ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 333/4863/23
провадження № 51-4943ск24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше неодноразово судимого
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком, більш суворим призначеним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2023 року, остаточне покарання ОСОБА_6 визначено у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_6 строк відбутого покарання за попереднім вироком з 29 травня 2023 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів.
За обставин, детально викладених к у вироку, Соболь 03 квітня 2023 року о 18:37, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються ніким непоміченими, нехтуючи нормами Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, знаходячись в приміщенні магазину "Продукти-1292" ТОВ "АТБ-маркет" з торгової полиці, таємно викрав майно, що належить ТОВ "АТБ-Маркет", а саме:
- 3 одиниці шоколаду молочний "Milka" з начинкою зі смаком ванілі та печивом "Орео", вагою 300 г, вартістю 107, 41 грн за 1 одиницю товару (без ПДВ), на суму 322,41 грн;
- 3 одиниці шоколад "Milka" молочний з начинкою зі смаком чізкейку, полуничною начинкою та печивом, вагою 300 г, вартістю 107 грн. 41 коп. за 1 одиницю товару (без ПДВ), на суму 322 грн. 41 коп.;
- 3 одиниці м/уп шоколад "Milka" молочний з начинкою зі смаком карамелі, арахісу та повітряного рису, вагою 276 г, вартістю 107 грн. 41 коп. за 1 одиницю товару (без ПДВ), на суму 322 грн. 41 коп., а всього на суму 967, 23 грн (без ПДВ).
Далі, ОСОБА_6, знаходячись у приміщення вказаного магазину, сховав під куртку, яка була одягнута на ньому, вищевказаний товар та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, пройшов повз касу магазину з вищевказаними викраденими товарами, не розрахувавшись за них, та о 18:41 03 березня 2023 року покинув приміщення магазину ТОВ "АТБ-Маркет", спричинивши матеріальну шкоду вказаному товариству на загальну суму 967,23 грн (без ПДВ).
Крім того, ОСОБА_6 15 квітня 2023 року о 15:53, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переконавшись що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються ніким непоміченими, нехтуючи нормами Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу знаходячись в приміщенні магазину ТМ "Аврора" ТОВ "Вигідна покупка" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 27-А торгової полиці зазначеного магазину, таємно викрав майно, що належить ТОВ "Вигідна покупка", а саме:
- накладні навушники "В-0211", вартістю 139 грн. 00 коп.;
- накладні навушники "BSTWDS" з гарнітурою "НМ-289", вартістю 149 грн. 00 коп.;
- 3 одиниці шоколаду молочного "Milka Карам., арах., повіт. рис", вагою 276 г, вартістю за 1 одиницю товару 99 грн.00 коп., на суму 297 грн.00 коп.;
- 3 одиниці товару шоколаду молочний "Milka Печиво орео, ваніль", вагою 300 г, вартістю за 1 одиницю товару 99 грн.00 коп., на суму 297 грн.00 коп., всього на суму 882,00 грн (без ПДВ).
Далі, ОСОБА_6, знаходячись у приміщення вказаного магазину, сховав під куртку, яка була одягнута на ньому, вищевказаний товар, та, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, пройшов повз касу магазину з вищевказаними викраденими товарами, не розрахувавшись за них, та о 15:59 покинув приміщення магазину ТМ "Аврора" ТОВ "Вигідна покупка", спричинивши матеріальну шкоду вказаному товариству на загальну суму 882,00 (без ПДВ).
Суд кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 15 травня 2024 року вирок місцевого суду залишив - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений не погоджується з рішенням апеляційного суду, оскільки суд безпідставно відхилив доводи його апеляційної скарги, в частині зарахування у строк покарання, строк перебування під вартою з 28 липня 2020 року по 18 листопада 2022 року (день звільнення) у кримінальному провадження за ч. 2 ст. 187 КК. В зв`язку з чим засуджений просить зарахувати вказаний строк у строк покарання.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор не підтримала касаційну скаргу засудженого, просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, позицію захисника та прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Як убачається з касаційної скарги засудженого, висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, не оспорюються.
Доводи засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно не зарахував йому у строк покарання строку попереднього ув`язнення в період з 28 липня 2020 року по 18 листопада 2022 року, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ухвалою від 30 липня 2020 року обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у види тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12020080140001998 від 28 липня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК, і постановив строк тримання під вартою обчислювати з 28 липня 2020 року.
Комунарський районний суд м. Запоріжжя ухвалою від 18 листопада 2022 року змінив ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання.
Тобто ОСОБА_6 з 28 липня 2020 року по 18 листопада 2022 року перебував під вартою в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_6 вказаного строку у строк призначеного покарання, оскільки у кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_6 перебував під вартою, вирок не ухвалювався, тобто у справі не було прийнято кінцеве рішення.
Водночас у ході касаційного розгляду встановлено, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК є достатні підстави для скасування судових рішень і закриття кримінального провадження.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що Суд вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Верховна Рада України прийняла Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Згідно із цим Законом ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) викладено в новій редакції, відповідно до якої встановлено санкції за: ч. 1 дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; ч. 2 дії, передбачені ч. 1 вказаної статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ч. 3 повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 1 або 2 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; ч. 4 дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.
Указаними змінами, зокрема, збільшено вартість (з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) предмета дрібної крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, яка є визначальною для розмежування кваліфікації дії між дрібною крадіжкою, передбаченою ст. 51 КУпАП, та, зокрема, крадіжкою, передбаченою ст. 185 КК.
За положеннями ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Ураховуючи викладене, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття Законом № 3886-IX (09 серпня 2024 року чинності), кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
За положеннями ч. 2 ст. 4 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Водночас ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Тож фактична декриміналізація викраденого майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі та "скасовує кримінальну протиправність діяння" у значенні ст. 5 КК.
Ця позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21.
Станом на 2023 рік 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, передбачені ст. 51 КУпАП, становили 2684,10 грн.
За матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_6 засуджений за крадіжки, вчинені 03 і 15 квітня 2023 року на загальні суми 967,23 грн та 882 грн - відповідно.
Отже, за наведених обставин, а також з урахуванням положень ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК, ОСОБА_6 вчинив дрібні крадіжки, за які ст. 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, оскільки на час вчинення кримінальних правопорушень розмір викраденого з якого настає кримінальна відповідальність, становив 2684,10 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 434 КПК касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Гл. 32 цього Кодексу.
Як визначено ст. 440 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Статтею 479-2 КПК передбачено, що суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. За приписами ч. 3 цієї статті у випадку, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 висловив згоду на закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Захисник та прокурор, також висловили думку про необхідність закриття кримінального провадження з підстав наведених вище.
З огляду на викладене, відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 підлягають скасуванню, а кримінальне провадження стосовно останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Оскільки Суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, який на даний час відбуває покарання в ДУ "Синельниківська ВК №94", останній підлягає звільненню з-під варти у цьому кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд