ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 681/456/23
провадження № 61-5322св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Полонська міська рада,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року, додаткове рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Полонської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування рішень, державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 09 вересня 2020 року вона звернулась до Полонської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, площею 2,00 га, з метою безоплатної передачі у приватну власність.
Рішенням 98 сесії міської ради від 09 жовтня 2020 року № 4 їй відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що дозвіл на розробку та виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки надано іншій особі в порядку черговості звернення. Зокрема, пунктом 7 вказаного рішення міської ради дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 6823681500:08:005:0032 з метою передачі у приватну власність надано ОСОБА_2 .
Рішенням Полонської міської ради від 20 травня 2021 року № 11 ОСОБА_2 передано у власність зазначену земельну ділянку, як забезпечення учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, земельними ділянками на території Полонської міської ради, за результатами розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв) та у відповідності до технічної документації з організації території земельних часток (паїв) та виготовлення державних актів на право приватної власності на землю. На підставі вказаного рішення 22 червня 2021 року за відповідачем зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 560/9062/21 визнано протиправним і скасовано рішення сесії Полонської міської ради від 09 жовтня 2020 року № 4 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до рішень сесій міської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою безоплатної передачі у приватну власність та зобов`язано Полонську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 вересня 2020 року.
Зазначала, що на повторне звернення до Полонської міської ради 15 грудня 2021 року її заява залишена без задоволення з огляду на те, що земельна ділянка, кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, перебуває у приватній власності іншої особи та міська рада не наділена повноваженнями розпоряджатися нею.
Посилаючись на те, що таким рішеннями порушено її права, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи і перша звернулася із заявою про безкоштовне передання їй у власність земельної ділянки, просила суд:
скасувати рішення Полонської міської ради від 09 жовтня 2020 року № 12, від 20 травня 2021 року № 11 та від 15 грудня 2021 року № 30;
скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, площею 2,00 га;
скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, площею 2,00 га, яка розташована за межами міста Полонне Шепетівського району Хмельницької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року та додатковим рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач набув спірну земельну ділянку у власність у порядку, передбаченому законом, виходив із недоведеності позивачкою порушення своїх прав прийнятим 09 жовтня 2020 року Полонською міською радою оскаржуваним рішенням № 12.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 08 серпня 2023 року та додаткове рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 листопада 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішеннями суду першої інстанції як такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав їх законними і обґрунтованими та не вбачав підстав для їх скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.
Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди попередніх інстанцій у повному обсязі не дослідили надані нею докази, які мать важливе значення для вирішення цієї справи.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 та представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Полонського районного суду Хмельницької області цивільну справу № 681/456/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Полонської міської ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування рішень, державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки.
У червні 2024 року справа № 681/456/23 надійшла до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що рішенням Полонської міської ради 98-ї сесії І скликання від 09 жовтня 2020 року № 12 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, яка розташована за межами м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, з метою передачі у приватну власність.
Відповідно до витягу з рішення № 4 98-ї сесії І скликання Полонської міської ради від 09 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, для ведення особистого селянського господарства з метою передачі в приватну власність залишено без задоволення у зв`язку з тим, що прийнято рішення про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки іншій особі в порядку черговості звернення.
Рішенням Полонської міської ради від 20 травня 2021 року № 11 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6823681500:08:005:0032 (пункт 32 додатку 2), на підставі якого 22 червня 2021 рокуза ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 560/9062/21 частково задоволено позов ОСОБА_1, визнано протиправним і скасовано рішення сесії Полонської міської ради від 09 жовтня 2020 року № 4 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та внесення змін до рішень сесій міської ради" в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6823681500:08:005:0032, площею 2,00 га, з метою передачі безоплатно у приватну власність. Зобов`язано Полонську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку та виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 6823681500:08:005:0032 та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм ЗК України.
Рішенням Полонської міської ради від 15 грудня 2021 року № 30 заява ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6823681500:08:005:0032 для ведення особистого селянського господарства з метою передачі в приватну власність залишена без задоволення у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває в приватній власності та, відповідно до вимог статті 122 ЗК України, Полонська міська рада не наділена повноваженнями щодо розпорядження нею.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт "б" частини першої статті 121 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).
Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
Дозвіл на розробку проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.
Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20).
Разом із тим, здійснюючи свої повноваження щодо розпорядження землею, орган державної влади чи місцевого самоврядування на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування зобов`язаній діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси учасників цих правовідносин, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.
Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові висновки у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), згідно з якими неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проекту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 6823681500:08:005:0032 зареєстрована 25 березня 2016 року.
04 січня 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6823681500:08:005:0032зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майноза територіальною громадою в особі Полонської міської ради.
18 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Полонської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою, ОСОБА_1 подала таку заяву 09 вересня 2020 року.
09 жовтня 2020 року Полонська міська рада прийняла рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
Також суди встановили, що на момент винесення рішення від 20 травня 2021 року № 11 Полонська міська рада була власником спірної земельної ділянки та мала право розпоряджатися нею, в тому числі передати у власність ОСОБА_2 .
Після реєстрації 22 червня 2021 року права власності за ОСОБА_2 земельна ділянка вибула з комунальної власності і Полонська міська рада не мала повноважень на надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення цієї ділянки, тому залишила без задоволення її заяву.
За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Отже, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки.
Такі висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 27 березня 2024 року у справі № 695/1038/22 (провадження № 61-8921св23), від 11 квітня 2024 року у справі № 607/10862/22 (провадження № 61-13281св23) та від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, від 18 вересня 2024 року у справі № 442/1199/22.
Враховуючи, що у позивачки відсутнє право на захист її законних очікувань щодо оформлення права власності саме на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 раніше за неї вчинив юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на це майно, а також, установивши, що позивачка не надала доказів на підтвердження порушення її прав при прийнятті оскаржених рішень, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Аргументи касаційної скарги про те, що передача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки порушує законний інтерес позивачки на отримання земельної ділянки відповідно до статті 118 ЗК України ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.