ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 635/2849/21
провадження № 51 - 3057 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62019170000000787 від 26 серпня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Відповідно до обставин, детально наведених у вироку місцевого суду, 25 серпня 2019 року близько 17:20 ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом ЗАЗ-110216, реєстраційний номер НОМЕР_1, по автошляху Київ-Харків-Довжанський на 499 км + 550 м, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова, в порушення вимог пунктів 12.3 і 12.9 "б" та дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), перевищив максимально допустиму на вказаній ділянці дороги швидкість руху 70 км/год та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, який перетинав проїзну частину в невстановленому для переходу місці, справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля.
Від отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні КНП "МКЛШНМД ім. проф. О. І. Мещанінова" настала смерть потерпілого ОСОБА_8 .
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 20 травня 2024 року апеляційні скарги прокурора та захисника залишив без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2023 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів касаційних скарг зазначають, що:
· місцевий суд не надав оцінки доказам, які підтверджують відсутність обмежувальних дорожніх знаків на ділянці дороги, де сталася ДТП. На думку сторони захисту, факт перевищення ОСОБА_7 дозволеної швидкості спростовується протоколом огляду місця події від 25 серпня 2019 року, а також відповідями на адвокатський запит;
· протокол, за яким було оглянуто SD-картку накопичувача з відеореєстратора від 26 серпня 2019 року, є недопустимим доказом, оскільки вказана картка була вилучена слідчим, шляхом проникнення до автомобіля без дозволу ОСОБА_7, що зумовлює недопустимість цього доказу;
· суд першої інстанції не розглянув клопотання сторони захисту про визнання недопустимими протоколу огляду від 25 лютого 2020 року, додатка до протоколу огляду місця події від 25 серпня 2019 року - схеми ДТП та у вироку відсутні мотиви, за яких судом не були враховані показання свідка ОСОБА_9 ;
· апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, чим порушив вимоги ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Крім того, ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі зазначає, що суди безпідставно не задовольнили клопотання його захисника про закриття кримінального провадження у зв`язку із недоведеністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, адже його винуватість не доведена поза розумним сумнівом. Зауважує, що протокол огляду від 25 лютого 2020 року складений без дотримання вимог КПК України та є недопустимим доказом, оскільки слідча дія проведена за його відсутності. На думку ОСОБА_7 вказане також порушило його право на захист. Звертає увагу суду, що дорожня розмітка, яка була предметом огляду 25 лютого 2020 року, могла бути зміненою з моменту ДТП, яке відбулося 26 серпня 2019 року, отже, за принципом "плодів отруйного дерева" висновок експерта від 17 березня 2020 року також є недопустимим доказом.
Крім цього, захисник ОСОБА_6, не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, наголошує, що учасники дорожнього руху не зобов`язані виконувати вимоги дорожнього знаку, встановленого у непередбачений законом спосіб, та не несуть відповідальності у разі невиконання цих вимог. Також захисник зауважує, що протокол огляду місця події від 26 серпня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія була проведена до внесення відомостей до ЄРДР. Зазначає, що хоча в ході цієї слідчої дії було скопійовано відео з картки відеореєстратора, проте у протоколі відсутні будь-які відомості про носій, на якому воно було збережено. Стверджує, що матеріали справи не містять відомостей про упакування диску з цим відеозаписом. Вказує, що зазначені обставини є також підставами для визнання за принципом "плодів отруєного дерева" висновоку експерта від 17 березня 2020 року недопустимим доказом. Водночас відеозапис з відеореєстратора містить ознаки монтажу.
Отже сторона захисту вважає, що ухвала апеляційного суду є невмотивованою та не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України
Заперечень від учасників кримінального провадження на касаційні скарги сторони захисту до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив судові рішення залишити без зміни.
Засуджений та його захисник підтримали подані касаційні скарги, просили скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з оскаржених судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначив відповідне покарання.
Не погодившись з судовими рішеннями, сторона захисту подала касаційні скарги, доводи яких є фактично аналогічним доводам апеляційної скарги захисника, яким апеляційний суд дав належну оцінку під час апеляційного розгляду.
Так, в постановленій за наслідками апеляційного розгляду ухвалі, суд апеляційної інстанції, зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є правильними, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та отримали належну оцінку.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що безпосередньо в судовому засіданні у встановленому законом порядку суд першої інстанції допитав обвинуваченого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, зміст показань яких детально викладений у вироку.
Крім того, суди встановили, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами, зокрема, фактичними даними протоколу огляду місця ДТП від 25 серпня 2019 року із схемою місця ДТП, відповідно до якого встановлено, що пригода сталася на 499 км + 550 м на автошляху Київ - Харків - Довжанський; фактичними даними протоколу огляду від 26 серпня 2019 року, у ході якого проведено огляд CD-карти накопичувача з відеореєстратора, встановленого на автомобілі "ЗАЗ-110216 ЗНГ", реєстраційний номер НОМЕР_1, яка була вилучена під час огляду місця події, у ході якого скопійовано файли "MOV00676" і "MOV00677" на оптичний диск "VS DVD-R" 4.7Gb/120MIN16x; даними протоколу огляду від 23 вересня 2019 року, відповідно до якого проведено огляд електронного носія CD - диска із цифровими копіями повідомлень на спецлінію "102", які надійшли 25 серпня 2019 року щодо ДТП; висновком експерта № 12-17/349-А/19, згідно з яким причиною смерті ОСОБА_8, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні швидкої медичної допомоги, була сукупна тупа травма тіла, що ускладнилась поліорганною недостатністю. Під час госпіталізації до стаціонару в крові потерпілого виявлено етиловий спирт в кількості 1,226 %, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння; даними протоколу огляду від 25 лютого 2020 року, проведеного на автошляху Київ - Харків - Довжанський, поблизу 17 міського цвинтаря м. Харкова, на ділянці дороги, на якій 25 серпня 2019 року сталася ДТП.
Судами також ураховані дані висновків комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи звуко- і відеозапису № 7/1395/1396/13/297КПСЕ-19 від 17 березня 2020 року, відповідно до якого у файлі "MOV00677.AVI", що міститься на оптичному диску "VS DVD-R", маються ознаки монтажу, однак наявність ознак монтажу у файлі не впливають на результати встановлених значень. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ-110216, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3, 12.9 "б" та дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 70" ПДР та мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП шляхом виконання вказаних вимог ПДР. У діях водія автомобіля ЗАЗ-110216, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3, 12.9 "б" (які передбачають, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7 ПДР, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил) та дорожнього знаку 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 70" ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням події даного ДТП.
Переглянувши в апеляційному порядку кримінальне провадження, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що оцінюючи докази в сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, місцевий суд дійшов правильного висновку, що ці докази доводять вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо доводів касаційних скарг з приводу того, що місцевий суд не надав оцінки доказам, які підтверджують відсутність обмежувальних дорожніх знаків на ділянці дороги, де сталося ДТП; факт перевищення ОСОБА_7 дозволеної швидкості спростовується протоколом огляду місця події від 25 серпня 2019 року, а також відповідями на адвокатський запит
Так, судами враховані відповіді управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції від 25 серпня 2023 року за Вих. № 478аз/41/14/02-2023 та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області від 04 вересня 2023 року № 1916ВС/06, надані стороною захисту, з яких убачається, що на ділянці км 499+550 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону), обмежень швидкісного режиму не передбачено та рух транспортних засобів має здійснюватися у відповідності до вимог п. 12.6 ПДР.
Суди визнали безпідставними твердження захисника про відсутність забороняючих знаків щодо обмеження швидкості руху в місці ДТП, пославшись на досліджений відеозапис з відеореєстратора з автомобіля, відповідно до якого на відрізку шляху автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський (на м. Ростов-на-Дону) в Харківській області (при русі в бік вул. Леся Сердюка у м. Харкові, поблизу міського цвинтаря № 17 м. Харкова), на якому 25 серпня 2019 року о 16:47:46 автомобіль під керуванням обвинуваченого проїжджає повз дорожній знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 70", а також на висновок комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи звуко- і відеозапису № 7/1395/1396/13/297КПСЕ-19 від 17 березня 2020 року, в ході якої була встановлена середня швидкість автомобіля "ЗАЗ-110216" під керуванням ОСОБА_7, яка складала 86 км/год.
Заразом судами встановлено, що автомобіль з якого велася зйомка після проїзду повз дорожній знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 70" і до моменту взаємного наближення з пішоходом не проїжджав повз дорожні знаки, які відміняють дію вказаного знаку та не перетинав перехресть.
До того ж обґрунтовуючи свої висновки, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні слушно зауважив, що ця відповідь служби відновлення та розвитку інфраструктури стосується безпосередньо ділянки км 499+550 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ - Харків - Довжанський. Натомість знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості 70" зафіксований відеозаписом у часовому проміжку 16.47.46 відеореєстратором автомобіля, а о 16:49:11 відеозаписом зафіксовано початок руху пішохода через проїжджу частину. ДТП сталося в межах ділянки дороги км 499+550 автомобільної дороги приблизно о 16:49:13 відеозапису. Отже, урахувавши вказані вихідні дані, шляхом звичайного арифметичного розрахунку, який не потребував спеціальних знань, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що дорожній знак 3.29 на момент ДТП знаходився за межами ділянки км 499+550 автомобільної дороги, що також відповідає зазначеному висновку експерта.
Разом з тим, Суд зауважує, що надані стороною захисту довідки сформовані лише у 2023 році, та не містять відомостей щодо відсутності обмежень швидкісного режиму на зазначеній ділянці дороги станом на час вчинення ДТП.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що обвинувачений, який 25 серпня 2019 року керував транспортним засобом та проїжджав повз цей знак, повинен був дотримуватися його вимог, оскільки він був наявним, а відповідно до ПДР водій зобов`язаний виконувати вимоги дорожніх знаків.
Водночас, як зазначено вище, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень, та не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому відповідні доводи касаційних скарг сторони захисту не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
Варто зауважити, що у кожному конкретному випадку водій транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, зобов`язаний самостійно оцінити дорожню обстановку, а тому несе відповідальність за спричинені наслідки, якщо обрана ним швидкість не відповідала дорожній обстановці, навіть якщо така швидкість є значно нижчою від максимально дозволеної.
Як убачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_7 та свідок (його мати) ОСОБА_9 у своїх показаннях, наданих безпосередньо у судовому засіданні, зокрема вказували, що ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом, рухався по автошляху Київ - Харків - Довжанський на 499 км + 550 м зі швидкістю 60 км/год. Показання останніх, як вже зазначалося вище, були враховані судами.
У той же час апеляційний суд, погоджуючись з вироком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, обґрунтовано послався на висновок експерта від 17 вересня 2020 року, у якому, зокрема, зазначено, що в умовах місця події при швидкості 70 км/год, водій мав можливість зупинити автомобіль та мав можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п.12.3 12.9б і дорожнього знаку 3.29 ПДР. Саме невідповідність дій водія вказаним правилам дорожнього руху перебуває в причинному зв`язку з виникненням ДТП.
Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши, зокрема, показання обвинуваченого, свідка, а також висновок експерта, дійшов слушного висновку про те, що хоча і не викликає сумніву, що потерпілий створив небезпеку для дорожнього руху внаслідок грубого порушення ПДР, але, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій був зобов`язаний виконати вимогу п. 12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
Тому доводи касаційних скарг у цій частині також не є слушними.