ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 612/196/24
Провадження № 51 - 2786 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
у режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року про повернення його апеляційної скарги на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 21 лютого
2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
що становить 850 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 на вищезазначений вирок згідно ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України повернуто, оскільки вона подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що він, як законний представник малолітнього потерпілого
ОСОБА_9, не погодившись з вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6, оскаржив його
в апеляційному порядку, однак суддя-доповідач апеляційного суду необґрунтовано повернула подану ним апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України
як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що законним представником малолітнього ОСОБА_9 є його мати ОСОБА_10, однак не врахував,
що такий же процесуальний статус має і батько дитини ОСОБА_8, який був залучений до кримінального провадження постановою слідчого від 24 лютого
2023 року.
Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_8 від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник вважала касаційну скаргу необґрунтованою
і просила залишити її без задоволення.
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив
її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом ст. 393 ч. 1 КПК України право на апеляційне оскарження, серед інших осіб, мають потерпілий або його законний представник чи представник.
Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції
про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою
та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Пунктом 2 частини 3 статті 399 КПК України визначено таку підставу для повернення апеляційної скарги як подача апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з цієї підстави
має бути належним чином обґрунтованим, із зазначенням мотивів чому особа,
яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право
на апеляційне оскарження судового рішення у конкретному кримінальному провадженні в розумінні ст. 393 ч. 1 КПК України.
Проте, ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_8 на вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 21 лютого
2024 року щодо ОСОБА_6 цим вимогам не відповідає з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись
з вищезазначеним вироком, ОСОБА_8, діючи в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_9, оскаржив вказане судове рішення в апеляційному порядку.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_8 на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2
КПК України, суддя-доповідач апеляційного суду виходила з того, що постановою старшого дізнавача сектору дізнання Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_11
від 14 квітня 2023 року ОСОБА_10 залучено як законного представника потерпілого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні
№ 12023226110000017 від 20 січня 2023 року, про що зазначено в обвинувальному акті. Натомість вказані матеріали не містять даних про те, що батько потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 є законним представником потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
Однак, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що згідно постанови дізнавача сектору дізнання Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_12
від 24 лютого 2023 року ОСОБА_8 залучено до вказаного кримінального провадження як законного представника малолітнього ОСОБА_9 (а.к.п. 31).
Тобто висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_8 не є законним представником ОСОБА_9 у зазначеному кримінальному провадженні та не має права на подачу апеляційної скарги в його інтересах є передчасним і належним чином в ухвалі не обґрунтованим.
Отже, на стадії прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності
з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
Враховуючи зазначене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню
із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга ОСОБА_8 - задоволенню.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд