ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 755/14631/23
провадження № 61-13578св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У вересні 2023 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 10 грудня 2019 року у розмірі 144 488,12 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року позов АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 10 грудня 2019 року у розмірі 144 488,12 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника- адвоката Мазурик З. Я. 25 березня 2024 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Мазурик З. Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга адвоката Мазурик З. Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1, не підписана, оскільки факсимільний підпис не підтверджує підписання процесуального документа заявником та не свідчить про волевиявлення особи на підписання скарги, а тому підлягає поверненню.
10 червня 2024 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Зачепіло (Мазурик) З. Я. засобами поштового зв`язку повторно подав апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року.
До апеляційної скарги заявником було долучено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 про оскаржуване судове рішення дізнався через застосунок "Дія", копію оскаржуваного судового рішення ним отримано поштовим відправленням 28 лютого 2024 року. Проте, строк подання апеляційної скарги було пропущено ним через те, що він подав апеляційну скаргу ще 25 березня 2024 року, яку було повернуто йому через невідповідність вимогам, встановленим законом. Після чого строк на подання апеляційної скарги було пропущено ним через форс-мажорні обставини, а саме - ускладнення військової ситуації в країні, постійні екстрені відключення світла.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Апеляційний суд послався на те, що матеріали справи не містять відомостей щодо отримання ОСОБА_1 копії рішення суду першої інстанції, що позбавляє апеляційний суд можливості перевірити дотримання заявником тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду. При таких обставинах апелянтові необхідно у встановлений судом строк надати суду докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення.
При цьому апеляційний суд роз`яснив заявнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
На усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 через представника - адвоката Зачепіло З. Я. у встановлений судом строкподав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій послався на підстави аналогічні тим, що були ним зазначені при зверненні 10 червня 2024 року до суду з апеляційною скаргою. Також зазначив, що докази отримання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року у відповідача відсутні, але надсилання судового рішення учасникам справи є процесуальним обов`язком суду, а тому докази відправлення та вручення процесуальних документів повинні міститись у матеріалах справи.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Оскільки попередньо подану апеляційну скаргу повернуто лише у зв`язку з її не підписанням, ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року представником заявника отримано засобами електронного зв`язку 18 квітня 2024 року, а повторно апеляційну скаргу відповідачем подано майже через два місяці - 10 червня 2024 року, колегія суддів апеляційного суду вважала, що екстрені відключення світла та воєнний стан в країні в цілому, в даному випадку не можна визнати поважними. Апеляційний суд також врахував, що представником Овчарова Л. М. за апеляційними скаргами є одна і та ж особа Мазурик (нині – Зачепіло) З. Я .
При цьому суд апеляційної інстанції також вказав про те, що посилання відповідача на те, що про існування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції він вперше дізнався через застосунок "Дія", не підтверджені жодними доказами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
03 жовтня 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Зачепіло З. Я., через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 серпня 2024 року у цій справі, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановленаз порушенням норм процесуального права, без встановлення обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
30 жовтня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Право на доступ до суду також означає обов`язок суду забезпечити: ефективний розгляд справи; дотриманням принципів змагальності (статті 12 ЦПК України) та диспозитивності (статті 13 ЦПК України); рівні можливості надавати докази на підтвердження своїх позицій; організацію розгляду справи впродовж розумного строку; неможливість зловживання правом з боку сторін.
ЄСПЛ указав, що там, де існують апеляційні та касаційні суди, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов`язків" (рішення від 11 жовтня 2001 року в справі "Гоффман проти Німеччини" (Hoffmannv. Germany), пункт 65; рішення від 26 жовтня 2000 року в справі "Кудла проти Польщі" (Cudla v. Poland)).
Згідно з пунктом 8 частини другої статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Конституція України як закон прямої дії має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп; абзац сьомий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги передбачені статтею 356 ЦПК України, згідно з пунктом 4 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).
Апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Системний аналіз частини третьої статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 1522/13227/12.
У висновку Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, в разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У справі, що є предметом касаційного перегляду, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що оскільки попередньо подану апеляційну скаргу повернуто лише у зв`язку з її не підписанням, ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року представником заявника отримано засобами електронного зв`язку 18 квітня 2024 року, а повторно апеляційна скарга подана майже через два місяці після цього - 10 червня 2024 року, колегія суддів апеляційного суду вважала, що заявником не доведено наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
При цьому, апеляційний суд вказав про те, що посилання відповідача на те, що про існування оскаржуваного судового рішення він дізнався через застосунок "Дія", не підтверджені жодними доказами.
Проте, погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі неможливо з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Також із матеріалів справи вбачається, що 02 лютого 2024 року Дніпровським районним судом м. Києва на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) було надіслано копію рішення від 24 січня 2024 року для відома, про що свідчить супровідний лист № 755/14631/23/6358/2024.
Відомості щодо отримання вказаного рішення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Разом із тим, надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених статтею 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 90 постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22(провадження № 14-117цс23).
Апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Мазурик З. Я. вперше подав 25 березня 2024 року.
При цьому стверджував, що копію оскаржуваного рішення він отримав лише 28 лютого 2024 року, що матеріалами справи не спростовується.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Мазурик З. Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року повернуто особі, що її подала.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, копію ухвали від 16 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги було надіслано апеляційним судом 18 квітня 2024 року на поштову адресу адвоката Мазурик З. Я., яка діє в інтересах відповідача (м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 71, оф. 6), про що свідчить супровідний лист № 755/14631/23/77345/2024. В даному супровідному листі також зазначена особиста електронна адреса адвоката Мазурик З. Я.( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Доказів направлення вказаної ухвали особисто відповідачу ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
В матеріалах справи наявний звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, згідно якого на особисту електронну адресу Мазурик З. Я. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 18 квітня 2024 року доставлено лист із вкладенням "ухвала про повернення апеляційної скарги".
Докази отримання копії ухвали від 16 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги адвокатом Мазурик З. Я. череззасоби поштового зв`язку відсутні.
Однак, надсилання відповідних процесуальних документів на особисту електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (див. постанову Велика Палата Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22(провадження № 14-117цс23)).
Відтак, висновки апеляційного суду про наявність належних доказів отримання ухвали Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року адвокатом Мазурик З. Я. 18 квітня 2024 року є помилковими.
При цьому слід ураховувати, що ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2024 року справа була витребувана із суду першої інстанції (надійшла 03 липня 2024 року).
Таким чином, маючи доступ до матеріалів цивільної справи, яка не містить доказів належного вручення стороні відповідача як оскаржуваного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року, так і ухвали Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.