ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 120/13215/23
адміністративне провадження № К/990/33958/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/13215/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Війська частина НОМЕР_2, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (відповідач, в/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07 по 30.04.2022, 01 по 31.05.2022, 01 по 25.06.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у таких діях або заходах;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, за спірний період пропорційно дням участі у бойових діях або заходах з врахуванням проведених виплат за цей період на загальну суму 186 640,00 грн.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що, виконуючи завдання у районах бойових дій у складі В/ч НОМЕР_2 (у відряджені), він має право на додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно згідно з постановою Кабінету Міністрів № 168 від 28.02.2022, проте командування В/ч НОМЕР_1 виплатило йому лише 30 000 грн за кожен місяць участі у бойових діях (квітень, травень, червень 2022 року), що, на його думку, є протиправною бездіяльністю.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенанта ОСОБА_2 позивача направлено у відрядження з 07.04.2022 (наказ №5-вв від 07.04.2022) до оперативного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_4".
Позивач перебував у службовому відряджені у НОМЕР_3 прикордонному загоні (В/ч НОМЕР_2 ), який входить до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4".
Довідка В/ч НОМЕР_2 № 1393 від 05.08.2022 засвідчує, що ОСОБА_1 (який проходить військову службу у В/ч НОМЕР_1 ) брав участь у бойових діях та забезпеченні оборони в Чернігівській і Сумській областях:
- 07.04.2022- 30.04.2022,
- 01.05.2022- 31.05.2022,
- 01.06.2022- 25.06.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації державеної прикордонної служби України від 02 квітня 2022 року № 56 (гриф).
Позивач вважає, що НОМЕР_4 прикордонний загін (В/ч НОМЕР_1 ) допустив бездіяльність щодо ненарахування додаткової винагороди, тому звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови КМУ №168 за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 такої додаткової винагороди за спірний період в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах та з врахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що довідка від 05.08.2022 № 1393, видана на ім`я ОСОБА_1, є належним, достовірним та достатнім доказом його безпосередньої участі у бойових діях або заходах. Вона видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф. Це підтверджує його право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, 01.05.2022 по 31.05.2022, 01.06.2022 по 25.06.2022. Жодна зі сторін не оспорювала цей факт, а єдиною підставою для невиплати винагороди було ненадіслання інформації (списків військовослужбовців) у встановленій формі та строки, як того вимагає пункт 4 наказу № 164-АГ.
Суд не погодився з аргументами В/ч НОМЕР_1 про те, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком 2 до наказу № 164-АГ. Він підкреслив, що надсилання цих списків є процедурним елементом, а право позивача на отримання винагороди підтверджується наданою довідкою. Відтак, позивач не може бути позбавлений цього права через невиконання іншою військовою частиною формальних процедур.
З огляду на це, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону (В/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди та зобов`язав відповідача здійснити нарахування і виплату належних сум. Водночас, суд відмовив у зазначенні точної суми доплати, оскільки обчислення її розміру (з урахуванням пропорційності, встановленої п. 1 Постанови КМУ № 168) відноситься до повноважень відповідача.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 23 серпня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У вказаній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було належно підтверджено право на додаткову винагороду за спірний період. Зокрема, суд звернув увагу, що встановлений наказом № 164-АГ порядок вимагав подання щомісячних списків безпосередньої участі у бойових діях до 5 числа поточного місяця, а у наданих списках дані щодо позивача були відсутні. Це позбавляло В/ч НОМЕР_1 правових підстав для нарахування збільшених виплат.
Суд апеляційної інстанції вказав, що сама по собі довідка № 1393, видана В/ч НОМЕР_2, не може слугувати єдиним належним доказом безпосередньої участі у бойових діях або заходах національної безпеки та оборони. Також пропорційний підхід до винагороди, визначений Постановою КМУ № 168, свідчить про неможливість визнати участь позивача у бойових діях постійною та безперервною.
Цей суд урахував, що в Інформації про грошове забезпечення позивача за червень (винагорода 2333,33 грн), нарахування здійснено на підставі наказу від 08.08.2022 року № 413-ОС, що не стосується спірного періоду.
Враховуючи ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи та помилково задовольнив позов. Тому рішення суду першої інстанції було скасовано, а в задоволенні позову відмовлено через відсутність правових підстав для виплати додаткової винагороди позивачу.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23; від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23; від 28.05.2024 у справі № 120/5170/23; від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 та інші, які підтверджують, що довідка, видана на підставі одного з підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 наказу № 164-АГ, підтверджує право військовослужбовця на додаткову винагороду, і не потребує додаткових перевірок або списків, які є процедурним елементом. Таким чином, суд не врахував усталену практику, що призвело до порушення права позивача на винагороду.
Також скаржник звертає увагу на актуальну практики у подібних справах, за якими порушення або недоліки в передачі документів між військовими частинами, а також відсутність певних формальних даних у довідках, не позбавляють військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди. На противагу цьому, Верховний Суд у низці постанов прямо вказував на необхідність з`ясування реальних обставин участі позивача у бойових діях чи заходах та можливість підтверджувати ці обставини альтернативними документами, навіть якщо вони не відповідають суворій формі затверджених наказами.
Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін. Основним обґрунтуванням відзиву є те, що у В/ч НОМЕР_1 не було належно підтвердженої інформації про безпосередню участь позивача у бойових діях, оскільки військова частина, до якої він був відряджений (В/ч НОМЕР_2 ), не надала відповідні списки згідно з вимогами наказу № 164-АГ. Крім того, надана довідка № 1393 не містить конкретного переліку днів та деталей участі, а лише загальний період, що унеможливлює пропорційне нарахування додаткової винагороди у підвищеному розмірі. Відповідач переконує, що така довідка військової частини є персональним підтвердженням участі військовослужбовця у бойових діях. Її видають лише військовослужбовцю, без дублювання для прикордонного загону.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1, військовослужбовець Держприкордонслужби, просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з національної безпеки та оборони, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення з 07 по 30.04.2022, з 01 по 31.05.2022, з 01 по 25.06.2022 року (у період відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
Постановою КМУ №793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови №168, зокрема, замінено формулювання " 30 000 грн щомісячно" на "додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно" та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за період з 07.04 по 25.06.2022.
Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
Протягом періоду, за який позивач просить винагороду, діяв наказ №164-АГ, що застосовується з 24.02.2022.
Пункт 1 наказу № 164-АГ передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а при безпосередній участі у бойових діях або заходах, її збільшують до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
Відповідно до пункту 2 наказу № 164-АГ, "безпосередня участь" означає виконання військовослужбовцем бойових завдань (у т.ч. поза районами бойових дій), зокрема у складі угруповань, при забезпеченні оборони, відбитті збройного нападу тощо.
Пункт 3 наказу №164-АГ визначає, що документальне підтвердження участі здійснюється на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира).
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.
Надалі наказами № 392-АГ та № 628 -АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів, але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.
Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що позивача було направлено у відрядження до оперативного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_4" (В/ч НОМЕР_2 ). В/ч НОМЕР_2 видала довідку № 1393 від 05.08.2022, де зазначено, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях у Чернігівській і Сумській областях у визначені періоди.
Суд першої інстанції задовольняючи позов визнав цю довідку належним та достатнім доказом, оскільки жодна сторона не заперечує сам факт участі позивача у бойових діях, а єдиною підставою для невиплати додаткової винагороди за вказані у довідці періоди, було ненадіслання В/ч НОМЕР_2 інформації - списків військовослужбовців у формі за додатком № 2 до наказу № 164-АГ.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав для задоволення позову, вважаючи, що довідка № 1393 не підтверджує безпосередньої участі, оскільки у тому вигляді, як її видано В/ч НОМЕР_2, сама по собі не може слугувати належним та достатнім доказом на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях чи заходах.
Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у справах № 120/4387/23; № 120/4967/23; № 120/5170/23; № 560/3159/23 про те, що довідка є належним, доказом для підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду, якщо вона відповідає вимогам наказу № 164-АГ(видана відповідно до п. 3 цього наказу), і не потребує додаткових перевірок або списків, які є процедурним елементом.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що практика Верховного Суду є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).
Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 на підставі аналізу положень наказу № 164-АГ зазначив, що підставою для виплати додаткової винагороди є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди.
За висновками Верховного Суду у справах, на які посилається позивач у доводах касаційної скарги, довідка військової частини, видана на підставі належних документів, підтверджує право військовослужбовця на підвищену додаткову винагороду. Відсутність чи ненадання окремих списків не спростовує право на винагороду. Надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди, тоді як право позивача на отримання спірних сум підтверджується довідкою, видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 наказу №164-АГ.
Між тим Верховний Суд у справі № 200/4100/23 постанова від 05.08.2024 наголосив, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, розглядаючи її разом з іншими доказами.
Згідно із позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
У постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з`ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_3 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).