П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 331/3944/22
провадження № 51-3865км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вільнянська Запорізької області, громадянки України, яка проживає в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої, востаннє вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 09 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71, пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого 2022 року та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 дні.
Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника задоволено частково, змінено вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та виключено з мотивувальної і резолютивної частини вироку посилання суду про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків. Визначено вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 15 вересня 2022 року повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрала з магазину "Єва-10109" товар на загальну суму 909,84 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник вказує про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і застосувати до засудженої ОСОБА_7 положення ст. 75 КК.
На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує про те, що під час призначення ОСОБА_7 покарання суди попередніх інстанцій не врахували усі обставини цього кримінального провадження, визнання засудженою своєї вини, її щире каяття, про що свідчить проведення судового розгляду за спрощеною процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК, характеризуючі дані про особу засудженої, зокрема те, що вона не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, неофіційно працювала швачкою, перебувала на військовій службі в лавах ЗСУ, вчинене нею кримінальне правопорушення не потягло тяжких наслідків, оскільки завдана потерпілому шкода була відшкодована шляхом повернення викраденого майна.
На переконання сторони захисту, сукупність вищевказаних обставин дають підстави звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК.
Водночас положеннями ч. 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єднана палата ККС ВС зробила висновок про те, що Закон № 3886?IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП (постанова від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21).
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК, ОСОБА_7 скоїла 15 вересня 2022 року. Вартість викраденого майна, що встановлена згідно з вироком і не оспорюється сторонами, становить 909,84 грн.
Оскільки вартість викраденого ОСОБА_7 майна не перевищує вказаних 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на 2022 рік становило 2481 грн, то її діяння не має ознак складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зі змісту положень п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК слідує, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до вимог ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК з огляду на приписи п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції - скасуванню.
Враховуючи підстави і вимоги касаційної скарги захисника, то вона підлягає частковому задоволенню.
Суд не вирішує питання про звільнення ОСОБА_7 з-під варти під час закриття кримінального провадження щодо неї, оскільки з листа ДУ "Надержинщинська виправна колонія (№ 65)" від 14 листопада 2024 року № 15/07/4246-24 вбачається, що ОСОБА_7 була звільнена з колонії на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2024 року.
Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд