ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 754/8154/22
Провадження № 51-3886км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_7,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100030001535 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянськогорайонного суду м. Києва від 01 червня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
На підставі положень ст.71 КК України ОСОБА_8 за сукупністю вироків частково приєднано до покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2021 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років і 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Цим же вироком також засуджений ОСОБА_9, щодо якого указані вище судові рішення в межах зазначеної вище касаційної скарги не оскаржуються.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 26 липня 2022 року о 10:30, знаходячись на території ринку "Юність" у м. Києві, маючи умисел на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою із ОСОБА_9, в умовах воєнного стану, неподалік будинку № 14 по вул. Мілютенка у м. Києві, близько 11:00 підійшли зі спини до потерпілого ОСОБА_10, де обвинувачений ОСОБА_9 із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров`я особи, завдав ОСОБА_10 один удар кулаком у голову, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість та впав, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, а обвинувачений ОСОБА_8 при цьомуперебував поряд з обвинуваченим ОСОБА_9 з метою спостереження за навколишньою обстановкою та реалізації спільного злочинного умислу. Після вказаних дій обвинувачені заволоділи майном потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 3 468,33 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_8 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Вважає, що дії його підзахисного неправильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки ОСОБА_8 не може бути визнаний співвиконавцем розбійного нападу, адже жодних дій щодо потерпілого він не вчиняв, а тільки перебував поряд із ОСОБА_9 й спостерігав за навколишньою обстановкою.
Окрім того, до потерпілого ОСОБА_10 було застосоване насильство, яке є небезпечним для здоров`я, тільки засудженим ОСОБА_9, а ОСОБА_11 у момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому знаходився на значній відстані від місця вчинення злочину і не мав можливості бачити дії ОСОБА_9 .
За таких обставин сторона захисту стверджує, що засуджений ОСОБА_12 жодним чином не міг усвідомлювати і передбачати, що ОСОБА_9 завдасть удар в обличчя потерпілому, й від цього удару потерпілий втратить свідомість.
Тому захисник вважає, що дії його підзахисного мають кваліфікуватися або за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України як пособництво у вчиненні розбійного нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану; або за ч. 4 ст.186 КК України як грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Окрім того посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 КПК України, переглядаючи вирок місцевого суду, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги про непричетність ОСОБА_8 до вчинення цього правопорушення, про неправильну кваліфікацію його дій, свої висновки належним чином не мотивував, обмежився лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку.
Вказує, що єдиним доказом причетності ОСОБА_8 є показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які є працівниками поліції, а потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_15 не підтвердили участі ОСОБА_8 у вчиненні розбійного нападу.
Зазначає, що захисник у суді апеляційної інстанції просив повторно допитати свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки показання свідка ОСОБА_14 не відповідають даним протоколу затримання ОСОБА_8, але апеляційний суд безпідставно відмовив захиснику у задоволенні його клопотання.
Вважає, що допущенні апеляційним судом порушення є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Позиції учасників судового провадження
Захисники та засуджений підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.
За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вбачає, що цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_8 не може бути визнаний співвиконавцем розбійного нападу, є непереконливими.
Згідно з положеннями ст. 26 КК України співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 КК України виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом.
При цьому проста форма співучасті (співвиконання) передбачає, що декілька осіб, діючи спільно, є безпосередніми виконавцями кримінального правопорушення, суб`єктивна сторона якого охоплюється їхнім спільним умислом. У такому випадку немає розподілу ролей на окремих виконавців (співвиконавців) разом з організаторами, підбурювачами, пособниками, а тому дії кожного зі співвиконавців кваліфікуються тільки за відповідною статтею Особливої частини КК України без посилання на положення ст. 27 КК України.
Викладене узгоджується із позицією, зазначеною в постанові ККС ВС від 22 лютого 2022 року (справа № 702/659/18, провадження № 51-4831км21).
Що стосується тверджень захисника про відсутність у діях ОСОБА_8 ознак розбою, а вчинене ним діяння має бути кваліфіковане за ч. 4 ст.186 КК України, оскільки жодного насильства до потерпілого для заволодіння його майном він не застосовував,то вони також не вбачаються обґрунтованими.
За визначенням розбій як злочин проти власності - це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
Розбій належить до усічених складів кримінального правопорушення і вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою, посягання відбувається на основний безпосередній об`єкт - право власності, на який насамперед спрямований цей злочин.
При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, й сам спосіб дії винних осіб, що й було враховано судом першої інстанції при кваліфікації дій засуджених.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Свої висновки суд правильно обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_10, який чітко вказав, що бачив обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 разом, коли знімав кошти в банкоматі. Зазначив, що ОСОБА_9 безпосередньо перед тим, як він втратив свідомість від удару по голові ззаду, просив у нього закурити.
