Постанова
Іменем України
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 303/1797/19
провадження № 61-7631св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Лишенко Наталією Сергіївною, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року в складі колегії суддів Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району, про визнання недійсним документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння у АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 27 січня 2007 року.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками по 1/2 частці сусіднього домоволодіння у АДРЕСА_1, а також по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,1359 га, кадастровий номер 2122781600:10:102:0018. Попереднім власником указаного сусіднього домоволодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки був ОСОБА_2, який набув право власності на земельну ділянку площею 0,1359 га, кадастровий номер 2122781600:10:102:0018, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2013 року № НОМЕР_1 .
Позивачка зазначала, що 21 лютого 2011 року комісією міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачево та Мукачівського району за № 01-15/188 складений акт про те, що у зв`язку з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку затверджено межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як суміжними землекористувачами, і у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, затверджено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки. Одночасно актом зобов`язано ОСОБА_2 перенести металеві стояки (виноградника) на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1, а ОСОБА_1 зобов`язано встановити водогінні труби по всьому периметру житлової забудови.
Рішенням 7-ої сесії 6-го скликання Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району від 26 травня 2011 року № 95 затверджено вказаний акт комісії, встановлено та погоджено проходження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як суміжними землекористувачами, встановлено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки (у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж). Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовити технічну документацію з відповідними погодженнями всіх служб району для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Рішенням 5-ї сесії 6-го скликання Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району № 78 від 22 березня 2011 року встановлено та погоджено проходження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як суміжними землекористувачами, встановлено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж. Також зобов`язано ОСОБА_2 до 01 липня 2011 року перенести металеві стояки (виноградника) на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1 та ОСОБА_1 встановити водогінні труби по всьому периметру власної житлової забудови.
Всупереч рішенню сільської ради, ОСОБА_2 виготовив на своє ім`я державний акт на земельну ділянку, в якому не здійснив відступ 0,5 м від будівлі ОСОБА_1, що на переконання позивачки, стверджується матеріалами польових геодезичних робіт і планом земельної ділянки, складеним за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план) від липня 2018 року. З такого вбачається, що межі земельної ділянки відповідачів кадастровий номер 2122781600:10:102:0018 ідуть впритул до фундаменту будинку АДРЕСА_1, який належить позивачці, тобто без дотримання відступу 0,5 м. До площі земельної ділянки відповідача незаконно включено частину площі земельної ділянки, яка намічена до відведення позивачці. Це унеможливлює виготовлення ОСОБА_1 правовстановлюючого документа на власну ділянку.
Надалі ОСОБА_2 продав земельну ділянку кадастровий номер 2122781600:10:102:0018 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 04 березня 2015 року.
Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 18 вересня 2017 року № 16-4-02/69, складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадарсту у Закарпатській області, встановлено, що актом комісії міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачево та Мукачівського району від 21 лютого 2011 року № 01-15/188 власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 було зобов`язано прибрати металічні стояки на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак на момент перевірки стояки не прибрані. На час перевірки власники дворогосподарства по АДРЕСА_2 зобов`язалися після збору винограду перенести стояки та впустити ОСОБА_1 у свій двір для бетонування відмостки біля свого фундаменту та встановити водогінні ринви.
ОСОБА_1 просила:
усунути перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні житловим будинком в АДРЕСА_1, шляхом безперешкодного доступу в частині суміжних земельних ділянок та зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перенести металеві стояки (виноградника), огорожі, вольєр та залізобетонну бардюру, яка прилягає до її будинку АДРЕСА_2 на відстань 0,5 м від її будинку;
визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2122781600:10:102:0018, видане на ОСОБА_2 код НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,1359 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видане реєстраційною службою Мукачівського міськрайонного управління юстиції 21 листопада 2013 року, індексний номер 8209210, реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 219365821227;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1, укладений 04 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1359 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2122781600:10:102:0018, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машіка О. М. за № 251.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в складі судді Монич В. О., від 14 грудня 2023 року:
позов ОСОБА_1 задоволено.
усунуто перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні житловим будинком в АДРЕСА_1, шляхом безперешкодного доступу в частині суміжних земельних ділянок та зобов`язано відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перенести металеві стояки (виноградника), огорожі, вольєр та залізобетонну бардюру, яка прилягає до її будинку АДРЕСА_2 на відстань 0,5 м. від її будинку;
визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, земельну ділянку в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 2122781600:10:102:0018 видане на ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.1359 га для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видане реєстраційною службою Мукачівського міськрайонного управління юстиції 21 листопада 2013 року, індексний номер 8209210 реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 219365821227;
визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки в АДРЕСА_1, укладений 04 березня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.1359 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2122781600:10:102:0018, який посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Машіка О. М. за № 251.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
позивачка ОСОБА_1, як на підставу позову вказує на те, що її права порушені, оскільки комісією було зобов`язано перенести металеві стояки (виноградника) від її будинку на відстань 0,5 від забудови, а їй в свою чергу встановити водогінні труби по всьому периметру житлової забудови. Згідно висновку від 14 листопада 2023 року №4593-Е встановлено, що задня частина земельної ділянки за кадастровим номером 2122781600:10:102:0018 зі сторони суміжного землекористувача ( АДРЕСА_1 ), огороджена парканом (металевою сіткою), а передня частина зі сторони фасаду, частково огороджена металевим парканом (огорожею) на бетонній основі. Стосовно, фактичних меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 то її місце розташування, межі, конфігурація, лінійні проміри встановленні та визначені технічною документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) наданою на дослідження. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі;
позивачці на праві приватної власності належить житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1, про, що свідчить витяг пре реєстрацію права власності на нерухоме майно (реєстраційний номер домоволодіння 17631661). В матеріалах цивільної справи наявний "Паспорт на будівництво" виданий громадянці ОСОБА_1, для будівництва житлового будинку на території села Верхный Коропець, де відображено конфігурацію та план земельної ділянки відносно суміжних землекористувачів. Актом комісії по встановленню меж земельної ділянки від 21 лютого 2011 року №01-15/128 в складі представників Міськрайонного управління Держкомзему, землевпорядника Верхньокоропецької сільської ради встановлено, що у зв`язку з не можливістю виявлення дійсних меж, встановити проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки. Одночасно зобов`язано ОСОБА_5 перенеси металеві стояки (виноградні) на відстань 0,5 метра від забудови громадянки ОСОБА_1, а ОСОБА_6, встановити ривні (водогінні труби) по всьому периметру власної житлової забудови. Рішенням Верхньокоропецької сільської ради 7 сесії 6 скликання від 26 травня 2011 року № 95 затверджено Акт комісії по встановленню меж земельної ділянки. Так відповідно до наданої Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, розробленої ФОП ОСОБА_7 із врахуванням Акту комісії, затверджений рішенням Верхньокоропецької сільської ради від 26 травня 2011 року № 95, земельна ділянка має конфігурації прямокутника, встановлено її місце розташування за геодезичними координатами, визначено фактичні межі, лінійні проміри між поворотними точками;
фактичні межі земельних ділянок в АДРЕСА_1, (кадастровий номер 2122781600:10:102:0018, посвідчена правовстановлюючим документом на право приватної власності на землю) по АДРЕСА_1 на якій знаходиться належне ОСОБА_1, домоволодіння проходить по паркану (огорожі), який в свою чергу розташований та проходить по межі будівлі розташованої по АДРЕСА_1 . Отже приписи Акту комісії від 21 лютого 2011 року складеного представниками Верхньокоропецької сільської ради, затверджений рішенням 7 сесії 5 скликання від 26 травня 2001 року № 95 не враховано, про, що свідчить виконані топографо-геодезичні роботи за якими розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ;
як наслідок суд зробив висновок, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 повинна проходити по фактичній межі з відступом від будинку громадянки ОСОБА_1 0,50 метра, що в свою чергу не було враховано при приватизації та її державній реєстрації, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року:
апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в інтересах яких діє адвокат Азьома Ю. М. задоволено;
рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення;
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
у жовтні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення твердих меж між земельними ділянками. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2018 року у справі № 303/6058/17 в задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 38-40, т. 1);
судовим рішенням у справі № 303/6058/17 було встановлено наступні преюдиційні обставини: 21 лютого 2011 року комісією міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачеве та Мукачівського району за № 01-15/188 був складений акт про те, що у зв`язку з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, затверджено межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, як суміжними землекористувачами і у зв`язку неможливості виявлення дійсних меж, встановлено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки. Одночасно, зобов`язано ОСОБА_5 перенести металеві стояки (виноградника) на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1, а останній встановити водогінні труби по всьому периметру житлової забудови. Рішенням 5-ої сесії 6 скликання Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району № 78 від 22 березня 2011 року було вирішено встановити та погодити проходження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як суміжними землекористувачами, встановлено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки у зв`язку неможливістю виявлення дійсних меж. Також зобов`язано ОСОБА_5 до 01 липня 2011 року перенести металеві стояки (виноградника) на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1, ОСОБА_1 встановити водогінні труби по всьому периметру власної житлової забудови;
рішенням 7-ої сесії 6-го скликання Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району від 26 травня 2011 року № 95 затверджено акт від 21 лютого 2011 року комісії міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачеве та Мукачівського району за № 01-15/188, встановлено та погоджено проходження меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як суміжними землекористувачами, встановлено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки та зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовити технічну документацію з відповідними погодженнями всіх служб району для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку;
згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Верхньокоропецької сільської ради 27 січня 2007 року, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ;
відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 листопада 2013 року земельна ділянка, кадастровий номер 2122781600:10:102:0018, площею 0,1359 га за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2015 року ОСОБА_2 продав земельну ділянку, площею 0,1359 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1, покупцям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних долях, кожному по 1/2 частині;
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками кожен по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,1359 га, кадастровий номер 2122781600:10:102:0018, у АДРЕСА_1, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34486685 від 04 березня 2015 року, № 34486477 від 04 березня 2015 року;
вказаним доказам у справі № 303/6058/17 судом було надано оцінку та констатовано відсутність порушеного права позивачки ОСОБА_1, яка не довела, що відповідачі вчиняли їй перешкоди, не довела факту порушення зі сторони відповідачів цивільного права чи інтересу позивачки, у зв`язку з чим за наслідком розгляду такого спору у задоволенні вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, перенесення металевих стояків виноградника на відстань 0,5 м від будинку та залізобетонної бардюри - відмовлено;
у цій справі ОСОБА_1 на обґрунтування своїх позовних вимог (про усунення перешкод у володінні та користуванні житловим будинком, визнання недійсним свідоцтва про право власності земельну ділянку від 21 листопада 2013 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2015) посилалася на аналогічні докази, які нею було подано у цивільній справі № 303/6058/17;
в обґрунтування своїх вимог та підтвердження порушення своїх прав, ОСОБА_1 додатково посилалася на: паспорт на забудову земельної ділянки в населеному пункті Української РСР, виданий 04 жовтня 1990 року громадянці ОСОБА_1, для будівництва житлового будинку на території села В. Коропець на земельній ділянці площею 0,07 га, до якого додано проект забудови земельної ділянки з планом земельної ділянки (а. с. 12-14 т.1); акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 18 вересня 2017 року № 16-4-02/69, складений Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадарсту у Закарпатській області, яким встановлено, що актом комісії міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачево та Мукачівського району від 21 лютого 2011 року № 01-15/188 власника земельної ділянки по АДРЕСА_2 було зобов`язано прибрати металеві стояки на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), однак на момент перевірки (18 вересня 2017 року) стояки не прибрані. На час перевірки власники дворогосподарства по АДРЕСА_2 зобов`язалися після збору винограду перенести стояки та впустити ОСОБА_1 у свій двір для бетонування відмостки біля свого фундаменту та встановити водогінні ринви (а. с. 23 т. 1); матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план) від липня 2018 року (а. с. 18 т. 1);
як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на порушення відповідачами її прав у володінні і користуванні житловим будинком. Вважає, що металеві стояки виноградника розміщенні на частині її земельної ділянки впритул до будинку, їх не перенесено на відстань 0,5 м від будівлі позивачки, і саме з таким захопленням незаконно оформлено свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2013 року колишнього власника земельної ділянки ОСОБА_2, у зв`язку з чим слід визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 04 березня 2015 року;
ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 22 грудня 2020 року клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Шпуганича В. П. про призначення судової земельно-технічної експертизи - задоволено (а. с. 133-135, 151-152 т. 1);
згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 14 листопада 2023 року № 4593-Е, експертом надано наступні висновки на поставлені запитання (а. с. 57-69 т. 2): 1) фактичні межі земельних ділянок в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2122781600:10:102:0018) та Шевченка 3, на якій знаходиться належне ОСОБА_1 домоволодіння, проходить по паркану (огорожі), який в свою чергу розташований та проходить по межі будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 . Земельна ділянка по АДРЕСА_1 не посвідчена правовстановлюючим документом на неї; 2) приписи акту комісії від 21 лютого 2011 року, затвердженого рішенням Верхньокоропецької сільської ради від 26 травня 2011 року № 95 - не враховано, про що свідчить виконані топографо-геодезичні роботи, за якими розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Згідно дослідницької частини висновку експерта від 14 листопада 2023 року № 4593-Е, наразі фактичні межі земельних ділянок проходять по встановленому паркану (огорожі), який в свою чергу розташований впритул до будинку, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Судовим експертом зазначено, що відповідно до наданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1, розробленої ФОП ОСОБА_7 із врахуванням акту комісії, затвердженого рішенням сільської ради від 26 травня 2011 року № 95, земельна ділянка ( ОСОБА_1 ) має конфігурацію прямокутника, встановлено її місце розташування за геодезичними координатами, визначено фактичні межі, лінійні проміри між поворотними точками (Зображення 9). Вказано, що за матеріалами наданої на дослідження технічної документації встановлено, що частина земельної ділянки (між поворотними точками 2-8, Зображення 7) за кадастровим номером 2122781600:10:102:0018, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру ( ОСОБА_3, ОСОБА_4 ) перетинаються із межами земельної ділянки ОСОБА_1 (Зображення 11);
щодо висновків експерта апеляційний суд зауважив, що до справи не надано доказів про затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, як і не надано самої технічної документації. При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 визнала, що із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою до сільської ради не зверталась;
у дослідницькій частині висновку експерт виходив із того, що згідно рішення Верхньокоропецької сільської ради від 26 травня 2011 року № 95 земельна ділянка по АДРЕСА_1 повинна проходити по фактичній межі з відступом від будинку ОСОБА_1 0,5 метра, що в свою чергу не було враховано при приватизації та її державній реєстрації;
апеляційний суд відхилив висновок експерта від 14 листопада 2023 року, оскільки із сукупності доказів, що містяться у матеріалах справи встановлено, що такий висновок суперечить матеріалам справи, ґрунтується на помилковому встановленні обставин, визначених рішенням Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району від 26 травня 2011 року № 95 та технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, котра не затверджена у встановленому законом порядку;
висновок експерта не містить інформації щодо накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки;
рішенням Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району від 26 травня 2011 року № 95 затверджено акт комісії міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачеве та Мукачівського району від 21 лютого 2011 року № 01-15/188; встановлено та погоджено проходження межі між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактичним використанням земельної ділянки (у зв`язку з неможливістю встановлення дійсних меж) (а. с. 22 т. 1). Актом комісії міськрайонного управління Держкомзему у м. Мукачеве та Мукачівського району від 21 лютого 2011 року № 01-15/188 затверджено межі між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_5, встановлено проходження межі за фактичним використанням земельної ділянки;
за своїм точним змістом вказаний акт не містить даних, що межа між суміжними землекористувачами має проходити з відступом 0,5 м від будівлі ОСОБА_1, акт від 21 лютого 2011 року № 01-15/188 не містить відомостей щодо існування накладення між спірними земельними ділянками, а сама по собі вказівка у акті на зобов`язання ОСОБА_5 перенести металеві стояки виноградника на відстань 0,5 м від забудови ОСОБА_1, у зв`язку з чим буде знята напруга між цими двома землекористувачами - не свідчить про накладення чи захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_1 сусіднім землекористувачем ОСОБА_5 ;
до матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів стосовно дотримання ОСОБА_1 відступу 0,5 м від межі між спірними ділянками при будівництві будинку по АДРЕСА_1 ;
до справи ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів щодо меж, конфігурації, лінійних промірів земельної ділянки саме площею 0,1005 га, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 ;
до справи не надано доказів про затвердження ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, прийняття відповідного рішення про її затвердження органом місцевого самоврядування, у зв`язку з чим помилковими є висновки місцевого суду про те, що межі, конфігурація, лінійні проміри земельної ділянки ОСОБА_1 встановлені та визначені технічною документацію;
висновки суду першої інстанції про те, що межа земельної ділянки по АДРЕСА_1 повинна проходити з відступом від будинку ОСОБА_1 відставні 0,50 метра, що не враховано при приватизації сусіднім землекористувачем ОСОБА_2 не відповідає обставинам справи;
при ухваленні рішення місцевий суд не навів мотивів стосовно задоволеної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, не навів обґрунтувань у чому саме полягає порушення прав ОСОБА_1 внаслідок укладення оспорюваного правочину, стороною якого вона не була, та чи обраний спосіб захисту призведе до відновлення прав позивачки, на порушення яких вона вказувала у позовній заяві;
апеляційний суд зробив висновок, що позивачка не довела порушення її прав як користувача суміжної земельної ділянки, не довела належними, допустимими і достовірними доказами, що попередньому суміжному землевласнику ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1, не довела конфігурацію і відведення в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1, не довела існування перешкод у володінні та користуванні житловим будинком (відповідно до заявлених позовних вимог), не надала доказів щодо огорожі, вольєру, залізобетонної бардюри та створення ними перешкод у володінні та користуванні житловим будинком;
доводи позивачки, зводяться до наявності в неї права користування земельною ділянкою на відстані 0,5 м від її будинку, наявності порушення відповідачами прав позивачки на володіння і користування житловим будинком, незаконність оформлення попереднім суміжним землевласником ОСОБА_2 прав на землю, ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях позивача. Не довівши наявності в неї належних прав на конкретну земельну ділянку та факту порушення цих прав, позивач із наведених нею підстав не має права на позов, вимоги якого ставлять під сумнів правомірність процедури оформлення прав на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_2, у зв`язку з чим не довела наявність порушеного права укладеним надалі договором купівлі-продажу;
ОСОБА_1 не довела того, яким чином обраний спосіб захисту має відновити права на володіння і користування житловим будинком чи прав позивачки як суміжного землекористувача, як саме має відновити порушення прав, на які посилалася позивачка, визнання недійсним правовстановлюючого документу попереднього власника та договір відчуження нерухомого майна, враховуючи ту обставину, що на момент пред`явлення позову ОСОБА_2 не є власником суміжного домоволодіння та земельної ділянки.
Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 червня 2024 року:
заяву представника ОСОБА_3, - адвоката Азьоми Ю. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено, та постановлено додаткову постанову щодо розподілу судових витрат;
стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 451 грн судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
прийнявши постанову від 15 квітня 2024 року, апеляційний суд не вирішив питання про судові витрати;
як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Азьома Ю. М., звернувшись до суду апеляційної інстанції сплатила судовий збір в сумі 5451 грн, що підтверджується квитанцією від 04 січня 2024 року № 3830420085;
оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги в позові ОСОБА_1 відмовлено, то судові витрати слід покласти на позивача.
Аргументи учасників справи
24 травня 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Лишенко Н. С. звернулася до касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року, в якій просила:
скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року по справі № 303/1797/19, і справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
визначити питання розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
згідно висновку експерта встановлено, що задня частина земельної ділянки з кадастровим номером 2122781600:10:102:0018 зі сторони суміжного землекористувача ( АДРЕСА_3 ), огороджена парканом (металевою сіткою), а передня частина зі сторони фасаду, частково огороже на металевим парканом (огорожею) на бетонній основі;
однак апеляційним судом відхилено висновок експерта від 14 листопада 2023 року тому що такий суперечить матеріалам справи без належного обґрунтування такого відхилення;
висновок експерта містить інформацію щодо накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою та підтверджується невідповідність конфігурації і помірам відведення в натурі земельної ділянки відповідачів;
постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, у повній мірі не встановив фактичних обставин справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.
У вересні 2024 року ОСОБА_2 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Азьомою Ю. М., в якому просив:
касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що:
відсутні належні, достовірні та допустимі докази, які б доводили, що в межах земельної ділянки по АДРЕСА_1, якою користується позивач, розташована земельна ділянка відповідачів, яка на неї накладається, із визначенням площі співпадіння. Отже, зважаючи на зазначені обставини та норми законодавства, а також, враховуючи висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц(провадження № 14-552цс18) у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тієї обставини, що право позивачки порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які беззаперечно вказували б, яка саме земельна ділянка перебувала у користуванні позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачами;
у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року (пункт 13) в справі № 910/1016/17 та від 17 квітня 2018 року (пункт 12) у справі № 914/1521/17 викладено правовий висновок про те, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку. За встановлених обставин даної справи, відсутні належні докази, які б підтверджували як право позивачки на користування земельною ділянкою певної площі, так і факту порушення такого права;
тлумачення статті 215 ЦК України свідчить, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину. Саме такий висновок щодо застосування норм права міститься в постанові Верховного суду від 24.04.2020 року в справі № 522/25151/14-ц (провадження № 61-101св19);
доводи касаційної скарги не вказують на незаконність оскаржуваного рішення, тому, всупереч позиції ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачка не довела порушення її прав як користувача суміжної земельної ділянки, не довела належними, допустимими і достовірними доказами, що попередньому суміжному землевласнику ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1, не довела конфігурацію і лінійні проміри відведення в натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1, не довела існування перешкод у володінні та користуванні житловим будинком (відповідно до заявлених позовних вимог), не надала доказів щодо огорожі, вольєру, залізобетонної бордюри та створення ними перешкод у володінні та користуванні житловим будинком.
У вересні 2024 року ОСОБА_3 через Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Азьомою Ю. М., в якому просила:
касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив ОСОБА_3 мотивовано тим, що:
Закарпатський апеляційний суд надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і окремо кожному доказу, який міститься у справі, а також детально мотивував відхилення кожного доказу, що підтверджується змістом мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення;
до касаційної скарги додана "копія схематичного позначення розташування меж земельної ділянки 2122781600:10:102:0018 за висновком інженера-землевпорядника ОСОБА_9 під час здійснення виносу меж ділянки 2122781600:10:102:0018 на місцевості (в натурі додаток № № 1,2,3,4)". За змістом, вони складені за договором № 138/24-ТД від 20 травня 2024 року, тобто після прийняття оскаржуваної постанови Закарпатського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року;
відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. У суду касаційної інстанції відсутні повноваження приймати та досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції;
жодного допустимого та достовірного доказу на підтвердження існування обставин викладених в позовній заяві, позивач ОСОБА_1 не зазначила та до позовної заяви такі докази не додала;
доводи касаційної скарги не вказують на незаконність оскаржуваного рішення, тому, всупереч позиції ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачка не довела порушення її прав як користувача суміжної земельної ділянки, не довела належними, допустимими і достовірними доказами, що попередньому суміжному землевласнику ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку за рахунок частини земельної ділянки ОСОБА_1, не довела конфігурацію і лінійні проміри відведення в натурі земельної ділянки, не довела існування перешкод у володінні та користуванні житловим будинком (відповідно до заявлених позовних вимог), не надала доказів щодо огорожі, вольєру, залізобетонної бордюри та створення ними перешкод у володінні та користуванні житловим будинком.