Постанова
Іменем України
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 639/2579/22
провадження № 51-4212км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 року в кримінальному провадженні № 12021221100001111за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Вишнівка Куп`янського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня
2023 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 липня
2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
3. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 76 КК України.
4. Оскарженим вироком Харківського апеляційного суду від 21 березня 2024 рокузазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного йому покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок, за яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року ухвалено виконувати самостійно. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України. Постановлено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 23 серпня
2022 року по 19 жовтня 2022 року включно з розрахунку день за день. У решті вирок залишено без змін.
6. Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він на замовлення особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, 12 листопада 2021 року, приблизно о 02:00, вчинив підпал торгівельного павільйону " ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_2, власницею якого є ОСОБА_8, за що отримав грошову винагороду в розмірі 15 000 гривень та 200 доларів США. В результаті зазначених злочинних дій вогнем було знищено торгівельне обладнання з товарами та пошкоджені внутрішні конструкції обшивки торгового приміщення павільйону " ІНФОРМАЦІЯ_2" орієнтовною площею 20 м2.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на молодий вік ОСОБА_7, обставини, що пом`якшують йому покарання, відсутність претензій з боку потерпілої, дані, які позитивно характеризують особу засудженого та його посткримінальну поведінку і свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання, просить пом`якшити призначене йому апеляційним судом покарання, звільнивши засудженого від його відбування з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно визнав обставиною, яка обтяжує ОСОБА_7 покарання, вчинення ним кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, оскільки другу особу встановлено не було.
Позиції інших учасників судового провадження
8. У засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити.
9. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечив.
Мотиви Суду
10. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
11. За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. У касаційній скарзі не заперечуються висновки суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 194 КК України.
14. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
15. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, за визначених у цій статті умов, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
16. Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
17. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
18. Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування вироку місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання із звільненням їх від його відбування з випробуванням та обрання засудженому виду й міри покарання, яке належить відбувати реально, апеляційний суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідки, дані про особу ОСОБА_7 та його посткримінальну поведінку.
19. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше не судимий, з`явився із зізнанням у вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та активно сприяв його розкриттю, під час судового розгляду справи визнав свою винуватість повністю, що дозволило суду першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Добровільно відшкодував потерпілій завдані внаслідок вчиненого ним кримінального правопорушення збитки, остання на суворому покаранні для нього не наполягала. Має постійне місце проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, утримує двох малолітніх дітей, не одружений, офіційно не працевлаштований. Із 25 травня 2023 року став на військовий облік, надавав допомогу благодійній організації у здійсненні волонтерської діяльності. З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції обрав ОСОБА_7 покарання відповідно до найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 194 КК України, за якою його засуджено.
20. Водночас апеляційний суд обґрунтовано визнав обставиною, яка обтяжує ОСОБА_7 покарання, вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб. Така обставина була визнана самим обвинуваченим. При цьому апеляційний суд цілком підставно зважив на конкретні обставини та підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_7 тяжкого злочину проти власності - умисне знищення та пошкодження чужого майна із корисливих мотивів та на замовлення шляхом підпалу, яким не було надано належної оцінки судом першої інстанції. За наведених обставин апеляційний суд вважав, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає засадам та меті покарання, визначеним статтями 50, 65 цього Кодексу. З такими аргументами погоджується також колегія суддів касаційного суду.
21. При визначенні ОСОБА_7 остаточного покарання апеляційним судом було правильно враховано висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, сформований у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17), оскільки він є релевантним обставинам цієї справи. Відповідно до зазначеного висновку, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
22. У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
23. З таким висновком погоджується також і колегія суддів суду касаційної інстанції. Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, а обране йому апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається.
24. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів