ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 363/820/20
провадження № 51-3888км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
захисника ОСОБА_10 ( у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2024 року щодо
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Степанакерт (Азербайджан), жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК) та
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року: - ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу;
- ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу;
Цим вироком також засуджено за ч.1 ст. 263 КК особу, матеріали стосовно якої на стадії апеляційного перегляду виділені в окреме провадження
Цим же вироком суду ОСОБА_8, ОСОБА_7, та особу, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження визнано невинуватими у пред`явленому обвинувачені за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення ними вказаних кримінальних правопорушень.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
За вироком районного суду ОСОБА_8, ОСОБА_7, та особа,матеріали стосовно якого на стадії апеляційного перегляду виділені в окреме провадження визнані невинуватими в участі в озброєній банді з метою нападу на окремих осіб, а також у вчинюваних нею нападах; в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому озброєною організованою групою - бандою; у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому організованою групою, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого. у зв`язку з недоведеністю вчинення ними даного кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано винуватими у незаконному придбані, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, у невстановлений час ОСОБА_8 у невстановленому місці, незаконно придбав корпус гранати РГО з маркуванням "РГО Г 80-21-89" та запал типу УДЗ, на якому наявне маркування "УДЗ 350 ф 6-89", після чого, переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1
12 вересня 2019 року в період з 18:51 до 00:01 працівниками поліції в присутності понятих проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ., під час якого у вказаній квартирі, що належить ОСОБА_8, вилучено корпус гранати РГО "80-21-89" та запал типу УДЗ, на якому наявне маркування "УДЗ 350 ф 6-89".
Крім цього, у невстановлений час ОСОБА_7 у невстановленому місці незаконно придбав корпус гранати РГО з маркуванням "РГО Г 80-21-89" та запал типу УДЗ, на якому наявне маркування "УДЗ 350 ф 6-89", який став незаконно зберігати у власному автомобілі марки "OPEL VECTRA" (н. з. іноземної реєстрації НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 ).
12 вересня 2019 року працівниками поліції проведено обшук в автомобілі марки "OPEL VECTRA", який знаходився біля будинку № 13-Б, що на вул. Шолуденка в м. Вишгороді Київської області. Під час обшуку у вказаному автомобілі, що належить ОСОБА_7, вилучено корпус гранати РГО з маркуванням "РГО Г 80-21-89" та запал типу УДЗ, на якому наявне маркування "УДЗ 350 ф 6-89".
Київський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2024 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційні скарги сторін захисту та обвинувачення - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог процесуального законодавства та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що в матеріалах провадження наявні докази, які підтверджують вчинення обвинуваченими злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК. Зокрема, звертає увагу, що апеляційний суд не врахував відповіді на запит від ПТ "АЙ ТІ Ломбард" від 13 листопада 2019 р № 58911, з якої слідує, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 неодноразово звертались до цього ломбарду задля закладу майна. Зокрема, 23 серпня 2019 року, через декілька днів після вчинення розбійного нападу, ОСОБА_8 закладав без права викупу ювелірні вироби, які за своїми зовнішніми ознаками співпадають із тими, які були викрадені під час розбійного нападу на помешкання потерпілих.
Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано погодився з районним судом з тим, що протокол пред`явлення для впізнання від 13 вересня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки, на його думку, цей протокол відповідає вимогам ст. 229 КПК, в протоколі не зафіксовано, що речі для впізнання попередньо показувались потерпілій ОСОБА_11, зважаючи, що потерпіла в суді апеляційної інстанції повторно з цього приводу не допитувалась.
Стверджує, що апеляційний суд не прийняв до уваги тяжкість та локалізацію тілесних ушкоджень, наявних в потерпілих, які їм нанесли під час розбійного нападу.
На думку касатора, непрямі докази також підтверджують вчинення обвинуваченими злочинів, зокрема факт виявлення та вилучення 12 вересня 2019 року в машині ОСОБА_7 жіночого браслету у вигляді перлин, яким користувалась потерпіла та який був викрадений під час розбійного нападу на неї.
На підставі зазначеного вище, зазначає, що апеляційний суд, залишаючи без змін вирок районного суду, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення судового рішення, яке не відповідає вимогам статтей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду засуджений ОСОБА_7 подав письмові заперечення, в яких висловив незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора, просив залишити її без задоволення.
У судовому засіданні прокурори ОСОБА_12, ОСОБА_13 просили задовольнити касаційну скаргу, засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7, адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення, ухвалу апеляційного суду просили залишити без змін.
Мотиви Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 433 КПК).
Частина 1 ст. 438 КПК регламентує, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги прокурора, він не погоджується із наданою апеляційним судом оцінкою доказам та заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом з тим висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та кваліфікація їх дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційному порядку стороною обвинувачення не оскаржуються.
Суд відхиляє твердження сторони обвинувачення про ненадання апеляційним судом належних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного виправдання засуджених за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як регламентовано ст. 62 Конституції України таст. 17 КПК,обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Положеннями кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (в частині виправдання за ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК) апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, провів судове слідство в порядку ч. 3 ст. 404 К КПК за клопотаннями сторін, в тому числі і прокурора, безпосередньо та всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність у діянні виправданих складу інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
При цьому докази винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на які покликалась сторона обвинувачення, судом перевірено та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, необґрунтовано визнав докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК, недопустимими, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
З матеріалів провадження слідує, що на підтвердження вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень органом досудового розслідування було пред`явлено ряд доказів детально відображених в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечили свою причетність до участі в озброєній банді, а також у вчинюваних нею нападах; в нападі на потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 з метою заволодіння їхнім майном, поєднаним із застосуванням до них насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілих; у незаконному заволодінні автомобіля "Audi Q5" (д. н. з. НОМЕР_3 ), вчиненому організованою групою, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого.
При цьому цей суд ствердив, що наданими стороною обвинувачення доказами, а саме показаннями потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_11, протоколом огляду місця події - домоволодіння АДРЕСА_3 ) та додатковими протоколами огляду місця події від 22 серпня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_11, протоколом огляду місця події - відкритої ділянка місцевості 26 відділу 91 кварталу Феневицького лісництва від 25 серпня 2019 року, де було виявлено автомобіль "Audi Q5" (д. н. з. НОМЕР_3 ), протоколом прийняття заяви ОСОБА_11 про вчинене кримінальне правопорушення від 22 серпня 2019 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 24 серпня 2019 року за участю потерпілої ОСОБА_11, підтверджується факт вчинення групою осіб розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 та незаконного заволодіння під час розбійного нападу належним їм автомобілем за обставин, наведених ними у своїх показаннях.
Разом з цим, зібраними стороною обвинувачення доказами, в тому числі показаннями потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 не підтверджується причетність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення розбійного нападу на потерпілих та заволодіння належного їм транспортного засобу. Тому підстав стверджувати про ненадання апеляційним судом оцінки тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих потерпілими, у цьому контексті в колегії суддів немає, адже цей суд не заперечив факту вчинення групою осіб розбійного нападу на потерпілих, він зазначив про відсутність достатніх доказів для підтвердження причетності обвинувачених до вчинення злочинів.
Крім того, суд апеляційної інстанцій констатував, що посилання прокурора на інформацію з ПТ "АЙ ТІ ЛОМБАРД" від 13 листопада 2019 року № 58911 з якої слідує, що ОСОБА_7 20 серпня 2019 року звертався до цього ломбарду з приводу закладу речей, сума кредиту 600 грн. відкуплено 20.08.2019; ОСОБА_8 звертався до цього ж відділення ломбарду 23 серпня 2019 року о 03:11, та здавав ланцюг розірваний, 583 золото, загальною вагою 3,32, кулон за реактивом деформований, 585 золото, загальною вагою 0,88, кулон з камінням царапаний, 585 золото, загальною вагою 1,73, сережки з діамантами, 585 золото, загальною вагою 3,48, підтверджується лише те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є користувачами послуг цього ломбарду. Однак з цієї інформації неможливо ідентифікувати прикраси, які обвинувачені здавали до ломбарду, як такі, що були викрадені у потерпілих за обставин, наведених у обвинуваченні.
При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомили, що є користувачами цього ломбарду, оскільки у випадку матеріальної скрути неодноразово звертались до ломбарду, закладаючи належні їм ювелірні прикраси, що підтвердила і свідок ОСОБА_15, яка засвідчила, що ОСОБА_7 раніше працював оцінювачем-експертом, а ОСОБА_8 є клієнтом ломбарду, в якому вона працює.
Доводи прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно погодився з місцевим судом про визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення для впізнання від 13 вересня 2019 року, колегія суддів відхиляє.
З матеріалів провадження слідує, що відповідно до протоколу обшуку від 12 вересня 2019 року в автомобілі "Opel Vectra" (н. з. НОМЕР_1 ), яким користувався ОСОБА_7, серед іншого вилучено жіночий "браслет у вигляді жемчугу білого кольору".
Згідно з протоколом огляду від 13 вересня 2019 року з фототаблицею до нього, яким оглянуто речі, вилучені під час обшуку за адресою м. Вишгород ГБК "Ветеран" б/н, який належить на праві власності ОСОБА_16, серед іншого виявлено "браслет з кульок білого кольору".
Разом з тим, з протоколу пред`явлення речей для впізнання від 13 вересня 2019 року слідує, що потерпіла ОСОБА_11 впізнала свій ланцюжок з намиста у виді перлин світлого кольору, який було виявлено та вилучено з автомобіля, яким користувався ОСОБА_7 .
При цьому суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що цей протокол не може бути покладений в основу обвинувального вироку, оскільки, як зазначила потерпіла ОСОБА_11 в суді першої інстанції, до проведення впізнання слідчий показував їй ланцюжок, а процес впізнання відбувався вже пізніше, що відповідно до ст. 229 КПК заборонено робити.
Крім того, апеляційний суд ствердив, що надаючи оцінку цьому доказу на предмет його належності та допустимості, судом першої інстанції також враховано, що при зверненні до правоохоронних органів в серпні та аж до дня вилучення вказаного браслета, потерпіла ОСОБА_17 у своїх заявах не вказувала про його викрадення. Даний ланцюжок також не був предметом дослідження товарознавчої експертизи.
Що стосується тверджень прокурора про те, що потерпіла з цього приводу повторно не допитувалась під час апеляційного провадження, то Верховний Суд звертає увагу касатора, що апеляційний суд вжив усіх необхідних заходів задля забезпечення участі потерпілої для розгляду апеляційних скарг сторін захисту та обвинувачення, однак ОСОБА_11 відмовилась брати участь у розгляді цього кримінального провадження в апеляційній процедурі, що підтверджується її відповідною заявою (т. 18, а к. п. 186).
Отже, доводи сторони обвинувачення про те, що в матеріалах провадження наявні докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинення злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК, не знайшли підтвердження.
Крім того, аналогічні доводи прокурора були предметом розгляду судом апеляційної інстанції, який ретельно перевірив та проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав ці доводи необґрунтованими, та не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження сторони обвинувачення про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставним.
Між тим Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, викладаючи в мотивувальній частині ухвали встановлені фактичні обставини, зазначив прізвище " ОСОБА_18", матеріали щодо якого судом апеляційної інстанції виділені в окреме провадження та апеляційний розгляд стосовно нього ще не відбувся.
З метою недопущення порушення щодо ОСОБА_18 презумпції невинуватості колегія суддів уважає за необхідне в порядку ч. 2 ст. 433 КПК змінити ухвалу апеляційного суду, виключивши з її мотивувальної частини покликання на прізвище цієї особи.
Керуючись статтями433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд