ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа №826/5914/18
касаційне провадження № К/9901/7450/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Логістік" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 29.12.2017 №0035144001.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проведення контролюючим органом перевірки та її оформлення з порушенням вимог чинного законодавства. Вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення з підстав неправильного визначення контролюючим органом партії товару, з якої було безпосередньо реалізовано алкогольні напої за цінами нижчими за мінімально оптово-відпускних, та як наслідок, неправильно визначену суму грошового зобов`язання за вчинене порушення.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.10.2018 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки. Контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції з тих підстав, що позивачем було реалізовано товар за нижчою ціною.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2019 апеляційну скаргу позивача задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення Управління від 29.12.2017 №0035144001.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення вимог статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки контролюючий орган, приймаючи спірне рішення, не урахував партії товару, з яких було безпосередньо реалізовано алкогольні напої за цінами нижчими за мінімально оптово-відпускних цін, та як наслідок, неправильно визначив позивачу суму штрафу за вчинене порушення.
Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду, який ухвалою від 21.03.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги контролюючий орган посилається на неврахування судом апеляційної інстанції фактичних обставин у справі, зокрема, встановленого в акті перевірки факту реалізації позивачем напоїв за ціною меншою, ніж встановлено законом. Скаржник наполягає на правомірності застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням фінансової санкції у вигляді штрафу за вказані порушення вимог Закону №481/95-ВР.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2024 прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 18.12.2024.
Переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом 22.11.2017 проведено фактичну перевірку Товариства з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, суб`єкта господарювання, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, за результатами якої складено акт від 27.11.2017 №26/2835/40/40208901 (далі - акт перевірки), яким встановлено факт реалізації горілки зі складу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 102, за цінами, нижчими за мінімальні оптово-відпускні ціни, встановлені постановою Кабінету Міністрів "Про встановлення мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від 30.10.2008 №957 (далі - Постанова №957, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), чим порушено вимоги статті 18 Закону №481/95-ВР.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 №0035144001, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3832162,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки.
Щодо правомірності застосування до платника штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін, колегія суддів зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон №481/95-ВР.
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності