ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 344/4122/22
провадження № 61-11751св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталія Василівна,
розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2024 року у складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2024 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., у якому просила визнати недійсним заповіт, посвідчений 27 травня 2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., реєстровий номер 361, від імені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заповіт, посвідчений 27 травня 2010 року приватним нотаріусом Кучак Н. В., є недійсним, оскільки на момент його посвідчення заповідачка не усвідомлювала значення своїх дій.
Позивачка вказувала, що ОСОБА_3 перебувала на психіатричному обліку в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні № 3, страждала на тяжке хронічне психічне захворювання F01/0 (судинна деменція), у зв`язку із чим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2017 року у справі № 344/1080/17 її було визнано недієздатною.
На думку позивачки, оскільки психічне захворювання ОСОБА_3, яке було діагностовано їй в рамках розгляду справи про визнання її недієздатною, є стійким та хронічним, то можна чітко стверджувати, що 27 травня 2010 року в момент складання заповіту на ім`я ОСОБА_2, заповідачка також страждала стійким хронічним психічним розладом - вираженою судинною деменцією, а тому в момент складання цього заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було доведено, що на момент посвідчення заповіту на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним, не відповідало її внутрішній волі, і вона не могла усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2024 року залишено без змін.
Цього ж дня, 15 липня 2024 року, Івано-Франківським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Синишина П. Є. про призначення по справі повторної судово-психіатричної експертизи було відмовлено.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
При цьому апеляційний суд не вбачав підстав для визнання висновку судово-психіатричного експерта № 1402 від 28 грудня 2023 року Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інситут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України", таким, що є необґрунтованим, а проведення повторної судово-психіатричної експертизи апеляційний суд вважав недоцільним та таким, що призведе до безпідставного затягування розгляду справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
08 серпня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що вказані судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому касаційна скарга містить доводи щодо порушення норм процесуального права при постановленні ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання представника позивачки щодо призначення повторної судово-психіатричної експертизи.
Доводи інших учасників справи
11 листопада 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачка просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Згідно із заповітом, посвідченим 27 травня 2010 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті зробила розпорядження, за яким належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказаний заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27 травня 2010 року.
Згідно із заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 15 грудня 2015 року Дмитрук С. Д., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно, де б воно не було та з чого би воно не складалося і взагалі все те, що їй належатиме і на що за законом вона матиме право, заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відомості про вказаний заповіт внесено до Спадкового реєстру, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 15 грудня 2015 року.
Встановлено, що ОСОБА_3 є двоюрідною тіткою ОСОБА_2 та двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2017 року у справі № 344/1080/16-ц ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано недієздатною. Призначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, опікунами ОСОБА_3 .
В основу судового рішення було покладено висновок судово-психіатричного експерта № 90/2016 від 15 березня 2016 року, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає стійким хронічним психічним розладом - вираженою судинною (мультиінфарктною) деменцією. Зазначене захворювання позбавляє ОСОБА_3 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла.
17 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
25 вересня 2017 ОСОБА_2 звернулася до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 січня 2022 року, у справі № 344/13994/17 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним задоволено частково. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, посвідчений 15 грудня 2015 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С. Д.
В основу судового рішення було покладено висновок судово-психіатричного експерта № 159/2019 від 26 липня 2019 року, проведеного Обласною психоневрологічною лікарнею № 3, згідно якого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент складання заповіту від 15 грудня 2015 року страждала судинною (мультимедійною деменцією), за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту 15 грудня 2015 року.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1402 від 28 грудня 2023 року Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ "Інситут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України", яка була проведена на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 січня 2023 року в межах справи № 344/4122/22, на момент посвідчення заповіту 27 травня 2010 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тяжким психічним розладом не страждала. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання заповіту 27 травня 2010 року.
За змістом листа КНП "Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради" № 4130 від 30 травня 2022 року громадянка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2015 року на стаціонарному лікуванні не перебувала, на амбулаторний прийом до лікаря-психіатра не зверталась.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.