ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 463/10095/23
провадження № 51-1271 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023142360000814 від 19 жовтня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Краматорська Донецької області, мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Личаківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 1 місяць.
Указане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 2 ст. 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, а саме в незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, з огляду на таке.
Судом установлено, що ОСОБА_6, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, в порушення вимог Закону України від 15 лютого 1995 року "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів" та Закону України від 15 лютого 1995 року "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" № 62/95-ВР (далі - Закон № 62/95-ВР), 18 жовтня 2023 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 18:00, перебуваючи в лісопарковій зоні парку "Знесіння" за адресою: вул. Буська, м. Львів, придбала (знайшла) один полімерний пакет синього кольору із пазовим замком, частково обмотаний липкою стрічкою жовтого кольору, у якому містилась кристалічна речовина блідо-жовтого кольору.
Усвідомлюючи за зовнішнім виглядом і запахом, що це психотропна речовина, а саме PVP, ОСОБА_6 привласнила вказану психотропну речовину та незаконно, без мети збуту, стала зберігати її при собі, заховавши вказаний полімерний пакет у внутрішню праву кишеню куртки, у яку була одягнута.
У подальшому, 18 жовтня 2023 року близько 19:00, перебуваючи на перехресті вулиць Буська і Старознесенська у м. Львові, ОСОБА_6 була зупинена нарядом поліції та Національної гвардії України, у ході спілкування з якими повідомила, що зберігає при собі, а саме у внутрішній правій кишені куртки, у яку була одягнута, один полімерний пакет синього кольору, у якому містилась кристалічна речовина блідо-жовтого кольору, яку вона придбала (знайшла) для власного вживання без мети збуту.
Після чого на місце події було викликано СОГ Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, де в присутності двох понятих дізнавачем у ході проведення огляду місця події було виявлено і вилучено у ОСОБА_6 зазначений полімерний пакет.
У ході досудового розслідування встановлено, що надана на дослідження кристалічна речовина блідо-жовтого кольору, котра була в пакеті з полімерного матеріалу, містить PVP, який належить до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. Маса PVP становить 0,7922 г.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року вирок суду першої інстанції скасовано, звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на підставі ч. 4 ст. 309 КК, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до неможливості застосування щодо ОСОБА_6 положень ч. 4 ст. 309 КК.
Так, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 звернулась до лікувального закладу у грудні 2023 року, тобто вже після ухвалення місцевим судом обвинувального вироку стосовно неї, однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведений у постанові від 29 листопада 2021 року (справа № 357/11205/19, провадження № 51-2776 кмо 21), та не надав оцінки наявності ознак добровільності звернення ОСОБА_6 до лікувального закладу.
Крім того, прокурор, посилаючись на положення Закону № 62/95-ВР, а також на те, що згідно з положеннями ч. 4 ст. 309 КК та наведеним висновком об`єднаної палати обов`язковою передумовою застосування цієї норми кримінального закону є встановлений факт захворювання на наркоманію, зазначає, що у довідці директора ТОВ Клініка лікування залежностей "Сенс" (далі - Клініка "Сенс") не вказано про встановлення ОСОБА_6 діагнозу "наркоманія" та ступінь її залежності від наркотичного засобу чи психотропної речовини.
За таких обставин прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції:
- мав дослідити, яке саме лікування та від чого пройшла ОСОБА_6, чи встановлено діагноз "наркоманія" та чи є підстави для застосування ч. 4 ст. 309 КК;
- не звернув уваги на невідповідність довідки медичного закладу вимогам ч. 4 ст. 309 КК;
- дійшов передчасного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просила її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПКпідставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК.
У ч. 1 ст. 412 КПК вказано, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а саме ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 309 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування положень ч. 4 ст. 309 КК заслуговують на увагу.
Так, положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Отже, приписи вказаної правової норми дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію; 2) особою розпочато лікування від наркоманії.
Згідно зі ст. 1 Закону № 62/95-ВР: добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами - умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин; особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія".
При цьому в ч. 3 ст. 12 Закону № 62/95-ВРзакріплено, що діагноз "наркоманія" встановлюється лікарсько-консультаційною комісією, а відповідно до положень ч. 2 ст. 13 цього Закону порядок проведення медичного огляду та медичного обстеження визначається спільним нормативно-правовим актом центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров`я, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до висновку про застосування норми права, а саме ч. 4 ст. 309 КК, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року в справі № 357/11205/19 (провадження № 51-2776 кмо 21), особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності в такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії.
Добровільним у контексті ч. 4 ст. 309 КК слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні. Для застосування цієї норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки факт захворювання на наркоманію в такої особи може бути встановлено вперше.
Разом з тим у межах указаного кримінального провадження об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку й про те, що для правильного застосування положень ч. 4 ст. 309 КК (щодо встановлення наявності передбачених у цій нормі умов для звільнення від кримінального відповідальності) суду належить з`ясувати, зокрема, й те, чи за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до Закону № 62/95-ВР, обвинуваченій особі було встановлено діагноз "наркоманія".
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, та призначено їй покарання у виді арешту на строк 1 місяць.
На вказаний вирок захисником ОСОБА_8 була подана апеляційна скарга, у якій він просив скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6, обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.
На обґрунтування своїх вимог захисник, серед іншого, посилався на те, що ОСОБА_6 в ході досудового розслідування не було роз`яснено положення ч. 4 ст. 309 КК, а про можливість їх застосування вона дізналась від адвоката після укладення договору про надання правової допомоги. Тоді ж дізналася про наявність обвинувального вироку щодо неї, оскільки місцевий суд не повідомляв її про судовий розгляд і не направляв копії вироку за місцем проживання.
Також захисник зазначав, що після ознайомлення з положеннями ч. 4 ст. 309 КК ОСОБА_6 звернулась для лікування до профільної медичної установи, що підтверджується її заявою та довідкою.
На підтвердження зазначених обставин до апеляційної скарги захисником була долучена довідка Клініки "Сенс" від 12 грудня 2023 року № 16, згідно з якою ОСОБА_6 проходила лікування (медичну детоксикацію) на денному стаціонарі у зв`язку із вживанням наркотичних засобів.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, обвинуваченої за ч. 1 ст. 309 КК, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- із долученої довідки від 12 грудня 2023 року № 16 вбачається, що ОСОБА_6 з 08 по 12 грудня 2023 року проходила лікування (медичну детоксикацію) на денному стаціонарі в Клініці "Сенс" у зв`язку із вживанням наркотичних речовин;
- ОСОБА_6 добровільно звернулась до лікувального закладу, отримала необхідне лікування, визначене лікарем, у зв`язку із чим відсутні об`єктивні підстави сумніватись, що обвинувачена звернулась до лікувального закладу з метою вилікуватись від наркоманії.
Однак, на переконання колегії суддів Верховного Суду, суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував, чи встановлювався ОСОБА_6 діагноз "наркоманія" за результатами проходження медичного обстеження відповідно до Закону № 62/95-ВР та Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що:
- пунктом 1 ч. 3 ст. 302 КПК визначено, що до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинна бути додана письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
- вирок Личаківського районного суду м. Львова стосовно ОСОБА_6 ухвалено 14 листопада 2023 року, а зазначена вище довідка датована 12 грудня 2023 року, тобто після постановлення вказаного вироку.
Отже, на думку Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі положень ч. 4 ст. 309 КК.
З огляду на зазначене, колегія суддів уважає, що вказані вище порушення перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), яке, як наслідок, вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), а тому ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим відповідно до положень, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, така ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене вище, розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 412, 413, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд