ОСОБА_10 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та передачу останнього їм на поруки, що підтверджується протоколом № 36 загальних зборів трудового колективу цього товариства від 14 листопада 2023 року (т. 2 а.п. 1-15). Апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки на підставі ст. 47 КК переконався в тому, що він вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 цього Кодексу є проступком, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює в ТОВ "Балістика", добровільно перерахував представнику потерпілої кошти, визначені вироком місцевого суду, на відшкодування майнової та моральної шкоди.
31. В судовому засіданні 22 травня 2024 року апеляційний суд заслухав представника трудового колективу товариства ОСОБА_10, яка була головою загальних зборів цього колективу 14 листопада 2023 року та повідомила, що на зборах були присутні 161 особа, які одноголосно проголосували про необхідність клопотати перед апеляційним судом щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки. Відповідно до наявної в матеріалах кримінального провадження довідки вбачається, що ОСОБА_8 працює в цьому товаристві на посаді дизайнера (художника-конструктора) відділу розробок та дизайну департаменту виробництва (т. 2 а.п. 13). З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що вагомість виховного впливу колективу товариства на ОСОБА_8 не викликає сумнівів.
32. З технічного запису цього судового засідання вбачається, що ОСОБА_8 не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки. Крім того, в цьому ж засіданні ОСОБА_8 підтвердив, що визнає вину в повному обсязі, не заперечує, що саме він вчинив правопорушення, повідомив, що він жалкує про скоєне, просить вибачення у потерпілої та перерахував законному представнику грошові кошти у розмірі близько 37 000 грн, з яких 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди і 7000 грн - витрати на лікування. Суд звертає увагу, що і під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції під час свого допиту ОСОБА_8 визнав вину в повному обсязі, щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду, що дало можливість суду розглядати кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
33. Отже, апеляційний суд надав оцінку зазначеним обставинам та вірно вказав, що згідно з системним аналізом кримінального закону щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, а також зазначив, що ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що визнає винуватість у повному обсязі, щиро жалкує з приводу вчиненого та висловлює осуд своєї поведінки, бажає виправити наслідки вчиненого. Також суд надав оцінку наявним в матеріалах провадження копіям платіжних документів, відповідно до яких законному представнику потерпілої були перераховані: 23 лютого та 20 квітня 2022 року кошти на лікування потерпілої в розмірі 4020,10 грн і 3015 грн (т. 2 а.п. 110), 17 березня, 08 серпня 2023 року і 26 січня 2024 року на відшкодування моральної шкоди по 10000,25 грн, 10050,25 грн, 10000,25 грн відповідно (т. 2 а.п. 111-112, т. 3 а.п. 138).
34. З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_8 щирого каяття та про можливість застосування до нього такого інституту звільнення від кримінальної відповідальності як передача особи на поруки на підставі ст. 47 КК. При цьому, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8, суд слушно послався на норми кримінального процесуального закону, які регламентують порядок та умови закриття кримінального провадження, з огляду на що доводи касаційної скарги про те, що розгляд клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності можливий лише під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції є неспроможними.
35. Також суд апеляційної інстанції залишив без розгляду цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та ТДВ "Страхова компанія "Кредо", роз`яснивши цивільному позивачу її право звернутися із позовною заявою до суду в порядку цивільного судочинства, що підтверджується копією ухвали апеляційного суду.
36. За приписами ч. 1 ст. 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливе лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
37. Суд звертає увагу, що у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілої можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства. Така позиція узгоджується з правовими висновками Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених в постановах від 23 квітня 2024 року та 10 липня 2021 року у справах № 127/13987/16-к, 161/694/20 відповідно.
38. Суд звертає увагу, що права потерпілої на відшкодування шкоди заданої вчиненням кримінального правопорушення жодним чином не порушені та не обмежені, оскільки закриття провадження на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
39. При цьому, за змістом ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, тобто має преюдиційне значення.
40. З огляду на викладене доводи касаційної скарги і в цій частині є безпідставними.
41. Ухвала апеляційного суду є достатньо вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК.
42. З огляду на зазначене не знайшло свого підтвердження посилання в касаційній скарзі на порушення ст. 418 КПК.
43. Зі змісту касаційної скарги також вбачається, що законний представник потерпілої серед іншого ставить питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_8 . Проте, вказане рішення було скасоване апеляційним судом, а тому доводи касаційної скарги у цій частині, з огляду на положення статей 407, 424, 436 КПК є безпредметними.
44. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції у касаційній скарзі не наведено, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд