ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 759/25337/23
провадження № 61-13922св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ",
третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Шнайдера Сергія Володимировича на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили встановити факт належності ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, майнових прав на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що ОСОБА_3 на підставі договору про поступку зобов`язань від 25 квітня 2006 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" (далі - ТОВ "Київвисотбуд"), ОСОБА_4 і ОСОБА_3, належать майнові права за інвестиційним договором від 14 квітня 2005 року на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .
ТОВ "Київвисотбуд" припинено у зв`язку з визнанням банкрутом у 2018 році.
На підставі рішення Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 вересня 2012 року № 1604 замовником завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків на АДРЕСА_2 визначено Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (далі - КП "Житлоінвестбуд-УКБ").
Разом з цим КП "Житлоінвестбуд-УКБ" відмовляє у видачі довідки про належність померлому ОСОБА_3 майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, що позбавляє їх як спадкоємців можливості оформити майнові права на квартиру за собою в порядку спадкування.
У зв`язку з цим позивачі просили позов задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 21 травня 2024 року відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що предметом спору є право позивачів на спадщину. Це право фактично не визнає відповідач, що свідчить про наявність спору про право.
Водночас належним способом захисту у спорі про право на майно, відповідно до статей 15, 16 ЦК України, є вимога спадкоємця про визнання за ними цього права, що є предметом позову.
Той чи інший факт не може бути предметом спору, юридичні факти підлягають доказуванню (підтвердженню) в межах розгляду спору про право, тобто факти є підставою позову.
Юридичні факти, що мають юридичне значення, можуть встановлюватись судом в порядку окремого провадження, але лише у разі відсутності спору про право.
Позивачі не заявили матеріально-правової вимоги про вирішення існуючого спору, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства й у відкритті провадження за заявою слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою. При цьому апеляційний суд зазначив, що вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист справ у справах, де предметом спору є право позивачів на спадщину, а є лише підставою для вирішення такої справи.
Суд першої інстанції правильно встановив, що дійсно виник та існує спір про право і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки така вимога за своєю суттю є вимогою окремого провадження, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження. Жодної вимоги, яка могла би бути розглянутою в порядку позовного провадження, позивачі не заявляли. Саме це (а не встановлення належності способу захисту порушеного права, як про те стверджував представник позивачів) і стало підставою для ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Шнайдер С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року і передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.
Підставою відкриття касаційного оскарження судових рішень вказував те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 16 ЦК України та статті 186 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження з посиланням на те, що позивачі не заявили матеріально-правової вимоги, тому їх позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий висновок суду є помилковим, оскільки встановлення належності способу захисту порушеного права вирішується під час розгляду справи по суті та не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції безпідставно посилається на норми ЦПК України, які регулюють окреме провадження, адже позивачі звернулись з позовом у позовному провадженні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 листопада 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачі обґрунтовували позов тим, що відповідач відмовляє у видачі довідки про належність померлому майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, що позбавляє їх як спадкоємців можливості оформити майнові права на квартиру за собою, в порядку спадкування.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист п