ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 761/18548/18
провадження № 51-4443км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
ОСОБА_1,
суддів
ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників представника потерпілого представника цивільного відповідача (Міністерства внутрішніх справ України)
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Яроповичі Андрушівського р-ну Житомирської області,
захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт Кам`яний-Брід Баранівського р-ну Житомирської обл., жителя с. Софіївська Боргщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської області,
на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, а також
прокурора та представника ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_12 на згадану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком ОСОБА_11 і ОСОБА_10 засуджені кожен:
за частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 3 роки із забороною обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки;
за частиною 1 статті 28, статтею 340 КК до обмеження волі на строк 3 роки;
за частиною 1 статті 366 КК до обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі статті 49, частини 4 статті 74 КК їх звільнено від відбування покарання, призначеного за статтями 340 та 366 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
2. На користь потерпілого стягнуто із засуджених, Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - ГУНП) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) солідарно 400 000 грн моральної шкоди.
3. Суд визнав доведеним, що засуджені, командири відділень оперативної роти полку міліції особливого призначення "Беркут" (далі - "Беркут"), 30 листопада 2013 року між 4:11 та 4:22 на прилеглій до монументу Незалежності площі у м. Києві, перевищуючи владу та службові повноваження, застосували фізичне насильство і затримали потерпілого, помістивши його до спеціального автомобіля ("автозаку"), чим вчинили дії, що принизили особисту гідність потерпілого та унеможливили його участь в мирному зібранні.
4. Засуджені доставили потерпілого до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (далі - ГУМВС), де надали невстановленому співробітнику органів внутрішніх справ рапорти з недостовірною інформацією про вчинення потерпілим протиправних дій щодо працівників КП "Благоустрій" та невиконання ним законних вимог працівників міліції.
5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині цивільного позову, зменшивши суму відшкодування потерпілому моральної шкоди із засуджених солідарно до 50 000 грн.
Вимоги і доводи касаційних скарг
6. Захисник ОСОБА_7 , посилаючись на пункти 1, 3 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, або, альтернативно, застосувати статтю 75 КК та звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням.
7. Він вважає, що:
жоден з доказів, на які послався суд у вироку, не містить даних про затримання потерпілого засудженими;
апеляційний суд, пославшись на сукупність доказів, які доводять вину засуджених, не зазначив, які саме фактичні дані на підтвердження їх винуватості містить кожен окремий доказ, а також не надав оцінки цим доказам;
суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що з моменту вчинення злочинів засуджені своєю поведінкою підтвердили відсутність ризиків вчинення нових злочинів та можливість їх виправлення без ізоляції від суспільства.
8. Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
9. Він вважає, що:
відео- і фотоматеріали, покази свідків та потерпілого, висновок за результатами службового розслідування, якими суди попередніх інстанцій обґрунтували свої рішення, не доводять винуватість ОСОБА_10 ;
суд апеляційної інстанції:
- не взяв до уваги доводи щодо незаконності проведення мітингів на Майдані Незалежності в м. Києві;
- не погодився з тим, що рапорти, складені засудженими, не є офіційними документами, тому не можуть бути предметом злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК;
- не мотивував належним чином свої висновки та не навів доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту, обмежившись перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_10 ;
10. Він вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання є невиправданим і не відповідає принципу справедливості.
11. Представник потерпілого ОСОБА_8 , посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
12. Вона зазначає, що апеляційний суд:
- безпідставно зменшив суму моральної шкоди за завдані потерпілому моральні страждання;
- невірно застосував норми матеріального права та відмовив в стягненні заявленої суми моральної шкоди з ГУНП та МВС солідарно з обвинуваченими;
- необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність обвинувачення за частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 41 КК, не надавши оцінку дослідженим повторно доказам сторони обвинувачення та необґрунтовано залишив апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілого без задоволення;
- не перевірив доводи апеляційної скарги в частині невідповідності призначеного обвинуваченим покаранням тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених, погодившись з висновками суду першої інстанції.
13. Прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
14. Він вважає, що:
висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність обвинувачення за частиною 4 статті 41 КК та зміна кваліфікації дій засуджених з частини 2 на частину 1 статті 28 КК не ґрунтується на доказах, зокрема, показаннях потерпілого, свідків, відеозаписі, висновку за результатами службового розслідування, які вони не врахували без обґрунтування;
судами не враховано наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
крім цього, суд апеляційної інстанції:
- безпідставно відмовив стороні обвинувачення у дослідженні копій письмових пояснень засуджених;
- не обґрунтував підстави залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, формально відтворив висновки суду першої інстанції та не врахував доводи сторони обвинувачення, зокрема, щодо вчинення злочинів засудженими за попередньою змовою групою осіб.
15. Представник МВС ОСОБА_13 надала суду письмові заперечення на касаційні скарги, в яких просила касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
Позиції учасників касаційного розгляду
16. У судовому засіданні сторона захисту підтримала свої касаційні скарги.
17. Представник потерпілого та прокурор підтримали доводи своїх касаційних скарг та заперечили проти касаційних скарг сторони захисту.
18. Представник цивільного відповідача заперечив проти касаційних скарг.
19. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
20. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги прокурора та захисників не підлягають задоволенню, а касаційна скарга представника потерпілого підлягає задоволенню частково.
Щодо доведеності обставин вчинення злочину
21. Сторона захисту головним чином не погоджується з висновками щодо обставин справи, зробленими судами на підставі оцінки доказів, однак у силу положень статей 433, 438 КПК оцінка фактів справи є перш за все завданням судів попередніх інстанцій.
22. Суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, повно та всебічно з`ясував обставини вчинення злочинів та дійшов висновку щодо доведеності винуватості засуджених. З цією оцінкою погодився і суд апеляційної інстанції.
23. Доводи касаційних скарг не дають підстав ставити під сумнів правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому Суд відхиляє доводи касаційних скарг щодо недоведеності вчинення злочинів засудженими.
Щодо офіційного характеру рапорту
24. Суд вважає необґрунтованим довід сторони захисту про те, що рапорт не є офіційним документом.
25. Згідно з приміткою до статті 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
26. Суд вже зазначав, що рапорт працівника правоохоронного органу є офіційним документом, якщо підпадає під згадані ознаки.[1]
27. У цій справі рапорти було складено службовими особами правоохоронного органу у зв`язку з виконанням службових обов`язків за встановленою формою, вони містять у собі необхідні реквізити та виклад фактів порушення потерпілим громадського порядку, які посвідчені засудженими.
28. Вказана в рапортах інформація потягла за собою правові наслідки - притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності, оскільки на їх підставі було складено протоколи про адміністративні правопорушення потерпілого, які направлено для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
29. Враховуючи викладене, Суд вважає, що рапорти становили собою офіційний документ для мети статті 366 КК, а тому відхиляє цей довід сторони захисту.