УХВАЛА
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 552/4770/19
провадження № 51-1524км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на вирок Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2024 року укримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та громадянина рф, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2015 року за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 310 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2020 року ОСОБА_6 засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 310 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_6 визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань, у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з часу його затримання - 27 травня 2019 року.
Суд визнав ОСОБА_6 винним у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель у кількості одинадцяти рослин та у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненого повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК, за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_6, за невстановлених обставин, придбав насіння конопель, після чого навесні 2019 року на присадибній ділянці та у двох пластикових вазонах за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 незаконно посіяв і вирощував 11 рослин конопель, які було вилучено 27 травня 2019 року працівниками поліції під час обшуку.
Надалі, 20 травня 2019 року ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК, у невстановленому місці незаконно придбав з метою збуту та зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (далі - канабіс). Цього ж дня, за цією ж адресою, приблизно о 18 год 50 хв. ОСОБА_6 незаконно збув залегендованій особі на ім`я " ОСОБА_7" за 100 грн канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 2, 201 г.
Крім того, 27 травня 2019 року ОСОБА_6, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК, повторно, у невстановленому місці незаконно придбав та зберігав при собі канабіс, з метою збуту. Цього ж дня приблизно о 19 год 12 хв. ОСОБА_6 на перехресті пров. Глиняного та пров. Сінного у м. Полтаві, повторно, незаконно збув залегендованій особі на ім`я " ОСОБА_7" за 130 грн канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 0, 717 г.
У подальшому, у цей же день, у період часу з 21 год 43 хв. до 23 год 32 хв. працівниками поліції під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою у перерахунку на суху речовину 2, 550 г, який він незаконно, повторно, придбав та зберігав з метою збуту.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2024 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 з доповненнями до неї та його захисника ОСОБА_8 задоволено частково.
Вирок місцевого суду у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 310 КК скасовано та звільнено від кримінальної відповідальності за вказаною статтею КК на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження у цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (далі - КПК).
Також цей вирок щодо ОСОБА_6 змінено. Перекваліфіковано його дії за епізодом незаконного придбання та зберігання канабісу з метою збуту, а також його збут 20 травня 2019 року з ч. 2 ст. 307 КК на ч. 1 ст. 307 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Виключено з вироку місцевого суду у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК посилання на кваліфікуючу ознаку - вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 310 КК та рішення про призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 310 та ч. 2 ст. 307 КК.
Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за епізодом повторного, незаконного придбання та зберігання канабісу з метою збуту, а також його збут 27 травня 2019 року за ч. 2 ст. 307 КК до покарання, визначеного місцевим судом, у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі зі змінами прокурор не оспорюючи висновки суду про доведеність вини ОСОБА_6 та наявність підстав для закриття кримінального провадження зі звільненням його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК, посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вказані судові рішення, а саме виключити в частині засудження ОСОБА_6 за частинами 1 та 2 ст. 307 КК за епізодами незаконного придбання та зберігання канабісу з метою збуту, а також його збут 20 травня 2019 року, в тому числі повторного незаконного придбання та зберігання канабісу з метою збуту, а також його збут 27 травня 2020 року, кваліфікуючу ознаку, що предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби. При цьому вказує, що постановою Кабінету Міністрів України № 653 від 24 травня 2024 року "Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", яка набрала чинності 16 серпня 2024 року, до вказаного Переліку внесено зміни та канабіс виключений із таблиці І, списку № 1 "Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено" та включений до таблиці ІІ, списку № 2 "Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено".
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні частково підтримала касаційну скаргу зі змінами та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі зі змінами, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування" від 21 грудня 2023 року № 3528-IX, рекомендовано Кабінету Міністрів України внести зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 653, яка набрала чинності 16 серпня 2024 року "Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" внесені зміни, відповідно до яких у таблиці І у списку № 1 виключено таку позицію: "Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу" та у таблиці ІІ у списку № 1: назву викладено в такій редакції: "Список № 1 Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено"; та доповнено такою позицією: "Канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу".
У цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також у незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненого повторно, предметом яких був особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.
У касаційній скарзі сторона обвинувачення порушила питання про застосування принципу зворотної дії закону про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, оскільки вважає, що зазначений принцип має бути застосовано у цьому кримінальному провадженні.
Конституційний Суд України (далі - КСУ) здійснив офіційне тлумачення положень ст. 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року (справа № 1- 3/2000).
Так, КСУ у своєму Рішенні вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ст. 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.
Кримінальний закон, як зазначив КСУ, який визначає діяння як злочин, може містити посилання на положення інших нормативно - правових актів. Якщо ці положення в наступному змінюються, загальний зміст кримінального закону, в даному випадку - диспозиція його норм, змін не зазнає. Протилежне означало б можливість зміни кримінального закону підзаконними актами, зокрема постановами Верховної Ради України, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, що суперечило б вимогам п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
Конституційний Суд означив, що бланкетна диспозиція кримінально-правової норми (як одна з видів диспозицій) називає або описує кримінальне правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість такої диспозиції полягає у тому, що визначена у ній норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як правопорушення та встановлення за нього кримінальної відповідальності.
Натомість конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом. Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, кримінальний закон у такому разі не можна вважати новим - зміненим законом - і застосовувати до нього положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та КК, які визначають зворотну дію закону в часі.
Таким чином, висновки Конституційного Суду України не надають жодних підстав сприймати постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів змінами закону про кримінальну відповідальність - новим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно, до нього не застосовуються ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК, які визначають зворотну дію закону в часі.
Поняття "закон України про кримінальну відповідальність" визначається виключно приписами КК, який задля виконання завдання, визначеного в ч. 1 ст. 1 цього Кодексу визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.
У ч. 1 ст. 3 КК визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, а у ч. 3 цієї статті, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
За приписами ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Другої судової палати ККС ВС доходить переконання, що правозастосовна позиція, за якою положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК застосовуються до Постанови Кабінету Міністрів України № 653, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить відповідним положенням ст. 58 Конституції України, офіційне і обов`язкове до застосування тлумачення яких здійснив Конституційний Суд України у Рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000.
Сприйняття змін до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, як змін до КК є прямим запереченням правових позицій Конституційного Суду України, за якими подібні зміни не створюють підґрунтя до застосування ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України.
Колегія суддів Другої судової палати ККС ВС вважає за необхідне відступити від правозастосовної позиції у подібних правовідносинах, якою керувалися Перша судова палата ККС ВС у постановах: від 31 жовтня 2024 року (справа № 204/1877/22, провадження № 51-7197км23), від 05 листопада 2024 року (справа № 726/464/19, провадження № 51-1323км24), за якими зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів визнані підставою до застосування приписів ст. 5 КК, адже виходить із іншої правової позиції щодо застосування норм права, відмінної від раніше висловленої Верховним Судом.
Відповідно ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм права.
Частиною 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження у касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Таким чином, з метою формування єдиної правозастосовної практики на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК кримінальне провадження підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.
Керуючись статтями 433, 434, 434-1, 434-2, 441 КПК, Верховний Суд