ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 752/10819/23
Провадження № 51 - 3356 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100010001218
від 03 травня 2023 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бровари Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 263 ч. 1КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 263 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_6 за невстановлених обставин без передбаченого законом дозволу придбав перероблений пістолет моделі "STALKER MOD. 914-S"
№ НОМЕР_1 калібру 9 мм та 19 патронів до нього, які носив при собі до моменту вилучення вказаної вогнепальної зброї та боєприпасів працівниками поліції
03 травня 2023 року о 19 годині 10 хвилин біля будинку № 130 на проспекті Валерія Лобановського в м. Києві.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7,посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити.
Зазначає, що ОСОБА_6 добровільно видав зброю працівникам поліції, а тому відповідно до вимог ст. 263 ч. 3 КК України не підлягав кримінальній відповідальності за ч. 1 указаної статті.
Вважає, що суди не звернули увагу на порушення вимог кримінального процесуального закону при вилученні зброї у ОСОБА_6, а також
не врахували, що останній в березні 2022 року працював на забезпечення сил територіальної оборони, отримавши зброю від військових на блок-пості.
Вказує, що ОСОБА_6 діяв у стані крайньої необхідності, за наявності небезпеки правоохоронюваним інтересам особи, суспільства і держави.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою
і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо невідповідності висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано
у ст. 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно
до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
у придбанні та носінні вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу, підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим
йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту
про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6
увчиненні вказаного злочину обґрунтовано послався на такі докази.
У суді обвинувачений ОСОБА_6 вину не визнав, проте не заперечував того,
що 03 травня 2023 року під час прогулянки із собакою був зупинений працівниками поліції, на їх запитання щодо наявності заборонених предметів відповів ствердно
та показав поясну сумку, в якій знаходився пістолет з патронами, котрий згодом вилучили в присутності понятих. Зазначив, що не мав передбаченого законом дозволу на зброю, вважаючи, що 27 лютого 2022 року законно її отримав від ОСОБА_8 для участі в обороні Києва.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали суду показання про виявлення
у ОСОБА_6 пістолета з патронами, а свідки-поняті ОСОБА_11
і ОСОБА_12 вказали про обставини вилучення вказаної зброї та боєприпасів.
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 03 травня 2023 року був затриманий ОСОБА_6, під час обшуку якого в поясній сумці виявлено предмет, схожий на пістолет
"STALKER MOD. 914-S" № НОМЕР_1, калібру 9 мм Р.А.К., в рукоятці якого знаходився магазин, споряджений предметами, схожими на набої, в кількості
11 штук, а також один магазин з набоями.
Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи від 04 травня 2023 року
№ СЕ-19/111-23/22820-БЛ наданий на дослідження пістолет належить
до гладкоствольної короткоствольної вогнепальної зброї, є самозарядним переробленим пістолетом моделі "STALKER MOD. 914-S" № НОМЕР_1 калібру
9 мм Р.А. Пістолет придатний для проведення пострілів. 19 патронів "COBA П 9 mm" належать до боєприпасів вогнепальної зброї калібру 9 мм Р.А.
Крім того, як убачається із вироку, суд дослідив інші докази та процесуальні документи, які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких обґрунтував свої висновки.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого
йому кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії
за ст. 263 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності,
а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку
для прийняття відповідного процесуального рішення.
Спростовуючи доводи сторони захисту щодо відсутності у працівників поліції підстав на проведення особистого огляду ОСОБА_6, суд першої інстанції зазначив, що затриманню останнього передувало здійснення інспекторами
УПП у м. Києві превентивних заходів у вигляді поверхневої перевірки та перевірки документів відповідно до вимог статей 31, 32, 34 Закону України "Про національну поліцію".
Місцевий суд визнав необґрунтованими доводи сторони захисту про порушення порядку вилучення речей у ОСОБА_6, вказавши, що тимчасове, до приїзду слідчо-оперативної групи, поміщення сумки з пістолетом та боєприпасами на капот службового автомобіля, як і обмеження в праві пересуватися ОСОБА_6, узгоджувалося з вимогами ст. 37 ч. 5 вищезазначеного Закону, згідно з якою обмеження фактичного володіння річчю здійснюється шляхом вилучення речі
в її фактичного володільця, обмеження її перенесення або перевезення.
Вищезазначена зброя та боєприпаси були вилучені при затриманні
ОСОБА_6, про що складено відповідний протокол, зміст якого відповідає вимогам ст. 104, ст. 208 ч. 5 КПК України.
За результатом розгляду кримінального провадження суд першої інстанції встановив, що дозволу на право зберігання, носіння вогнепальної зброї
та боєприпасів ОСОБА_13 не мав, чого останній під час судового розгляду також не заперечував. При цьому суд врахував, що ОСОБА_13 був власником мисливської нарізної зброї, на яку мав дозвіл від 04 квітня 2020 року № 43091, а отже був обізнаний про порядок і необхідність отримання дозволу на вогнепальну зброю. Однак дозволу на право зберігання, носіння вилучених 03 травня 2023 року вогнепальної зброї та боєприпасів відповідно до Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, ОСОБА_13 не мав, чого він також
в суді не заперечував.
Крім того, в ході розгляду справи судом було встановлено, що вогнепальну зброю
і боєприпаси відповідно до Закону України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року
№ 1449, Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї, стрілецької зброї, інших видів озброєння
та боєприпасів до них під час виконання завдань територіальної оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року
№ 1448, та в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, ОСОБА_6 також не отримував. Суд зазначив, що наявність у ОСОБА_13 посвідчення бійця групи супроводження вантажів гуманітарної допомоги Гуманітарного штабу Києва та характеристика ДУК "Правий сектор" не є достатнім підтвердженням членства і активної участі ОСОБА_6 у складі добровольчого формування територіальної громади та не надавало йому права на носіння такої вогнепальної зброї і боєприпасів. Натомість, дата, час, місце та обставини, за яких було затримано та вилучено вогнепальну зброю з боєприпасами у ОСОБА_6, не давали суду підстав вважати, що останній на момент затримання виконував завдання щодо відсічі збройної агресії РФ проти України, або ж діяв у стані крайньої необхідності.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7
на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи
про невинуватість ОСОБА_6, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Відповідно до ст. 263 ч. 3 КК України не підлягає кримінальній відповідальності
за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, особа,
яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини
або вибухові пристрої.
Добровільна видача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює,
що і надалі може безперешкодно зберігати предмети злочину, передбаченого
ст. 263 КК України, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.
На спростування доводів апеляційної скарги захисника щодо наявності підстав
для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності згідно
ст. 263 ч. 3 КК України апеляційний суд зазначив, що останній повідомив працівників поліції про факт зберігання зброї і боєприпасів за умов, коли усвідомив неможливість надалі безперешкодно їх зберігати, оскільки вони неминуче будуть виявлені. За таких обставин, підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 263 ч. 3 КК України апеляційний суд не встановив.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі адвокатаОСОБА_7,
які є аналогічними доводам її касаційної скарги, навів переконливі аргументи
на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 263 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений
винен у його вчинені.
Покарання, призначене ОСОБА_6 у межах санкції ст. 263 ч. 1 КК України
у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням протягом дворічного іспитового строку
за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, та є справедливим. Судові рішення в частині призначеного покарання захисник у касаційній скарзі не оскаржує.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень за результатами касаційного розгляду справи не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_7, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд