ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 293/779/16-ц
провадження № 61-9178св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада в особі Черняхівської селищної ради,
особи, які подавали апеляційні скарги - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Черняхівської селищної ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 61/100 частка житлового будинку
АДРЕСА_1 .
Вона є єдиним спадкоємцем ОСОБА_4, оскільки на момент смерті діда вона була малолітньою і проживала разом з ним.
Для оформлення спадщини вона звернулася до державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори, який постановою від 2 серпня
2016 року відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на законом
на 61/100 частку житлового будинку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.
За життя ОСОБА_4 втратив правовстановлюючі документи на частку житлового будинку АДРЕСА_1, однак проживав у ньому та володів ним за життя.
За таких обставин просила визнати за нею право власності на 61/100 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після її діда ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень у справі та мотиви їх прийняття
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано право власності на 61/100 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 (разом з господарськими будівлями та спорудами), вартістю 112 081 грн, за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, як за спадкоємицею за законом після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
в смт Черняхів Житомирської області.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як спадкоємиця п`ятої черги прийняла спадщину після ОСОБА_4, оскільки на момент відкриття спадщини була неповнолітньою та проживала разом зі спадкодавцем. У зв`язку з втратою документів, які підтверджували право власності спадкодавця на спірну частку будинку, відсутністю інших спадкоємців, які прийняли спадщину, а також відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 7 липня 2020 року рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, зокрема, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Встановивши, що спадщину після ОСОБА_4 до введення в дію ЦК України
2004 року прийняв його син - ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм права до спірних правовідносин та відсутність у позивача права на спадкування майна свого діда.
Окрім того, суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного
відповідача - спадкоємця ОСОБА_5 - ОСОБА_3 .
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Житомирського апеляційного суду
від 7 липня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 28 липня 2021 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Житомирського апеляційного суду від 7 липня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що, вирішуючи питання про наявність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, апеляційний суд зобов`язаний був виконати вимоги частини першої статті 352 та пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, тому відсутність правильних і обґрунтованих висновків про порушення прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, виключає можливість залишення оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.
Верховний Суд вказав, що апеляційний суд не встановив наявність у особи, яка звернулась із апеляційною скаргою, права на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки постанова Житомирського апеляційного суду від 7 липня 2020 року не містить мотивів та обґрунтувань висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2 .
25 жовтня 2021 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року, апеляційне провадження за якою відкрито ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області
від 14 листопада 2016 року закрито на підставі пункту 3 частини першої
статті 362 ЦПК України.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки мати заявників ОСОБА_6 та син спадкодавця - ОСОБА_3 у володіння та управління спадковим майном після ОСОБА_5 не вступили, із заявами про прийняття спадщини у встановленому порядку не зверталися, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати їх особами, чиї права порушені оскаржуваним рішенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
16 вересня 2022 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, просять скасувати рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, при перегляді рішення суду першої інстанції та під час постановлення оскаржуваної ухвали не звернув уваги на те, що спадщина після ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і була прийнята спадкоємцем першої черги - сином ОСОБА_5 до введення в дію ЦК України 2004 року. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин пункт 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чим помилково застосував до спірних правовідносин норми статті 1265 ЦК України, і не застосував норми ЦК Української РСР 1963 року, які, на їх думку, застосуванню підлягали.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 жовтня 2022 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ними рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині оскарження ними ухвали Житомирського апеляційного суду від 15 серпня
2022 року.
Підставою касаційного оскарження ухвали Житомирського апеляційного суду
від 15 серпня 2022 року заявники визначають порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, посилаючись на відсутність підстав для закриття апеляційного провадження у справі.
Інші учасники справи не скористались правом на подання до суду заперечень щодо змісту й вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Черняхів Житомирської області помер дід ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла
61/100 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю на праві власності.
Спадкова справа до майна ОСОБА_4 не заводилась.
Відповідно до довідки № 3948 від 15 червня 2016 року, виданої Черняхівською селищною радою, у будинку АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_4 та в подальшому був зареєстрований і проживав його син ОСОБА_5, а відтак в контексті положень статті 549 ЦК Української РСР вважається таким, що прийняв спадщину після свого батька. Дану обставину визнавали учасники справи.
З 16 травня 1984 року ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
15 травня 1998 року ОСОБА_5, який доводився батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також вітчимом ОСОБА_2, помер.
За заявою ОСОБА_1 Черняхівською нотаріальною конторою 3 липня
1998 року заведена спадкова справа № 132/1998 щодо майна ОСОБА_5 .
Крім того, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_5 -
ОСОБА_6 із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не зверталися.
Із змісту будинкової книги суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_6 зареєстрована у спірному будинку з 1 грудня 2018 року, тобто після спливу шести місяців після смерті ОСОБА_5 . Відомостей про реєстрацію ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 у спірному будинку на час відкриття спадщини будинкова книга не містить.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Проте реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є, в будь-якому випадку, обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження