ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 755/15005/23
провадження № 61-5716св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
касаційну скаргу Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Гончарук Михайло Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (далі - ДП "УСТФ "Укртелефільм"), в якій просив стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення суду, враховуючи період з 25 вересня 2019 року до 29 вересня 2023 року включно, в розмірі 378 252,40 грн; моральну шкоду за період з 25 вересня 2019 року до 29 вересня 2023 року у розмірі 50 000,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював у ДП "УСТФ "Укртелефільм" з 30 березня 1979 року на посаді головного енергетика.
Згідно наказу № 35/1-к від 25 травня 2018 року його звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
Однак при звільненні позивачу не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 330 040,91 грн, яка в подальшому була стягнута судовими рішеннями та підлягала виконанню в примусовому порядку.
Станом на час подання позову залишаються несплаченими суми заборгованості із компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 30 березня 2010 року до 25 травня 2018 року, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Вважає, що відповідач допустив затримання заробітної плати з 01 січня 2015 року до лютого 2023 року та в силу вимог закону має компенсувати позивачу частину заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
Зауважив, що розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу всіх належних сум на день звільнення становить: 330 040,91 грн - за судовими рішеннями, 128 933,16 грн. - компенсація за невикористану відпустку, без врахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Вказував, що невиплата позивачу заробітної плати за 2015 рік тривала понад 8 років, при цьому позивач своєчасно подав всі судові рішення до виконання, про їх існування було відомо відповідачу, який намагався оскаржити судовий наказ у справі № 755/8782/18 та оскаржував рішення суду у справі № 755/11315/19. При цьому, відповідачем у період прострочення виконання судових рішень, попри накладення судом та виконавцями арештів на його рахунки, здійснено численні платежі, що не пов`язані зі сплатою заборгованості із заробітної плати позивачу, на суму 2 337 694,69 грн, що свідчить про наявність можливості у відповідача погасити заборгованість перед позивачем, та про наявність вини відповідача у невиплаті позивачу заборгованості із заробітної плати.
Крім того, позивач у позові зазначав, що протиправними діями відповідача йому завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки неповна виплата заробітної плати та не проведений в подальшому повний розрахунок при звільненні позбавили можливості позивача щодо належних умов життя. До того ж, порушення відповідачем трудових прав позивача впливає на його загальний стан морального здоров`я та потребує з боку позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, розмір якої оцінив у 50 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн.
Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн.
Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року до 09 листопада 2023 року в розмірі 388 985,61 грн.
Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, наданими позивачем, підтверджується факт невиплати роботодавцем ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 217 днів відпустки.
Оскільки відповідачем не було своєчасно погашено заборгованість по заробітній платі перед позивачем, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у визначеному ним розмірі - 319 065,98 грн, оскільки відповідачем ці розрахунки позивача спростовані не були.
При цьому суд першої інстанції вважав наведені представником відповідача обставини щодо проведення реорганізації підприємства, відсутність коштів та накладення державним виконавцем арештів на розрахункові рахунки ДП "УСТФ "Укртелефільм" неповажними причинами невиплати коштів при розрахунку під час звільнення позивача, ураховуючи, що погашення заборгованості по заробітній платі працівника є першочерговим обов`язком роботодавця, який останнім не виконувався протягом тривалого часу (понад п`ять років), що є порушенням конституційно гарантованого та захищеного права працівника на своєчасне отримання належної заробітної плати.
У зв`язку з цим суд першої інстанції вважав за необхідне також задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення судом шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 388 985,61 грн.
Також, встановивши наявність порушень відповідачем прав позивача щодо виплати йому належної заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, врахувавши обставини справи та критерії відшкодування моральної шкоди, визначені діючим законодавством, взявши до уваги вимоги розумності та справедливості.
14 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гончаруком М. П. до суду першої інстанції подано заяву, відповідно до якої заявник просив суд вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року заяву представника позивача Гончарука М. П. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 67 662,00 грн.
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з положень статті 270 ЦПК України, яка встановлює порядок ухвалення додаткових рішень, та положень статей 133, 141 ЦПК України, які визначають порядок стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, понесених стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, та, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, стягнув пропорційно до задоволених позовних вимог на його користь з відповідача 67 662,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями суду першої інстанції, ДП "УСТФ "Укртелефільм" оскаржило їх в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ДП "УСТФ "Укртелефільм" задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року змінено в частині розміру стягнутого з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року до 09 листопада 2023 року, зменшено цей розмір з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
Змінено додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1, зменшено цей розмір з 67 662,00 грн до 30 000,00 грн.
В іншій частині додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 знав на момент звільнення про наявність у нього невикористаних днів щорічної відпустки, у зв`язку з чим міг та повинен був заявити вимогу про стягнення цієї компенсації в рамках справи за його позовом про стягнення з відповідача належної йому заборгованості по заробітній платі, який був заявлений ним до Дніпровського районного суду м. Києва ще у липні 2019 року.Натомість дану вимогу ОСОБА_1 пред`явив до відповідача лише у жовтні 2023 року, звернувшись з відповідним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва.
На думку колегії суддів апеляційного суду, такі дії позивача не відповідають критеріям справедливості, добросовісності та розумності, оскільки звернення до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку разом із компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати та середнім заробітком за час затримки розрахунку через 5 років після виникнення права на звернення з такою вимогою до суду, на думку колегії суддів, свідчить про бажання позивача стягнути з відповідача якомога більшу суму коштів, що вочевидь суперечить принципу справедливості та добросовісності.
За вищенаведених обставин апеляційний суд вважав за можливе та необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з відповідача на користь позивача, з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн, вважаючи такий розмір цілком достатнім для компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, та беручи до уваги те, що стягнення середнього заробітку у такому розмірі є пропорційним наслідкам правопорушення, зважаючи, зокрема, на те, що позивач в даній ситуації діяв недобросовісно, звернувшись до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану відпустку більш як через 5 років з дня звільнення, а також на те, що на користь позивача з відповідача, крім самої компенсації за невикористані відпустки, стягнута ще й компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 319 065,98 грн, що також є способом компенсації ОСОБА_1 майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку.
Разом із тим, зважаючи на те, що апеляційний суд частково погодився з доводами апеляційної скарги відповідача та зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнутого з нього на користь позивача, з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн, колегія суддів на підставі положень статті 141 ЦПК України вважала за необхідне змінити і розмір витрат на правничу допомогу, який визначений у додатковому рішенні від 23 листопада 2023 року, зменшивши цей розмір з 67 662,00 грн до 30 000,00 грн пропорційно задоволеним вимогам ОСОБА_1 .
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
18 квітня 2024 року ДП "УСТФ "Укртелефільм" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн і передати справу в цій частині для продовження розгляду.
Касаційна скарга ДП "УСТФ "Укртелефільм" мотивована тим, що оскаржувані судові рішення у вказаній частині вимог ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
19 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончарука М. С. в системі "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині зменшення розміру стягнутого з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зменшення розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1, і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова у вказаній частині ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ДП "УСТФ "Укртелефільм" просить суд відмовити у її задоволенні.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "УСТФ "Укртелефільм" представник ОСОБА_1 - адвокат Гончарук М. С. просить суд відмовити в її задоволенні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкриті касаційні провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.
29 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював в ДП "УСТФ "Укртелефільм" на посаді головного енергетика з 30 березня 1979 року.
Наказом ДП "УСТФ "Укртелефільм" № 35/1-к від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
За даними довідки ДП "УСТФ "Укртелефільм" від 25 травня 2018 року № 1, розмір посадового окладу ОСОБА_1, який працював на посаді головного енергетика, становив 6 426,00 грн.
Також встановлено, що судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року у справі № 755/19162/17 стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року станом на 01 грудня 2017 року у розмірі 37 425,60 грн та матеріальну допомогу за 2015 рік у розмірі 77 112,00 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у справі № 755/9157/17 стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2017 року у розмірі 67 803,37 грн та компенсацію за затримку заробітної плати в розмірі 5 085,19 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року у справі № 755/3488/18 стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2017 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 38 338,06 грн.
Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі № 755/8782/18 стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року у розмірі 90 095,78 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року у справі № 11315/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, стягнуто з ДП "УСТФ "Укртелефільм" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 13 007,94 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2018 року по 24 вересня 2019 року у розмірі 123 246,63 грн, компенсацію втрати частини доходів у розмірі 1 172,97 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 768,40 грн, а всього - 143 195,94 грн з утриманням обов`язкових до сплати в бюджет платежів.
19 лютого 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/19162/17 Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року.
22 січня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/9157/17 Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року.
02 травня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/3488/18 Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року.
17 липня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/8782/18 Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року.
22 січня 2020 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/11315/19 Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року.
ДП "УСТФ "Укртелефільм" заборгованість перед ОСОБА_1 за вищевказаними судовими рішеннями погашено, зокрема: за судовим наказом від 18 грудня 2017 року у справі № 755/19162/17 - 10 лютого 2023 року; за судовим наказом від 21 червня 2017 року у справі № 755/9157/17 - 22 березня 2023 року; за судовим наказом від 13 березня 2018 року у справі № 755/3488/18 - 14 лютого 2023 року; за судовим наказом від 12 червня 2018 року у справі № 755/8782/18 - 15 лютого 2023 року; за рішенням суду від 24 вересня 2019 року у справі № 755/11315/19 - 15 лютого 2023 року.
Згідно листа Голови комісії з перетворення ДП "УСТФ "Укртелефільм" Аврахова Т. Г. від 04 серпня 2023 року № 177, вимоги щодо надання інформації та довідки про суму заборгованості по заробітній платі в розрізі періодів і їх складових на ОСОБА_1 станом на 25 серпня 2023 року не може бути задоволено, оскільки згідно даних бухгалтерського обліку в ДП "УСТФ "Укртелефільм" відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 . Вимога щодо надання інформації та довідки про кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 станом на 25 серпня 2023 року не може бути задоволена, оскільки в ДП "УСТФ "Укртелефільм" відсутні необхідні кадрові документи. Щодо надання належним чином засвідченої копії звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які подав страхувальник ДП "УСТФ "Укртелефільм" за період з січня 2003 року по травень 2018 року включно в частині інформації, що стосується ОСОБА_1, відсутні витребувані документи.
За даними довідки невикористаних відпусток працівниками ДП "УСТФ "Укртелефільм" станом на 01 січня 2018 року, ОСОБА_1 має 217 днів невикористаної відпустки за період з 30 березня 2010 року по 2017 рік.
Також встановлено, що 04 квітня 2018 року Головою комісії з перетворення ДП "УСТФ "Укртелефільм" Авраховим Т. Г. на ім`я керівника Київської місцевої прокуратури № 4 подано заяви про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 367 КК України, відповідно до яких за результатами перевірки у приміщенні бухгалтерії комісією було встановлено відсутність первинної бухгалтерської документації. Під час перевірки велася відеофіксація, по факту перевірки були складені відповідні акти. Головний бухгалтер ДП "УСТФ "Укртелефільм" неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, що завдало шкоди державним інтересам ДП "УСТФ "Укртелефільм". Крім того, встановлено факт відсутності багатьох документів, зокрема, трудових книжок працівників ДП "УСТФ "Укртелефільм".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди учасниками справи в касаційному порядку не оскаржені, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині вимог оскаржувані судові рішення не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині не відповідає.