П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 243/444/21
провадження № 51-3796км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 13 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020055510000891, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Горлівки Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, неодноразово судимого, останнього разу за вироком Микитівського районного суду м. Горлівки від 30 листопада 2012 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296, ч. 4
ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, звільненого 25 вересня 2024 року умовно-достроково на
2 роки 7 місяців 27 днів на підставі ст. 81-1 КК,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 342 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Слов`янський міськрайонний суд Донецької області вироком від 07 червня 2023 року засудив ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяці, за ч. 1 ст. 129 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 190 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 194 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань призначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
2. На підставі ч. 5 ст. 72 КК постановлено зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання період тримання його під вартою із 07 по 10 лютого 2021 року та з 26 травня 2021 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
3. Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_7 на її користь 13 552 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
4. Вирішено питання стосовно речових доказів і процесуальних витрат.
5. За вироком суду, ОСОБА_7 01 січня 2021 року близько 17:35 розбив віконне скло будинку ОСОБА_8, що на АДРЕСА_3, і вкинув через отвір підпалений невстановлений предмет з паливно-мастильними матеріалами (нафтова олива), у такий спосіб здійснивши підпал будинку потерпілої та заподіявши їй матеріальну шкоду на суму 13 552 грн.
6. Також ОСОБА_7 07 січня 2021 року о 21:30, перебуваючи в магазині "Черговий" на вул. Матвєєва, 4 у м. Слов`янську, попросив у ОСОБА_9 мобільний телефон "Redmi 8F Sunset Red" нібито для здійснення телефонного дзвінка і, скориставшись тим, що потерпіла, будучи введеною в оману, передала свій телефон і не контролює його дій, з указаним телефоном утік, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 1916,67 грн.
7. Крім того, ОСОБА_7 04 лютого 2021 року близько 18:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в будинку своєї колишньої співмешканки ОСОБА_10 на АДРЕСА_2 погрожував їй убивством, розмахуючи кухонним ножем, чим викликав у потерпілої сприйняття реальної загрози її життю.
8. Він же в період з січня по березень і з квітня по вересень 2020 року під час сумісного проживання із ОСОБА_10 в її будинку, а також після припинення сумісного проживання та близьких відносин систематично вчиняв щодо неї домашнє насильство: висловлював образи грубою нецензурною лайкою, залякував, застосував психологічне насильство, чим завдав потерпілій психологічної травми і страждань, та у зв`язку з чим неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за частинами 1 і 2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за події, які мали місце 28 листопада, 31 грудня 2020 року, 01-03, 11, 17, 20-29 січня 2021 року. Незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, 02 лютого 2021 року близько 20:10 в будинку ОСОБА_10 . ОСОБА_7 продовжив домашнє насильство над потерпілою: перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, він грубо висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував її гідність, чим спричинив емоційну невпевненість, побоювання за свою безпеку та психологічні страждання.
9. 07 лютого 2021 року близько 15:00 ОСОБА_7, будучи в стані алкогольного сп`яніння, біля будинку ОСОБА_10, розмахуючи ножем, учинив опір працівнику правоохоронного органу - командиру взводу № 1 роти № 3 БПП в м. Краматорськ та м. Слов`янськ УПП в Донецькій області ОСОБА_11, який, виконуючи свої службові обов`язки, у складі екіпажу патрульної поліції прибув за викликом про домашнє насильство на АДРЕСА_2 для припинення протиправної поведінки ОСОБА_7 .
10. Крім того, 20 травня 2021 року приблизно о 15:00 біля будинку ОСОБА_10 . ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, погрожував їй вбивством, розмахуючи фрагментом скла, який підняв із землі, чим викликав у потерпілої сприйняття реальної загрози її життю.
11. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2024 року залишив вирок стосовно ОСОБА_7 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Заступник керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6 у касаційній скарзі з доповненням до неї просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за епізодом заволодіння майном ОСОБА_9 07 січня 2021 року за ч. 2 ст. 190 КК закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, в іншій частині (за ст. 126-1, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 342 КК) призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Зауважує, що трирічний строк давності за вчинення злочинів, передбачених ст. 126-1 і ч. 2 ст. 349 КК, а також кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК, за епізодом від 04 лютого 2021 року сплинув на момент апеляційного розгляду - 13 березня 2024 року, при цьому цей строк давності відповідно до ч. 3 ст. 49 КК не переривався, оскільки скоєне ОСОБА_7 20 травня 2021 року протиправне діяння є кримінальним проступком. З огляду на зазначене, апеляційний суд повинен був з`ясувати думку обвинуваченого щодо можливості його звільнення від кримінальної відповідальності та ухвалити відповідне рішення або про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, або про звільнення від покарання згідно з ч. 5 ст. 74 КК. Разом із тим суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку не встановив наявності підстав для закриття кримінального провадження за окремими епізодами кримінальних правопорушень, не з`ясував думки обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності та не ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності або від покарання у зв`язку зі спливом строків давності. Прокурор стверджує, що зазначені порушення є істотними, оскільки внаслідок їх допущено незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, та за наявності підстав для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання рішення про це стосовно ОСОБА_7 не було постановлено.
Позиції учасників судового провадження
13. Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_6, просила задовольнити її, скасувавши ухвалу апеляційного суду, закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК у зв`язку з декриміналізацією діяння та призначивши новий розгляд решти кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
14. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
15. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
16. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
17. У касаційній скарзі прокурор ставить питання про істотне порушення судом апеляційної інстанції кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування до засудженого правил ст. 49 КК, а також про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК у зв`язку з декриміналізацією діяння.
Щодо декриміналізації діяння
18. Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон України № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", який набув чинності 09 серпня 2024 року.
19. Згідно із цим Законом ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, якою встановлено санкції за: 1) дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 2) дії, передбачені ч. 1 вказаної статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; 4) дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.
20. Указаними змінами збільшено вартість предмета дрібної крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), яка є визначальною для розмежування кваліфікації дії між дрібним викраденням чужого майна шляхом шахрайства, передбаченим ст. 51 КУпАП, та, зокрема, шахрайством, передбаченим ст. 190 КК.
21. За правилами ч. 6 ст. 3 КК, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
22. Статті 185, 190, 191 КК фактично містять відсилання до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
23. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
24. Отже, із часу набуття чинності Законом № 3886-IX (09 серпня 2024 року) кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
25. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
26. Водночас ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
27. Як передбачено ч. 1 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
28. Тож фактична декриміналізація викраденого майна, вартість якого не перевищує
2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі та "скасовує кримінальну протиправність діяння" у значенні ст. 5 КК.
29. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21.
30. Відповідно до п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ Податкового кодексу України для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV цього Кодексу для відповідного року.
31. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 засуджено, зокрема, за вчинення шахрайства 07 січня 2021 року. Вартість викраденого майна на момент вчинення кримінального правопорушення становила 1916,67 грн.
32. У 2021 році 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, передбачені ст. 51 КУпАП, дорівнювали 2270 грн.
33. За наведених обставин, а також з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК,ОСОБА_7 повторно заволодів чужим майном шляхом шахрайства вартістю 1916, 67 грн, що є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX настає кримінальна відповідальність.
34. Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
35. Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
36. Статтею 479-2 КПК передбачено, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
37. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 434 КПК касаційний розгляд здійснюється за правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 32 вказаного Кодексу. При цьому суд касаційної інстанції має керуватися ст. 440 КПК.
38. За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
39. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття кримінального провадження в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.