ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 624/458/23
провадження № 61-3292св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенко Віри Юріївни на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року у складі судді Куст Н. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 08:00 год на вулиці 1-го Травня біля будинку 47 у смт Кегичівка Харківської області відбулося зіткнення локомотива ЧМЕ 3 НОМЕР_3 під керуванням машиніста ОСОБА_2 з мопедом "Верховина" без реєстраційного номеру під керуванням його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який внаслідок цього загинув на місці.
Вказав, що електропотяг ЧМЕ 3 № НОМЕР_4, який належить Акціонерному товариству "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця"), є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач не вжив всіх можливих заходів безпеки громадян, зокрема, не забезпечив встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення таких тяжких наслідків, як загибель його сина на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту.
У зв`язку зі смертю сина внаслідок наїзду на нього рухомого складу позивач зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із сином, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької йому людини, у зв`язку з чим порушено нормальний сон, йому часто сняться жахи. Він перебуває у стані постійного стресу. У нього погіршився стан здоров`я, внаслідок чого йому встановлено третю групу інвалідності.
Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для нього незворотною втратою, що спричиняла, спричиняє і буде спричиняти йому довготривалі сильні душевні страждання, йому спричинено суттєвої моральної шкоди, яка потребує відшкодування у грошовій формі. Загибель близького родича є подією, що безумовно спричиняє моральні страждання. Він втратив найріднішу людину, тривалий час страждає та зазнав істотних змін у житті. Відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду незалежно від його вини та вини потерпілого.
У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кегичівський районний суд Харківської області рішенням від 24 листопада 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розмір судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки ОСОБА_1 завдано моральної шкоди через втрату близької людини (син, який загинув внаслідок наїзду електротранспорту), що підлягає відшкодуванню відповідачем. Та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого суд під час судового розгляду не встановив. Водночас з урахуванням обставин справи суд на підставі частини другої статті 1193 ЦК України дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та вважає розумним і справедливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Харківський апеляційний суд постановою від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" задовольнив. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що обов`язковою підставою для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є встановлення судом факту протиправності дії заподіювача шкоди.
Матеріали справи свідчать про те, що дії відповідача як учасника пригоди, не були протиправними.
Таким чином, за відсутності встановленого факту протиправності дій відповідача немає підстав для задоволення позовних вимог позивача на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.
При цьому суд зазначив, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 1188 ЦК України моральна шкода не відшкодовується особі, яка винна в спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно, моральна шкода не відшкодовується і родичам такої загиблої особи.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в повному обсязі; скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 листопада 2023 року в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні на його користь моральної шкоди в розмірі 742 400,00 грн та в частині зазначення того, що ця сума підлягає стягненню з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб і відмови від зазначення, що така сума підлягає стягненню без податків та обов`язкових платежів, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на корись ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.
Підставою касаційного оскарження вказувала те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 та постановах Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 740/3561/21, від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18, від 05 червня 2019 року у справі № 520/11029/14, від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21; та зазначила про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 606/1630/21 та застосованого судом апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновків апеляційного суду про відмову в задоволенні позову. При цьому зазначила, що місцевий суд правильно вважав, що у пригоді, яка сталася, та у смерті загиблого, є фактично однакова за ступенем взаємна вина обох сторін - і загиблого, і власника джерела підвищеної небезпеки. Вина загиблого полягає у порушенні Правил дорожнього руху, а вина власника джерела підвищеної небезпеки - у незабезпеченні встановлення елементарних заходів безпеки, недбалому ставленні до цього, незабезпеченні елементарних огорож, сигналізацій, охорони, підземних чи інших безпечних переходів тощо. Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, однак неправильно визначив її розмір. Суд першої інстанції безпідставно не зазначив у резолютивній частині рішення того, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов`язкових платежів.
У березні 2024 року АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін, оскільки це судове рішення є законним та обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального і процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав їм належну правову оцінку.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала відповідь на відзив на касаційну скаргу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
19 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 05 березня 2015 року, серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується посвідченням від 19 листопада 2022 року серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулося зіткнення локомотивом ЧМЕ-3 НОМЕР_3 під керуванням машиніста ОСОБА_2 з мопедом "Верховина" без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок якого ОСОБА_3 загинув на місці.
За фактом вказаної пригоди було відкрито кримінальне провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 276 КК України.
З лікарського свідоцтва про смерть від 05 листопада 2018 року № 12-17/229-КР/18 вбачається, що причиною смерті ОСОБА_3 стала несумісна із життям травма з розтрощенням голови.
З акта службового розслідування аварії від 12 листопада 2018 року відомо, що випадок травмування ОСОБА_3 стався через грубе порушення ним пунктів 2.1-2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (далі - Правила безпеки громадян). Тепловоз ЧМЕ-3 НОМЕР_3 знаходився в задовільному технічному стані. Станція розташована в прямій дільниці колії, на площадці. Вини працівників залізничного транспорту у випадку травмування ОСОБА_3 немає.
З висновку судово-медичної експертизи від 05 листопада 2018 року № 12-17/229-КРт/18 відомо, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок несумісної з життям травми з розтрощенням голови, про що свідчать обставини події - був травмований потягом, коли їхав на мопеді. Під час судово-медичної експертизи трупа виявлені прижиттєві тілесні ушкодження, що могли утворитися від ударної дії з великою силою тупих твердих предметів, якими могли бути частини потягу одночасно або у близький проміжок часу один за одним, в момент коли ОСОБА_3 знаходився в якості водія мопеду, первинний удар був у праву бокову поверхню тіла, від чого утворились ушкодження голови, правої половини тіла, внутрішніх органів, після чого виникло падіння на розпростерту площу з утворенням саден обличчя, тулуба, нижніх кінцівок. Між отриманням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та настанням смерті є причинний зв`язок. Під час судово-токсикологічної експертизи крові трупа ОСОБА_3 метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено.
Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29 грудня 2018 року кримінальне провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295 закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого статтею 276 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 був травмований внаслідок своїх необережних, необачних дій при знаходженні на залізничних коліях. Дії потерпілого ОСОБА_3 не відповідали вимогам пунктів 2.2., 2.3, 2.4, 2.6 Правил безпеки громадян. Запобігти цій залізнично-транспортній пригоді міг ОСОБА_3, виконавши вимогу 2.3 Правил безпеки громадян.
Зазначені обставини підтверджуються витребуваними судом матеріалами кримінального провадження від 03 листопада 2018 року № 12018220000001295.
З відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ на адвокатський запит від 23 серпня 2023 року № 31/1399АЗ-18448-2023 відомо, що станом на 22 серпня 2023 року в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ немає інформації про видачу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.