ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 155/581/20
провадження № 51-4262 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 травня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Горохівського районного суду Волинської області від 28 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 26 лютого 2018 року, та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Горохівського районного суду Волинської області від 28 березня 2024 року та повернув їй апеляційну скаргу.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що захисник 29 квітня 2024 року в межах строку на апеляційне оскарження помилково направила відповідну скаргу на адресу апеляційного суду. Зауважує, що після повернення вказаної апеляційної скарги вона протягом розумних строків вчинила усі можливі дії, пов`язані із повторною подачею апеляційної скарги. Проте на вказане суд апеляційної інстанції уваги не звернув та безпідставно відмовив захиснику в поновленні строку на апеляційне оскарження.
Заперечень від інших учасників кримінального провадження на касаційну скаргу сторони захисту до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Захисник підтримала подану нею касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Інших учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися, про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 та ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однак, ухвала апеляційного суду вказаним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Так, приписи ст. 395 КПК України передбачають, що апеляційна скарга може бути подана на вирок - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення. Апеляційна скарга у такому випадку подається через суд, який ухвалив судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд встановив, що учасники кримінального провадження, зокрема, захисник ОСОБА_6, брали участь у розгляді кримінального провадження 28 березня 2024 року (т. 2, а. п. 27). У цьому судовому засіданні був проголошений вирок (т. 2, а. п. 28 - 30), копії якого в цей же день було вручено всім учасникам провадження, що підтверджується розпискою (т. 2, а. п. 31).
Відмовляючи у задоволені клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження і, повертаючи його апеляційну скаргу, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, який є професійним адвокатом, подав апеляційну скаргу через засоби поштового зв`язку "Укрпошта" 08 травня 2024 року, яка надійшла та була зареєстрована Горохівським районним судом Волинської області 13 травня 2024 року, отже пропустила строк апеляційного оскарження, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, який закінчився 29 квітня 2024 року.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що нею було вчасно подано апеляційну скаргу, оскільки первинна апеляційна скарга була подана безпосередньо до апеляційного суду поштою 29 квітня 2024 року не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, адже було порушено процесуальний порядок подачі апеляційної скарги, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 395 КПК України.
Разом з тим Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції непереконливими з огляду на таке.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією та законами України, а забезпечення права на апеляційний перегляд справи віднесене законодавцем до основних засад судочинства (ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 7, ст. 24 КПК України).
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 127/17092/18), при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Верховний Суд погоджується з тим, що захисник ОСОБА_6 повторно подала апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження.
Так, вперше захисник подав апеляційну скаргу 29 квітня 2024 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження. Однак ця скарга, за твердженням захисника, помилково була надіслана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а не через місцевий суд, як це передбачено ч. 1 ст. 395 КПК України.
Суд апеляційної інстанції листом від 01 травня 2024 року повернув апеляційну скаргу захиснику, оскільки її було подано з порушенням вимог ч. 1 ст. 395 КПК України (т. 2, а. п. 37, 38). Цей лист захисник отримав 07 травня 2024 року і вже 08 травня 2024 року ним була направлена апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження до місцевого суду (матеріали справи не містять відомостей, які б спростовували ці твердження захисника).
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи, захисник після отримання зазначеного листа апеляційного суду, подав апеляційну скаргу без невиправданої затримки, що свідчить про його сумлінне ставлення до використання своїх процесуальних прав на апеляційне оскарження.
За таких обставин, Верховний Суд вважає непереконливим висновок апеляційного суду про те, що такі обставини не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки в іншому випадку це може свідчить про непропорційне обмеження права особи на апеляційний перегляд справи внаслідок надмірного формалізму. Вказане також узгоджується з послідовною практикою Верховного Суду (див., наприклад постанови від 31 жовтня 2024 року у справі № 161/4116/24, від 30 серпня 2023 року у справі № 761/16617/20), з якою погоджується колегія суддів і не вбачає підстав для ініціювання питання про відступ від таких висновків.
Отже, Верховний Суд доходить висновку, що доводи клопотання захисника залишились без належної уваги суду апеляційної інстанції, який не надав їм об`єктивної оцінки та не з`ясував усіх обставин провадження, у тому числі й зазначених вище.
З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тому вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки, належним чином виконати всі вимоги КПК України та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд