ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 816/1360/18
касаційне провадження № К/9901/164/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 (суддя Єресько Л.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018 (головуючий суддя - Калитка О.М., судді - Кононенко З.О., Бондар В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2018 №0000331401, №0000341401, №0000361401, №0000351401, від 29.03.2018 №0000351401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався необґрунтованість і безпідставність висновків контролюючого органу, відображених в акті перевірки, щодо неправомірного віднесення до складу витрат та податкового кредиту у жовтні 2015 року коштів, не пов`язаних із господарською діяльністю позивача, зокрема, витрати на компенсацію послуг по проведенню мотиваційної поїздки менеджерів підприємства до Німеччини для участі в конференції для збільшення обсягів продажу продукції компанії Bayer. Зазначив, що контролюючим органом помилково визначено означені витрати додатковим благом, сплаченим Товариством на користь окремих працівників, з якого належало б утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Вказував на безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірність включення підприємством до складу інших витрат операційної діяльності у 2015 році сум штрафів, самостійно нарахованих та сплачених до бюджету, у зв`язку із самостійно виявленими помилками при складанні податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень - липень 2014 року, грудень 2014 року.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 08.08.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Управляння від 09.01.2018 №0000331401, №0000341401, №0000361401, від 29.03.2018 №0000351401.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми витрат на компенсацію послуг по проведенню конференції у Німеччині, оскільки такі витрати пов`язані із господарською діяльність Товариства, підтверджені належними первинними документами, наявністю розумної (економічної) причини для понесення таких витрат. Витрати на компенсацію послуг по проведенню конференції не є додатковим благом фізичних осіб - працівників, і не обкладаються податком з доходів фізичних осіб і військовим збором. Відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує про залишення судами поза увагою, що витрати позивача на компенсацію послуг по проведенню конференції не пов`язані із господарською діяльністю Товариства. Такі кошти безпідставно включені Товариством до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, є додатковим благом фізичних осіб - працівників, обкладаються податком з доходів фізичних осіб і військовим збором.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 04.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 18.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, результати якої оформлені актом від 11.12.2017 №1657/16-31-14-01-10/38276813 (далі - акт перевірки), за висновками якого Товариством були порушені вимоги:
підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, в результаті чого завищено витрати і занижено фінансовий результат до оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Агрозахист Донбас" за 2015 рік на загальну суму 877500,00 грн, завищено інші витрати операційної діяльності за 2015 рік, сплачені за послуги готелю по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на суму 138225,00 грн, завищено витрати операційної діяльності за рахунок включення штрафних санкцій на суму 175452,00 у серпні 2015 року;
підпунктів 201.1, 201.10 статті 201, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, внаслідок чого платником занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 175500,00 грн за рахунок включення до складу податкового кредиту за жовтень 2015 року податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості компенсації послуг контрагенту ТОВ "Агрозахист Донбас" по проведенню конференції за договором від 12.10.2015 №9006.
підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 243688,13 грн оскільки Товариством не було удержано податок з доходів фізичних осіб із отриманого доходу працівниками у 2015 році у вигляді поїздки на конференцію в м. Дюссельдорф, яка є додатковим благом, на загальну суму 1053000,00 грн (в тому числі для кожного на суму 150428,57 грн) у вигляді вартості безоплатно отриманих послуг, індивідуально призначеної для такого платника.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2018:
№0000351401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 214412,00 грн.
№0000361401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 219375,00 грн, з них за основним платежем в сумі 175500,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 43875,00 грн (25%).
№0000331401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 536261,83 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 243688,13 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 182732,11 грн, пеня в сумі 109841,59 грн.
За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень ДФС України рішенням від 21.03.2018 №9933/6/99-99-11-01-01-25 частково задоволена скарга платника, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.01.2018 №0000351401 в частині збільшення позивачу податку на прибуток на суму 182831,00 грн (18 % ставки податку від 1015725,00 грн), а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення Управління від 09.01.2018 №0000331401, №0000341401, №0000361401 залишено без змін.
У зв`язку зі зменшенням ДФС України позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за результатами адміністративного оскарження Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №0000351401, яким збільшено платнику суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 31581,00 грн (18% ставки податку від завищеної суми витрат операційної діяльності за рахунок включення штрафних санкцій на суму 175452,00 грн).
Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 09.01.2018 №0000331401, №0000341401, №0000361401, від 29.03.2018 №0000351401, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
За правилами пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
Підпунктами "а", "б", пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті Перейти до повного тексту