постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 495/5491/20
провадження № 51-2227км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в кримінальному провадженні № 12020160240000974 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2023 рокуОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК шляхом часткового приєднання призначених покарань, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте ОСОБА_5 покарання за вироком Приморського районного суду міста Одеси від 26 травня 2020 року та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_5 за обставин детально викладених у вироку, маючи не зняту і не погашену судимість за корисливий злочин проти власності, близько 20:20 04 червня 2020 року на задньому сидінні в салоні автомобіля ВАЗ, діючи повторно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_8 золоту каблучку 585 проби вагою 1,8 гр. вартістю 2000 гривень.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Одеський апеляційний суд 29 лютого 2024 року скасував його та ухвалив новий вирок, яким виключив із резолютивної частини вироку рішення про зарахування ОСОБА_5 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення в ДУ " Одеській слідчий ізолятор" із 06 листопада 2018 року по 26 травня 2020 року. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений ОСОБА_5 у поданій касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і вважати його засудженим до покарання визначеного судом першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення про необхідність ухвалення нового вироку і виключення з вироку місцевого суду рішення про зарахування йому в строк відбування покарання терміну перебування під вартою в ДУ " Одеській слідчий ізолятор" з 06 листопада 2018 року по 26 травня 2020 року.
Вважає, що у випадку призначення йому покарання на підставі ст. 71 КК у строк відбування покарання має бути зарахований строк його тримання під вартою у тому кримінальному провадженні, невідбута частина покарання в якому була приєднана за новим вироком.
Також зазначає, що при призначенні покарання судом апеляційної інстанції не було взято до уваги дані про його особу, що він утримує двох неповнолітніх дітей, піклується про матір-інваліда, а також повне визнання ним вини та розгляд кримінального провадження місцевим судом за його згодою в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
З урахуванням цих обставин засуджений вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених районним судом, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорено.
Доводи касаційної скарги засудженого про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень ст. 72 КК, є безпідставними.
При ухваленні вироку судом першої інстанції ОСОБА_5 відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК було зараховано в строк покарання термін його перебування під вартою з 06 листопада 2018 року по 26 травня 2020 року в попередньому кримінальному провадженні.
Прокурор оскаржив вирок місцевого суду в апеляційному порядку, в тому числі і з підстав неправильного застосування судом вимог ч. 5 ст. 72 КК щодо зарахування ОСОБА_5 у строк покарання терміну його попереднього ув`язнення з 06 листопада 2018 року по 26 травня 2020 року, оскільки цей строк вже був зарахований йому вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2020 року.
Переглянувши вирок, суд апеляційної інстанції погодився з доводами прокурора в цій частині та ухвалив новий вирок, яким частково задовольнив апеляційну скаргу та виключив із резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про застосування до засудженого положень ч. 5 ст. 72 КК.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 перебував під вартою з моменту його затримання 06 серпня 2020 року, а тому районний суд у вироку правильно вказав про те, що строк відбування покарання останньому слід обчислювати з цієї дати
Доводи засудженого в касаційній скарзі про необхідність зарахування йому в строк покарання терміну попереднього ув`язнення з 06 листопада 2018 року по 26 травня 2020 року не ґрунтуються на вимогах закону.
Цей період ув`язнення був зарахований ОСОБА_5 у строк покарання вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2020 в межах іншого кримінального провадження.
Тому період його перебування під вартою в межах іншого кримінального провадження не є підставою для зарахування йому цього терміну в порядку ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання в кримінальному провадженні, що переглядається.
Також не є прийнятними і доводи засудженого в скарзі про те, що апеляційний суд при ухваленні нового вироку не врахував дані про його особу, оскільки апеляційний суд ухвалив свій вирок з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а не з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би ставили під сумнів законність оскаржуваного судового рішення та були підставами для його зміни чи скасування під час касаційної перевірки Судом не встановлено, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд