ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року
м. Київ
справа №640/21763/19
адміністративне провадження № К/990/6092/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді- Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито.
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (суддя-доповідач - Ганечко О.М., судді - Василенко Я.М., Кузьменко В.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 17 жовтня 2019 року №1125ц про звільнення його з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника Управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року; поновити його на попередній роботі та в органах прокуратури для забезпечення виконання функцій прокуратури і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1125ц, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника Управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконання судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника Управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконання судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 19 жовтня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 19 жовтня 2019 року по 24 листопада 2021 року в сумі 1 145 246,26 грн.
3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові.
4. Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
5. У березні 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №640/21763/19 за виключними підставами відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.1. Заяву обґрунтовано тим, що згідно з пунктом 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ) з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". ОСОБА_1 указує, що у 2019 році його було звільнено з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону № 113-IX і саме цією нормою керувався суд апеляційної інстанції вирішуючи спір у справі № 640/21763/19 по суті вимог. Надалі рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ). Ураховуючи те, що положення Закону №113-ІХ, на підставі якого позивач був персонально попереджений про звільнення визнано неконституційним, ОСОБА_1 вважає, що постанова суду апеляційної інстанції має бути переглянута та скасована за виключними обставинами, а рішення суду першої інстанції - залишене в силі.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення відмовлено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 640/21763/19 залишено без змін.
7. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами судового рішення.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив переглянути і скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви.
8.1. Скаргу обґрунтовано тим, що судовий спір у цій справі виник у зв`язку зі звільнення з публічної служби відповідно до приписів Закону № 113-ІХ. Проте надалі рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року№ 1-р(ІІ)/2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, на підставі якого у позивача, на його думку, виникло право про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
8.2. Заявник посилається на те, що під час ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №640/21763/19 були застосовані норми правового акта, які були визнані Конституційним Судом України неконституційними, тому судове рішення суду апеляційної інстанції від 26 травня 2022 року у зазначеній справі підлягає перегляду за правилами глави 3 КАС України на підставі чинних норм права. Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції, на думку заявника, не застосував положення статті 58 Конституції України, що закріплює зворотність дії норм закону в часі, порушив приписи статті 361 КАС України та статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
8.3. ОСОБА_1 указує, що неправильне тлумачення судом апеляційної інстанції приписів статті 361 КАС України позбавляє його права на перегляд судового рішення з підстав визнання неконституційним закону, застосованого у справі і є прямим порушенням права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції.
8.4. Заявник наголошує, що стаття 361 КАС України не встановлює заборони на перегляд судового рішення, яке хоча й не передбачає примусового виконання, але водночас чинить вплив на права та свободи особи, перешкоджаючи їй в отриманні блага, щодо якого вона має принаймні законні сподівання, чи покладаючи непропорційний тягар негативних наслідків, спричинених дією неконституційного закону (певних його положень). Водночас перегляд судових рішень, які ухвалені на підставі положень закону, визнаних неконституційними, є одним із проявів "відповідальності" держави та відповідального належного урядування. У такий спосіб держава виконує свій обов`язок поновити права, які вона сама й порушила, ухваливши акт, який став об`єктом судового конституційного контролю і визнаний неконституційним.
9. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
10. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
11. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватися до правовідносин, що виникли до прийняття такого рішення. Відповідач указує, що такі висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду, сформованій за подібних обставин у інших справах.
12. Ураховуючи те, що матеріали справи у паперовій формі сформовані Окружним адміністративним судом міста Києва, який ліквідовано, Верховним Судом витребувано та отримано матеріали апеляційного провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними підставами у справі № 640/6092/24 в електронній формі.
13. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить із такого.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
14. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
15. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
16. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
17. Приписами частини шостої статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
18. За правилами частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
19. За результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду (частина четверта статті 368 КАС України).
20. Підставою звернення із заявою про перегляд судового рішення у справі № 640/21763/19 ОСОБА_1 указав Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, яким визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, відповідно до якого "З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ".
20.1. Також у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №1-р(ІІ)/2023 (пункт 2) указано, що пункт 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що має значення для вирішення наступних справ і не може бути підставою для перегляду (зміни) правової позиції суду в спорі, щодо якого ухвалене остаточне судове рішення.
Отже, у цій справі Конституційним Судом України установлено межі впливу та наслідки прийняття указаного ним Рішення №1-р(ІІ)/2023 шляхом встановлення відповідного застереження у його резолютивній частині.
21. За правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII. Водночас у частині першій статті 97 указаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
22. Аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави для висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційним Судом України, проте продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
23. Таким чином, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, що виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.
24. Верховний Суд звертає увагу на те, що питання про перегляд за виключними обставинами судових рішень, які набрали законної сили, у зв`язку з встановленою Конституційним Судом України неконституційністю (конституційністю) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, уже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, у тому числі у правовідносинах щодо яких виник спір.
25. Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палата Касаційного адміністративного суду аналізував зазначене питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами за указаної нормативно-правової підстави.
26. Зокрема, у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 808/1628/18 об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила позицію, згідно з якою судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому воно не може вважатися "не виконаним" у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а значить не може переглядатися за виключними обставинами за указаної нормативної підстави.
26.1. У цій постанові також зазначено, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин і не доводить факту допущення судом помилки під час вирішення спору, адже на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення суду першої інстанції положення відповідної норми були чинними та підлягали застосуванню.
27. Питання застосування наслідків установлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону чи іншого нормативно-правового акта також було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду у кримінальній справі № 4819/49/19, в якій теж вирішувалася заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
27.1. З-поміж іншого, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначено, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням.
28. Аналогічний підхід щодо застосування положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України Верховний Суд висловив, як у справі № 440/4627/19 (постанова від 17 грудня 2023 року), так і під час розгляду заяв про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справах за позовами прокурорів, що були звільнені з прокуратури, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, у зв`язку з відмовою подати заяву про атестацію або у разі неуспішного проходження атестації, зокрема у справі №600/1450/20-а (ухвала від 13 квітня 2023 року), у справі №200/5229/20-а (ухвала від 27 квітня 2023 року), у справі №420/1255/21 (ухвала від 03 травня 2023 року), у справі №420/1319/21 (ухвала від 04 травня 2023 року), у справі №580/2313/20 (ухвала від 10 травня 2023 року), у справі №620/4397/20 (ухвала від 11 травня 2023 року), у справі №160/23358/21 (ухвала від 17 травня 2023 року), у справі №120/16412/21-а (ухвала від 15 серпня 2023 року) та інших.
29. За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
30. Таким чином, дотримуючись зазначеної правової позиції Верховного Суду щодо перегляду судових рішень, що набрали законної сили і не підлягають примусовому виконанню, з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 640/21763/19 не може бути переглянута за виключними обставинами, оскільки є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
31. Ураховуючи те, що у ОСОБА_1 просив переглянути судове рішення, що не підлягає примусовому виконанню, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо перегляду за виключними обставинами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 640/21763/19, оскільки вони відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України стосовно судових рішень, якими відмовлено у задоволенні позову.
32. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
33. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139,140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд