ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 200/3560/23
адміністративне провадження № К/990/766/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/3560/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович,
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (головуючий суддя: Куденков К.О.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),
Установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування і невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2021 року до 19 червня 2023 року включно;
- зобов`язати нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2021 року до 19 червня 2023 року включно в сумі: 73 684 гривні 98 копійок відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року №100.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що при звільненні відповідачем не виплачено йому належного грошового забезпечення, чим порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є підставою для відповідальності відповідача, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі: 5000 гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У цьому рішенні суд першої інстанції підтвердив право позивача на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України. При цьому суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 117 КЗпП України в редакції, чинній на час фактичного розрахунку, тобто такої, якою встановленні обмеження щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - не більше ніж за шість місяців із застосуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо визначення співмірності.
У підсумку, суд першої інстанції дійшов висновку, що середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000,00 грн відповідає засадам справедливості і співмірності з урахуванням установлених судом обставин.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 200/3560/23 змінено. В абзаці третьому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 200/3560/23 слова і цифри " 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок" замінено словами і цифрами " 18 171 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят одна) гривня 64 копійки".
У цьому рішенні, суд апеляційної інстанції не погодився з судом першої інстанції лише в частині, визначеного розміру відшкодування.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права в оскаржуваних судових рішеннях без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30 листопада 2023 у справі №380/19103/22, від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 9 березня 2023 року у справі №520/899/21, від 5 квітня 2023 року у справі №560/13719/21.
На думку скаржника, на користь працівника підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з дати виключення зі списків особового складу до дати розрахунку).
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду і призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянину України НОМЕР_2, виданого 1 серпня 2003 року.
Позивач має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_3, виданого 30 квітня 2015 року.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 червня 2021 року № 354-ОС, майора ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ), звільненого з військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 4 червня 2021 року № 277-ОС за підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Остаточна дата закінчення проходження військової служби - 11 червня 2021 року.
Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою від 22 вересня 2021 року, в якій просив, зокрема, провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 11 червня 2021 року.
Листом від 27 жовтня 2021 року № 11756 відповідач повідомив, що індексація нарахована відповідно до діючого законодавства.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі №200/17712/21, яке набрало законної сили, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно до довідки-розрахунку відповідача від 20 червня 2023 року № 431 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 року до 11 червня 2021 року (на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 200/17712/21) позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 61943,16 грн.
Наведене підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 21 червня 2023 року № FBE5O4ST177RM9P9 (за 20 червня 2023 року) і платіжною інструкцією № 3935 від 19 червня 2023 року.
Листом відповідача від 21 червня 2023 року № 5169-23вих ОСОБА_1 повідомлено про те, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 200/17712/21 стосовно виплати індексації грошового забезпечення виконане в повному обсязі.
Відповідач надав до суду копію довідки від 31 липня 2023 року № 541 про розмір грошового забезпечення за два календарні місяці перед звільненням позивача, в якій зазначено, що у квітні 2021 року за 30 днів позивачу нараховано 19 396,50 грн місячного грошового забезпечення, у червні 2021 року за 31 день позивачу нараховано 19 396,50 грн місячного грошового забезпечення. Також зазначено, що середній заробіток на день складає 635,95 грн.
Наведені нарахування також підтверджуються особистою карткою грошового забезпечення позивача за 2021 рік.
Згідно з довідкою відповідача від 31 липня 2023 року № 542 про остаточний розрахунок грошового забезпечення та інших видів винагород, проведений при звільненні з військової служби ОСОБА_1 за червень 2021 року, випливає, що позивачу нараховано 332667,04 грн, а перераховано на рахунок 327 735,78 грн.
Уважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 12 червня 2021 року до 19 червня 2023 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Джерела права та акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною четвертою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною першою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:
"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Закон №2352-ІХ і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.