Ці показання узгоджуються із даними, що містить протокол проведення слідчого експерименту від 08 вересня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_10 та доданим до нього DVD-R диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту, який було безпосередньо досліджено в судовому засіданні. Згідно з ним потерпілий ОСОБА_10 в присутності понятих на місці добровільно відтворив та показав обставини вчиненого щодо нього нападу (т. 1 а.п. 150-153).
Окрім того, згідно з даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 вересня 2022 року потерпілий ОСОБА_10 на фото № 4, на якому зображено ОСОБА_8, впізнав за овальним обличчям, короткою зачіскою, запавшими щоками чоловіка, якого бачив 26 липня 2022 року приблизно о 09:40 на ринку "Юність" у м. Києві, та який був разом з іншим чоловіком, який здійснив на нього напад (т. 1 а.п. 158-161).
Також суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_13, які в судовому засіданні вказали, що під час патрулювання спостерігали, як обвинувачені разом йшли за потерпілим. При цьому вони поводилися підозріло, у зв`язку з чим ними було прийнято рішення слідувати за ними. Вказані свідки в своїх показаннях зазначили, що обвинувачені біля будинку по вул. Мілютенка розділились. При цьому ОСОБА_9 прослідував за потерпілим, а ОСОБА_8 залишився чекати. Свідок ОСОБА_13 був безпосереднім очевидцем того, як обвинувачений ОСОБА_9 завдав потерпілому удар ззаду в голову, від якого той впав. Після цього він вирвав рюкзак, який був при потерпілому, та направився в сторону ОСОБА_8 . Обидва свідки чітко вказали на те, що обвинувачені корпались в рюкзаку та перебирали речі, які там знаходились.
Відповідно до даних, що містить протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 липня 2022 року, свідок ОСОБА_13 на фото № 4, на якому зображено ОСОБА_8, впізнав за загальними ознаками обличчя, формі очей, носа, овалом обличчя особу чоловіка, якому було передано рюкзак з речами, належний іншому чоловіку (т. 1 а.п. 179-181).
Окрім того, згідно з даними, які містяться у протоколі затримання ОСОБА_8 у порядку ст. 208 КПК України від 26 липня 2022 року та доданому до нього DVD-R диску з відеозаписом, який був досліджений у судовому засіданні, у ОСОБА_8 в присутності понятих, захисника було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "ZTE" синього кольору, 8 пачок цигарок марки "Compliment", 10 пачок цигарок "Floyd", зв`язка ключів, рюкзак чорного кольору, 2 упаковки кави, дві упаковки приправи, грошові кошти 10 грн монетою, 6 грн (монети номіналом по 2 грн - 3 шт.), 1 грн монетою старого зразка, 5 грн (монети номіналом по 1 грн - 5 шт.), пачка цигарок "Oscar", упаковка "Фінпроніл спрей", сумку чорного кольору (т. 1 а.п. 193-198).
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що показання потерпілого та свідків є послідовними, логічними та узгоджуються між собою, а також з іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду; не викликають сумнівів у їх достовірності. Об`єктивних підстав не довіряти показанням свідків та відомостям, що містяться в письмових доказах, у суду не було.
Доводи про те, що покази вказаних вище свідків не мали братися до уваги судом, оскільки ці свідки є працівниками поліції, не ґрунтуються на положеннях КПК України, який не містить заборон щодо допиту в суді у якості свідка працівника правоохоронного органу. Вказаний факт сам по собі не може ставити під сумнів достовірність показань такого свідка за відсутності інших конкретних даних на підтвердження цього.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність єдиної спільної мети та узгодженості дії засуджених, що свідчить про їхню попередню домовленість, й про те, що засуджені діяли як співучасники вчиненого кримінального правопорушення без розподілу ролей.
Апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, перевірив усі доводи апеляційної скарги засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України мотиви на їх спростування.
Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, тому твердження захисника в цій частині теж безпідставні.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги засудженого, не вважав за потрібне повторно досліджувати всі докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України.
Сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу або факт непогодження сторони з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не зобов`язує суд апеляційної інстанції повторно дослідити сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції.
Згідно з журналом судового засідання від 14.05.2024 та технічним носієм, на якому зафіксоване судове засідання, захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про дослідження окремих доказів. Апеляційний суд, вислухавши думку учасників щодо поданої апеляційної скарги, частково задовольнив клопотання сторони захисту щодо дослідження доказів й повторно дослідив окремі письмові докази (дані протоколу затримання ОСОБА_8 ). В задоволенні клопотання захисника про дослідження інших доказів апеляційний суд відмовив (т. 2, а.с. 223-224).
При цьому апеляційний суд в цілому погодився з оцінкою показань потерпілого, обвинувачених, свідків, інших доказів, наданою судом першої інстанції, і не надавав жодному доказу іншої оцінки.
З огляду на це Верховний Суд вважає, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом не допущено, закон про кримінальну відповідальність також застосовано правильно.
Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд