ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 686/26443/23
провадження № 51-4355км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
законного представника потерпілої ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року щодо
ОСОБА_10,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Латківці Борщівського р-ну Тернопільської обл., жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 рокуОСОБА_10 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду у сумі 170 000 грн.
В порядку статтей 118, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) стягнуто з ОСОБА_10 на користь неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Вирішено питання щодо арешту майна, речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Згідно з вироком районного суду, 02 грудня 2022 року близько 18:53 водій ОСОБА_10, керуючи технічно справним автомобілем "ВMW 560L" (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухаючись у лівій смузі руху проїзної частини Вінницького шосе зі сторони вулиці Трудової в напрямку вулиці Профспілкової у місті Хмельницькому, порушуючи вимоги п. 18.1. Правил дорожнього руху (далі - ПДР), діючи недбало та необережно, не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований на проїзній частині Вінницького шосе навпроти будинку № 25, на якому перебуває пішохід - неповнолітня ОСОБА_11, не зменшив швидкості та не зупинив керований ним транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходу, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого створив небезпеку та здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля "ВMW 560L" на пішохода ОСОБА_11, яка в момент наїзду перетинала проїзну частину Вінницького шосе м. Хмельницького по нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_10 вимог ПДР пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я (більше 21 доби).
Порушення вимог безпеки дорожнього руху ОСОБА_10 (п. 18.1 ПДР) перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_12 .
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 18 червня 2024 року залишив без змін вирок районного суду, а апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У поданій касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині цивільного позову та стягнути з його підзахисного на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 70 000 грн.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що розмір моральної шкоди у сумі 170 000 грн є несправедливим, оскільки він не має бути більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Стверджує, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суди повинні були врахувати вимоги розумності та справедливості, однак всупереч цивільному законодавству та роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, прийняли необґрунтоване рішення про задоволення розміру моральної шкоди в сумі 170 000 грн. На його думку, потерпіла не довела в суді належними й допустимими доказами заявлений розмір моральної шкоди.
Зазначає, що суди, визначаючи такий розмір моральної шкоди, не врахували, що автомобіль ОСОБА_10 був застрахований, а тому цивільний позивач могла звернутися не лише до ОСОБА_10 з позовом про відшкодування моральної шкоди, а й до страховика (або МТСБУ).
На підставі зазначеного вище, вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_10 повинен складати не більше 70 000 грн, враховуючи часткове відшкодування ним завданої моральної шкоди в розмірі 30 000 грн та можливості потерпілої звернутися до страховика чи МТСБУ за відшкодуванням моральної шкоди в розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні, подав письмові заперечення, в якому висловив незгоду із доводами, викладеними в касаційній скарзі сторони захисту, просив залишити її без задоволення.
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу, просив її задовольнити, потерпіла ОСОБА_7, її законний представник ОСОБА_8, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 та прокурор ОСОБА_5 заперечували проти задоволення скарги сторони захисту, просили оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 286 КК у касаційному порядку стороною захисту не оскаржуються.
За змістом касаційної скарги, незаконність судових рішень сторона захисту вбачає в необґрунтованості та невмотивованості в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди на користь потерпілої в розмірі 170 000 грн.
Однак ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Частиною 2 ст. 127 КПК регламентовано, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 1 ст. 128 КПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та співмірності.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Із матеріалів провадження видно, що представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 (мати) пред`явила цивільний позов до ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином (ДТП), у розмірі 200 000 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 170 000 грн, визнав цю суму достатньо справедливою, врахувавши конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Так, місцевий суд прийняв до уваги весь комплекс моральних страждань, які були спричинені потерпілій внаслідок дій ОСОБА_10, зокрема: характер, тривалість та глибину заподіяних моральних та фізичних страждань, враховано, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень в результаті вчинення злочину потерпіла ОСОБА_7 фактично втратила можливість вільно рухатися та пересуватися, що супроводжувалося втратою свідомості, страху за своє здоров`я, негативного переживання, важкістю виконання повсякденних обов`язків, як наслідок відірваністю від активного соціального життя, емоційною напругою, побоюванням щодо майбутнього стану свого здоров`я, тривалістю лікування.
Апеляційний суд належним чином перевірив доводи викладені в апеляційній скарзі сторони захисту про неправильне вирішення цивільного позову, оскільки, на його думку, потерпілою не обґрунтовано належним чином заявлену суму моральної шкоди, визнав їх безпідставними та мотивував своє рішення в цій частині.
Зокрема цей суд погодився з висновками місцевого суду про те, що у зв`язку з цією трагічною подією потерпіла зазнала тяжких моральних і фізичних страждань та для відновлення її звичайного укладу життя і душевного спокою необхідно докласти зусиль.
Відтак, з урахуванням обставин провадження та тяжкості наслідків, що настали, а також ступеня душевних страждань потерпілої у зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що розмір стягнутої з ОСОБА_10 суми в рахунок відшкодування моральної шкоди не може вважатися завищеним та несправедливим.
На підставі зазначеного вище, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій належним чином вмотивували свої рішення та дійшли правильного висновку про стягнення з ОСОБА_10 на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 170 000 грн, оскільки стягнення саме у вказаному розмірі відповідає принципам справедливості, виваженості та розумності, а тому твердження захисника про необхідність зменшення розміру моральну шкоди до 70 000 грн через можливість потерпілої звернутися до страховика чи МТСБУ за відшкодуванням моральної шкоди в розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, у цьому кримінальному провадженні є необґрунтованим.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що суди, визначаючи такий розмір моральної шкоди (170 000 грн), не врахували, що автомобіль ОСОБА_10 був застрахований, а тому цивільний позивач могла звернутися не лише до обвинуваченого з позовом про відшкодування моральної шкоди, а й до страховика (або МТСБУ), то Суд з цього приводу зазначає про таке.
З матеріалів кримінального провадження слідує, зокрема зі звукозаписів судових засідань в судах попередніх інстанцій, що ні сам ОСОБА_10, ні його захисники не надавали доказів щодо наявності в обвинуваченого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, не просили про залучення страховика в якості третьої особи (як співвідповідача) в цивільному позові, а голослівне висловлення сторони захисту про існування такого полісу страхування не дає підстав суду стверджувати про його дійсну наявність.
Водночас, колегія суддів наголошує, що захисник вказує лише на право потерпілої звернутися до страхової компанії про відшкодування моральної шкодив розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, при цьому не зазначає яких порушень закону допущено судами при вирішенні цивільного позову.
Посилання сторони захисту на практику Верховного Суду, викладену у справах № 214/7462/20, 752/17832/14-ц, 127/35822/21 є нерелевантним цьому кримінальному провадженню, яке є предметом розгляду, адже незгода захисника з визначеним розміром моральної шкоди не свідчить про порушення вимог процесуального законодавства судами.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд