ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 240/16693/20
адміністративне провадження № К/990/17126/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ойл Газ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року (суддя Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.) у справі №240/16693/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ойл Газ" до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення та розпорядження,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир Ойл Газ" звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області №0005673205 від 31 березня 2020 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 50709,86 грн до ТОВ "Житомир Ойл Газ"; податкове розпорядження №116 від 03 квітня 2020 року про анулювання ліцензії до ТОВ "Житомир Ойл Газ".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки складено акт №88/32/41045281 від 10 березня 2020 року, яким встановлено порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95ВР (із змінами і доповненнями), в частині подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" від 06 липня 1995 року №265/95ВР (із змінами і доповненнями), в частині ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення та розпорядження від 03 квітня 2020 року №116-р про виконання процедури анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач вважає неправомірними застосування штрафних санкцій та прийняття розпорядження, оскільки висновки контролюючого органу не узгоджуються з вимогами законодавства.
Рішенням Житомирський окружний адміністративний суд від 22 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20; п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75; п.п.80.2.2. та п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами і доповненнями), Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зі змінами і доповненнями), Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту від 03 червня 2002 року № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року № 331/7652, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, наказано провести фактичну перевірку ТОВ "Житомир Ойл Газ" з 24 лютого 2020 року, тривалістю 10 діб, за період діяльності з 06 квітня 2017 року щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України, при здійсненні виробництва, придбання, зберігання та реалізації підакцизних товарів.
Наказом В.о. начальника Головного управління ДПС у Житомирській області від 04 березня 2020 року №368 "Про продовження термінів проведення фактичної перевірки" продовжено з 05 березня 2020 року, на 5 діб, строк проведення фактичної перевірки ТОВ "Житомир Ойл Газ".
На підставі направлень від 24 лютого 2020 року №424 та №425, ОСОБА_6, заступником начальника відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Житомирській області, та ОСОБА_1, головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Житомирській області в період із 24 лютого 2020 року по 06 березня 2020 року проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ойл Газ" з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом.
За результатами фактичної перевірки складено акт №88/32/41045281 від 10 березня 2020 року.
Зі змісту висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення:
ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95ВР (із змінами і доповненнями), в частині подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;
п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" від 06 липня 1995 року №265/95ВР (із змінами і доповненнями), в частині ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Позивачем подано заперечення від 18 березня 2020 року до акту фактичної перевірки №88/32/41045281 від 10 березня 2020 року разом із заявою про проведення технічної експертизи.
За результатами розгляду заперечень Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийнято рішення щодо правомірності здійснених висновків в акті про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом №88/32/41045281 від 10 березня 2020 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" від 31 березня 2020 року №0005673205, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 50709,86 грн; розпорядження від 03 квітня 2020 року №116-р про виконання процедури анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 06080314201900236, терміном дії з 15 липня 2019 року до 15 липня 2024 року за адресою місця торгівлі: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Сінгури, пров. Житомирський,1.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення та розпорядження контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган підтвердив відсутність у позивача належного обліку скрапленого газу на АГЗС, розташованій за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Сінгури, вул.Житомирська,1, де мала місце реалізація скрапленого газу на загальну суму 25354,93 грн (об`ємом 2613,91 л), у зв`язку з цим дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2020 року №0005673205 винесене Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області на підставі, в межах повноважень і в порядку, передбаченому законодавством України та із врахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття.
Здійснюючи висновок щодо правомірності анулювання ліцензії відповідно до розпорядження ГУ ДПС у Житомирській області від 03 квітня 2020 року №116-р, суди вказали, що позивач, при подачі заяви на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, надав копії дозвільних документів необхідних для отримання ліцензії, перелік яких передбачено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", не зазначив в дозволах виявлений перевіркою резервуар, який використовувався без відповідних дозволів. Тим самим, перевіркою встановлено факт подання ТОВ "Житомир Ойл Газ", як заявником, недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах в постанові від 01 листопада 2022 року у справі №560/377/20.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача належного обліку скрапленого газу на АГЗС є необґрунтованим, оскільки позивач належним чином ввів облік товарних запасів за місцем реалізації.
Щодо анулювання ліцензії відповідно до розпорядження ГУ ДПС у Житомирській області від 03 квітня 2020 року №116-р, позивач ствердив про те, що ним було подано достовірні дані у заяві із залученням необхідних документів, що, в свою чергу, підтверджується і дозволом №417.19.18 управління Держпраці у Житомирській області та будівельним паспортом на стаціонарний заправник газу об`ємом до 5 м3. Наполягає на тому, що резервуар №649296, ємність якого становить (за словами посадових осіб контролюючого органу) 4,85 м.куб. був придбаний під час та в процесу отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним та використовувався для зберігання пального лише у власних цілях.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою від 09 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир Ойл Газ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів встановлено, що перевірці підлягають питання правильності застосування судами: ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального", п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального..
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Колегія суддів звертає увагу, що у наказі №277 від 20 лютого 2020 року підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: "На підставі п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20; п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75; п.п.80.2.2. та п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами і доповненнями), Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (зі змінами і доповненнями), Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту від 03 червня 2002 року № 332, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року № 331/7652, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155".
Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: "Провести фактичну перевірку ТОВ "Житомир Ойл Газ" з 24 лютого 2020 року, тривалістю 10 діб, за період діяльності з 06 квітня 2017 року, за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника: Житомирський район, с.Сінгури, вул.Житомирська, буд.1, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України, при здійсненні виробництва, придбання, зберігання та реалізації підакцизних товарів".
Тобто, у наказі №277 від 20 лютого 2020 року поряд із покликанням на п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20; п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75; п.п.80.2.2. та п.п.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України, міститься посилання на Закон України №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Закон України №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, прийняття спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача узгоджується з вимогами Податкового кодексу України, що свідчить своєю чергою про зазначення як юридичної, так і фактичної підстави для призначення та проведення фактичної перевірки контролюючим органом.