ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 278/3548/23
провадження № 51-3452км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023060410000308, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 29 грудня 2020 року вироком Бердичівського міського суду Житомирської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України.
Історія кримінального провадження
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 05 лютого 2024 року ОСОБА_7 засуджено до покарання за:
- ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна;
- ч. 3 ст. 321 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо судових витрат і долю речових доказів.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він у невстановлений день та час, у невстановленому місці придбав і почав зберігати 218 фасованих згортків наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадону та сильнодіючого лікарського засобу - дифенгідраміну (димедрол) (тверді форми), які незаконно зберігав при собі з метою збуту до 25 травня 2023 року.
Зазначеного дня о 09:50 поблизу зупинки для громадського транспорту, що розташована на 25 км автодороги "Житомир - Сквира", поблизу с. Іванків Станишівської ОТГ Житомирської області, працівники поліції затримали ОСОБА_7 .
Під час затримання в порядку ст. 208 КПК України та проведення особистого обшуку в період часу з 12:36 по 13:52 було виявлено у кишені кофти, в яку був одягнений ОСОБА_7 та вилучено 218 згортків з наркотичним засобом у великих розмірах - метадоном, обіг якого обмежено, масою у представленій кристалічній речовині 4,86586 г та сильнодіючим лікарським засобом у великих розмірах - дифенгідраміном (димедролом) (тверді форми) масою 25,56071 г, що були упаковані до полімерних пакунків та які ОСОБА_7 зберігав з метою збуту.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка подала скаргу
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам його скарги щодо неправильної кваліфікації дій засудженого, оскільки не доведено наявності в діях засудженого умислу на збут наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів. На думку сторони захисту, залишились без належної уваги апеляційного суду доводи його скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому вважає, що всього було 219 капсул, а не 218, адже одну капсулу ОСОБА_7 вже встиг вжити.
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали подану скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника і засудженого та позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Доводи касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є необґрунтованими.
За положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвала апеляційного суду про залишення без змін вироку стосовно ОСОБА_7 вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, в якій порушувалося питання про незаконність вироку суду стосовно ОСОБА_7 у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною кваліфікацією дій засудженого, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вирок районного суду без змін.
Так, суд апеляційної інстанції переглянув вирок районного суду і погодився з висновками цього суду про те, що ОСОБА_7 придбав та зберігав з метою збуту наркотичні й сильнодіючі лікарські засоби у великих розмірах. За результатами перевірки матеріалів провадження, колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та зазначає таке.
Розмежування складів кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307 та 309 КК України, відбувається за їх суб`єктивною стороною, обов`язковою ознакою якої є відповідно наявність або відсутність мети збуту.
Вказівка у ст. 309 КК України на вчинення діяння без мети збуту означає, що винна особа, яка незаконно виробляє, виготовляє, придбає, зберігає, перевозить чи пересилає наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, не має на меті здійснити їх відчуження, а вчиняє вказані дії у власних інтересах.
Водночас вчинення таких дій з метою збуту (відчуження) обумовлює їх кваліфікацію за ст. 307 КК України. При цьому про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою про придбання цих засобів чи речовин, так і інші обставини, зокрема великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб`єкта злочину; те, що сама особа наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх.
При цьому якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то у такому разі повинні бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, у тому числі, чи залежало від її волі те, який розмір речовини опиниться у володінні, та її розфасування.
Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби такої особи у власному вживанні, то в такому випадку може мати місце умисел на збут.
Отже, для вирішення питання про кваліфікацію дій особи за ст. 309 чи 307 КК України, зокрема щодо відсутності чи наявності мети на збут, суд у кожному конкретному випадку має оцінити обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею дій, що становлять об`єктивну сторону цих складів кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_7 мети на збут наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів, належним чином оцінив обставини справи, наявні докази та дійшов правильного висновку, що поведінка засудженого, спосіб упакування та розфасування наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів у великій кількості (218 згортків, приблизно однакової ваги для зручності їх реалізації) і великий розмір вилучених наркотичних та сильнодіючих лікарських засобів, об`єктивно вказують на значне перевищення потреби ОСОБА_7 у власному вживанні та свідчать про наявність умислу на збут цих засобів.
Також суд першої інстанції, а надалі апеляційний суд враховали те, що під час затримання ОСОБА_7 повідомив працівникам поліції майже точну кількість маленьких згортків, що були всередині пакунку, з розбіжністю у два згортки, тобто йому було достеменно відомо про їх кількість, що також спростувало версію сторони захисту про раптове знайдення пакунка з наркотичними та сильнодіючими лікарськими засобами ОСОБА_7 . Навпаки, це свідчить про те, що він був обізнаний про його вміст. Більш того, засуджений особисто повідомив, що у виявлених під час затримання поліетиленових згортках містився наркотичний засіб - метадон у кількості 220 закладок .
Була визнана судами неспроможною і версія про те, що засуджений, знайшовши пакунок, розмотав його, дістав звідти згорток, спробував на смак і, зрозумівши, що це наркотичний засіб, вирішив узяти їх собі. При цьому суди послалися на показання свідка ОСОБА_8, який підтвердив у суді, що цілісність пакування порушена не була, згортки були повністю ізольовані один від одного, що узгоджується з висновками експертиз.
Не залишилися поза увагою апеляційного суду і доводи захисника стосовно невідповідності висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 зберігав 218 капсул, фактичним обставинам справи, оскільки останній одну капсулу встиг спробувати, отже загалом було 219 капсул. Ці доводи апеляційний суд визнав безпідставними, зазначивши, що згідно з протоколом затримання ОСОБА_7 від 25 травня 2023 року, під час його особистого обшуку, проведеного в присутності понятих та захисника відповідно до вимог ст. 208 КПК України, у нього було виявлено два полімерних згортки, що містили 218 згортків з речовиною, зовні схожою на наркотичну, і мобільний телефон марки "Redmi 9A" з подальшим їх вилученням. Доречно апеляційний суд послався і на ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах цього обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Отже, апеляційний суд,установивши наявність у матеріалах кримінального провадження доказів, які поза розумним сумнівом свідчили про скоєння ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 321 КК України, залишив вирок районного суду без змін. Крім того, виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, спростувавши доводи захисника, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, щодо неправильної кваліфікації дій засудженого.
Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, не встановлено.
Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.