ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 753/8508/19
провадження № 61-4463св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, Державне підприємство "Сетам", ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, Державного підприємство "Сетам", ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року в складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Кирилюк Г. М., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві в особі Управління державної виконавчої служби, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області (далі - ЦМУ МЮ (м. Київ)), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), ОСОБА_2, у якому просила: визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, проведені 05 вересня 2018 року ДП "Сетам", результати яких оформлені протоколом № 356098; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання ОСОБА_2 нерухомого майна з електронних торгів, серія та номер 2532, посвідчене 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що в червні 1986 року уклала шлюб з ОСОБА_3 . У період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 .
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження, боржником у якому є її чоловік ОСОБА_3 .
У межах виконавчого провадження реалізовану належну їй та ОСОБА_3 на праві спільної власності квартиру шляхом проведення електронних торгів.
19 вересня 2018 року державним виконавцем складений акт про проведені електронні торги, відповідно до якого переможцем торгів є відповідач ОСОБА_2, якій 16 жовтня 2018 року видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів.
Вважала, що електронні торги підлягають визнанню недійсними, оскільки квартира, що була предметом продажу, є спільною сумісною власністю подружжя і була реалізована без згоди другого з подружжя, чим порушено її право власності на належну їй частку в цій квартирі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано електронні торги з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, проведені 05 вересня 2018 року ДП "Сетам", результати яких оформлені протоколом № 356098, недійсними.
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, серія та номер 2532, ОСОБА_2, посвідчене 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реалізації на електронних торгах підлягала частка боржника ОСОБА_3 в спірній квартирі, а не вся спірна квартира, яка належить йому та позивачу на праві спільної сумісної власності.
Однак частка боржника не була виділена, тобто не набула статусу самостійного об`єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, тому не могла бути реалізована з електронних торгів, а реалізація всієї квартири, в якій знаходиться і частка позивача, не відповідає вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У березні 2024 року ДП "Сетам", ЦМУ МЮ (м. Київ) та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року.
Підставами касаційного оскарження зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах. Крім того, Центральне МУ МЮ (м. Київ) зазначає про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 753/9500/18, який застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційні скарги мотивовані тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Не звернули уваги на те, що спірна квартира була реалізована в межах зведеного виконавчого провадження з виконання виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитними договорами. Договори укладені ОСОБА_3 під час шлюбу з позивачем, а відтак, враховуючи презумпцію спільності інтересів подружжя, створюють обов`язки й для позивача. Ні позивач, ні її чоловік ОСОБА_3 не повідомляли державного виконавця майна про належність квартири до спільного майна подружжя. Відповідно підстав для звернення до суду з поданням про виділення частки майна боржника державний виконавець не мав.
Не врахували презумпції добросовісного набувача, яка набула право власності на квартиру у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ДП "СЕТАМ", ЦМУ МЮ (м. Київ) та ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
07 травня 2024 року справа № 753/8508/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Судусправи № 554/154/22.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі.
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позивач у листопаді 2024 року через представника ОСОБА_4 подала до Верховного суду відзиви на касаційні скарги, у яких просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.
Перевіривши клопотання ОСОБА_2, Верховний Суд не встановив обставин, що свідчать про виключну правову проблему, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики чи наявність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, тому підстав для його задоволення немає.
Позиція Верховного Суду
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
07 червня 1986 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_3 .
Під час шлюбу, 22 лютого 2007 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 .
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває зведене виконавче провадження № 39204052 з примусового виконання:
виконавчого листа № 2-1465/10, виданого Печерським районним судом міста Києва 17 лютого 2011 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ "Український бізнес банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 450 022,06 грн, судових витрат у розмірі 2 799,70 грн;
та виконавчого листа № 21904/10, виданого Печерським районним судом міста Києва 18 квітня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКБ "Європейський" заборгованості за кредитним договором у розмірі 495 453,92 доларів США.
На підставі заявки на реалізацію від 26 липня 2018 року арештоване майно боржника ОСОБА_3 - трикімнатна квартира АДРЕСА_1, було передано на реалізацію ДП "Сетам".
05 вересня 2018 року ДП "Сетам" здійснило реалізацію цього майна шляхом проведення електронних торгів.
Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 356098, сформованим 05 вересня 2018 року ДП "Сетам", переможцем торгів визнано ОСОБА_2
19 вересня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено акт про проведені електронні торги.
На підставі акта про проведені електронні торги приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г. М. ОСОБА_2 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів від 16 жовтня 2018 року № 2532.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто ув забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями статей 650, 655, частиною четвертою статті 656 ЦК України, які відносять публічні торги до договорів купівлі-продажу.
Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач посилалась на те, що реалізована на прилюдних торгах квартира належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власністю подружжя. Реалізація квартири здійснена без її згоди, чим порушено її права як співвласника майна.
Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована зацікавленою стороною, яка може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час проведення оспорюваних торгів, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
У частині шостій цієї статті зазначено, що в разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Отже, виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 набута позивачем та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі та належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках.
Частка боржника ОСОБА_3 в цій квартирі в установленому законом порядку виділена не була.Згоди позивача на відчуження квартири та (або) наявності в неї солідарного чи іншого зобов`язання суди не встановили.
З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що реалізація на електронних торгах спірної квартири, що була об`єктом спільної сумісної власності подружжя, не відповідала вимогам закону й порушила права позивача як співвласника цього майна на вільне володіння, користування і розпорядження ним, у зв`язку з чим дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.
Цей висновок узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01 грудня 2021 року в справі № 753/9500/18, від 30 жовтня 2024 року в справі № 638/2233/20, підстав для відступу від яких немає, а також не суперечать висновкам, зробленим Верховним Судом у наведених у касаційних скаргах постановах.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявників з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.