ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
Справа № 446/764/22
Провадження № 51 - 3238 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6
у режимі відеоконференції,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянув у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141420000039 від 16 квітня 2022 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Батятичі Кам`янка-Бузького району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого
за адресою:
АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 152 ч. 4 КК України,
за касаційними скаргами захисників засудженого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_7 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 20 листопада 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду
від 20 березня 2024 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 20 листопада
2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 152 ч. 4 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
15 квітня 2022 року близько 13 години 00 хвилин ОСОБА_6 за місцем проживання в квартирі
АДРЕСА_3, скориставшись відсутністю своєї співмешканки ОСОБА_9, маючи намір вступити у статевий зв`язок з її малолітньою донькою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи обізнаним, що остання не досягла чотирнадцяти років, в присутності малолітньої ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, схопив та повалив ОСОБА_10
на диван. Після чого ОСОБА_6, застосовуючи фізичне та психічне насильство, використовуючи безпорадний стан потерпілої, підняв одяг ОСОБА_10 та вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у тіло малолітньої потерпілої з використанням пальців рук.
Надалі ОСОБА_6 відвів малолітню ОСОБА_10 у ванну кімнату та зачинив двері, обмеживши туди доступ трьох інших малолітніх дітей, які перебували
у квартирі, де вчинив дії сексуального характеру щодо ОСОБА_10 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_8
та ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора,
яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_12 задоволено частково.
Вирок місцевого суду змінено, постановлено внести відомості щодо
ОСОБА_6 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, а в решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посилаючись
на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просять скасувати вищезазначені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважають недоведеним факт статевих зносин ОСОБА_6 з ОСОБА_10,
у зв`язку із чим його дії підлягали кваліфікації за ст. 156 ч. 2 КК України як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи. Вказують, що засуджений не міг вчинити інкриміновані йому дії через відсутність у нього на руці двох пальців, а слідчий експеримент з ОСОБА_6 на предмет встановлення фізіологічної можливості вчинити злочин не проводився.
Захисники зазначають, що суд першої інстанції обґрунтував вирок суперечливими показаннями потерпілої, яка схильна до підвищеного навіювання і надала показання внаслідок підкупу, а також суд послався на записку, не встановивши
хто її написав.
Звертають увагу на те, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про визнання недопустимими доказами протоколів огляду місця події та речових доказів, оскільки огляд квартири ОСОБА_9 проведений незаконно, без дозволу слідчого судді та за відсутності документів,
що підтверджують факт законного володіння ОСОБА_9 вказаним житловим приміщенням.
Також вказують, що суд першої інстанції не допитав свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13
і ОСОБА_14, а апеляційний суд не звернув увагу на це порушення та всупереч вимогам ст. 404 ч. 3 КПК України відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про допит указаних свідків, а також у повторному допиті малолітньої потерпілої ОСОБА_10 та її матері ОСОБА_9 .
Крім того, захисники посилаються на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки в ній не надано вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг та не зазначено підстав, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Заперечень на касаційні скарги захисників від учасників судового провадження
не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 та засуджений у судовому засіданні підтримали касаційні скарги, вважали їх обґрунтованими та просили задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вважав касаційні скарги необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1
КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6
у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням
в тіло іншої особи з використанням іншого предмета, вчинені щодо особи,
яка не досягла чотирнадцяти років, підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку усім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення та врахував позицію сторони захисту і її доводи
про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав вищезазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості
ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину обґрунтовано послався на такі докази.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав частково, заперечив зґвалтування малолітньої ОСОБА_10, зазначивши, що такого не було
або він не пам`ятає цього через те, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. Проте він вказав, що цілував ОСОБА_10, її груди, розстібав штани та проводив рукою зверху по статевих органах, однак в її тіло не проникав, своїм статевим органом
її тіла не торкався. Зазначив, що у ванній кімнаті знімав із себе штани, спідню білизну, однак не мав наміру вступати у статевий акт з нею.
Потерпіла ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, надала суду показання щодо обставин її зґвалтування ОСОБА_6, зокрема вказала як останній
проникав пальцями правої руки до її статевого органу.
Також потерпіла вказала, що розповіла про це своїй сестрі та написала записку про ці події і її через сестру передала матері.
Допитана як законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_9 показала суду першої інстанції, що 15 квітня 2022 року помітила дивну поведінку своєї дочки
ОСОБА_10, яка була налякана. Наступного дня із записки, яку їй передала молодша дочка ОСОБА_11, дізналася, що ОСОБА_6 зґвалтував ОСОБА_10 . Надалі вона показала записку своєму співмешканцю ОСОБА_6, який спочатку все заперечував, а потім зізнався, що можливо щось і було, але він не пам`ятає, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння. Через деякий час вона розповіла про це та показала записку брату останнього - ОСОБА_15, який дуже розгнівався, побив ОСОБА_6, після чого викликали поліцію.
Свідок ОСОБА_15 надав суду показання про те, як зі слів ОСОБА_9 дізнався, що його брат ОСОБА_6 зґвалтував малолітню ОСОБА_10,
про що дитина написала у записці. За це він побив останнього та викликав поліцію.
Свідок ОСОБА_16 показала суду, що вона працює у школі, де навчається потерпіла ОСОБА_10 . Свідок була присутньою на слідчих діях, які проводилися з ОСОБА_10, зазначила, що потерпіла була налякана, однак тиску на неї ніхто не чинив.
Згідно з протоколом огляду місця події від 16 квітня 2022 року була оглянута квартира АДРЕСА_3,
з якої вилучено ковдру та аркуш паперу із рукописним текстом. В судовому засіданні було досліджено текст зазначеної записки, з її змісту встановлено,
що ОСОБА_6 вчинив дії сексуального характеру щодо ОСОБА_10 . Малолітня потерпіла ОСОБА_10 під час допиту в суді підтвердила, що це саме та записка,
яку вона написала.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 17 квітня 2022 року було проведено огляд речей та одягу ОСОБА_10 .
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 20 квітня 2022 року ОСОБА_6 розповів та показав обставини зґвалтування малолітньої
ОСОБА_10 .
Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 07 червня 2022 року малолітня потерпіла ОСОБА_10 показала та за допомогою манекена відобразила обставини її зґвалтування ОСОБА_6 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 24 травня 2022 року № 30/2022 встановлено, що у ОСОБА_6 відсутні третій та четвертий пальці лівої кисті, що не є патологією, яка унеможливлювала проникнення у піхву та/або анальний отвір. На правій руці ОСОБА_6 не виявлено будь-яких анатомо-фізіологічних відхилень, які унеможливлювали б виконання ним активних дій
та рухів.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 18 травня 2022 року
№ 120 ОСОБА_6 психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також не страждав хронічним психічним захворюванням чи недоумством, не виявляв ознак тимчасового чи іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2022 року № 90 ОСОБА_10 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим
або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, виявляє несоціалізований розлад поведінки підліткового віку, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час досліджуваних подій, викладених у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_10 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Крім того, як убачається із вироку, суд дослідив інші докази та процесуальні документи, які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких обґрунтував свої висновки.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 152 ч. 4
КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи касаційних скарг захисників про те, що у цьому кримінальному провадженні не було доведено факту статевих зносин ОСОБА_6 з малолітньою
ОСОБА_10 є безпідставними з огляду на таке.
Диспозицією ст. 152 ч. 4 КК України передбачена відповідальність за вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно
від її добровільної згоди.
З матеріалів справи убачається, що обставиною, яка підлягала доказуванню у цьому кримінальному провадженні, були не саме статеві зносини між потерпілою і засудженим, а вчинення останнім дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, проникненням в тіло потерпілої з використанням іншого предмета, і ця обставина була доведена сукупністю досліджених судом доказів, в тому числі показаннями потерпілої. Таким чином, підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 зі ст. 152 ч. 2 на ст. 156 ч. 2 КК України у суду першої інстанції не було.
За результатами судово-медичної експертизи від 24 травня 2022 року № 30/2022 встановлено, що відсутність у ОСОБА_6 двох пальців на лівій руці
не перешкоджала йому вчиняти дії, пов`язані з проникненням у статевий орган. Крім того, під час слідчого експерименту 20 квітня 2022 року ОСОБА_6 за допомогою манекена показав та вказав як саме він це зробив щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_10 .
Таким чином, доводи касаційних скарг про те, що відповідні дії (проникнення) ОСОБА_6 не міг вчиняти через фізіологічні особливості (відсутність пальців), а також про те, що з ним не проводився слідчий експеримент на предмет встановлення механізму проникнення в тіло потерпілої є безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпіла ОСОБА_10 була допитана в судовому засіданні місцевого суду 25 вересня 2023 року з дотриманням вимог ст. 225 КПК України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 226 цього Кодексу щодо допиту малолітньої особи. Допит проводився за участі законного представника ОСОБА_17 та психолога ОСОБА_18, при цьому малолітній потерпілій ОСОБА_10 роз`яснено обов`язок давання суду правдивих показань,
без попередження про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.
Надані потерпілою ОСОБА_10 показання місцевий суд визнав чіткими
й послідовними, підстав не довіряти її показанням у суду першої інстанції не було і суд ці показання оцінив у сукупності з іншими доказами відповідно
до вимог ст. 94 КПК України.
За результатом проведеного допиту потерпілої ОСОБА_10 судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що потерпіла надала неправдиві показання, обмовила ОСОБА_6 або ж була змушена свідчити внаслідок тиску чи підкупу. У поданих касаційних скаргах захисників не наводено конкретних аргументів з приводу того, що суд безпідставно поклав показання потерпілої в основу вироку. Не вбачає таких підстав колегія суддів і за матеріалами кримінального провадження.
Досліджено та оцінено судом першої інстанції і висновок судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2022 року № 90. При цьому суд врахував і зазначив, що малолітня ОСОБА_10, хоча і схильна до підвищеного навіювання, однак за цим же висновком експерта-психолога з урахуванням індивідуально-психологічних
і вікових особливостей та стану розумового розвитку, вона здатна правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, давати щодо них відповідні показання і не схильна до підвищеного фантазування та самооговорення.
Потерпіла ОСОБА_10 у суді першої інстанції підтвердила, що записку, яка наявна
в матеріалах кримінального провадження, написала саме вона, у зв`язку із чим підстав для призначення та проведення відповідної експертизи на предмет встановлення особи, яка написала вказану розписку, не було. Крім того, відповідного клопотання сторона захисту не заявляла.
За таких обставин, доводи касаційних скарг захисників про неправдивість показань потерпілої та неправильну їх оцінку є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд розглянув та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника про визнання недопустимими доказами протоколів огляду місця події від 16 та 17 квітня 2022 року та речових доказів.
Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд виходив з того,
що для проведення огляду квартири ОСОБА_9 органу досудового розслідування не потрібно було отримувати дозвіл слідчого судді, оскільки такий огляд проведено на підставі письмової заяви ОСОБА_9 (т. 1, а.к.п. 146), тобто порушень вимог ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч. 2 та ст. 237 ч. 2 КПК України під час проведення указаної слідчої дії не було. Копія документа, а саме заповіту, який підтверджує право власності ОСОБА_9 на квартиру
АДРЕСА_3, наявна в матеріалах кримінального провадження і досліджена судом (т. 2, а.к.п. 118). Огляд одягу та спідньої білизни потерпілої було проведено
на підставі заяви ОСОБА_9, яка добровільно надала вказані речі для долучення
до матеріалів кримінального провадження (т. 1, а.к.п. 167). Обґрунтованих підстав для встановлення недопустимості відповідного протоколу за результатами цього огляду захисниками не зазначено.
Доводи касаційних скарг захисників про порушення місцевим судом порядку дослідження доказів, внаслідок чого не були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, є безпідставними.
Матеріалами справи підтверджено, що обсяг і порядок дослідження доказів відповідно до вимог ст. 349 КПК України був визначений в судовому засіданні
03 жовтня 2022 року (т. 1, а.к.п. 17-20, аудіозапис судового засідання). Серед іншого, судом було вирішено допитати вищезазначених свідків.
При цьому малолітня ОСОБА_11 в порядку статей 225, 226 КПК України була допитана слідчим суддею Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області
в судовому засіданні 19 квітня 2022 року (т. 1, а.к.п. 222-227, аудіозапис судового засідання).
Разом із тим, в ході судового розгляду попередньо визначений обсяг і порядок дослідження доказів неодноразово змінювався, зокрема і за клопотаннями сторони захисту (т. 1, а.к.п. 149). В судових засіданнях 06 та 13 листопада 2023 року
на запитання головуючого захисник ОСОБА_19 зазначив, що всі докази досліджені, а свідки - допитані (т. 2, а.к.п. 16-18, 28-32). Зважаючи на те, що сторона захисту
не наполягала на допиті свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14, суд відповідно до вимог ст. 363 КПК України закінчив з`ясування обставин кримінального провадження та перевірку їх доказами.
Таким чином під час судового розгляду вимог ст. 349 КПК України не було порушено.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Не погодившись з вироком суду захисники ОСОБА_8
та ОСОБА_7, подали на нього апеляційні скарги. Захисник ОСОБА_7 також подав клопотання про повторне дослідження доказів, в якому просив апеляційний суд повторно допитати потерпілу ОСОБА_10 та оглянути відеозапис проведення слідчого експерименту за її участю 07 червня 2022 року (т. 3, а.к.п. 90-93), а в подальшому клопотав і про допит свідка ОСОБА_9 (т. 3, а.к.п. 123).
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим
не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,
які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження
має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Як убачається з матеріалів провадження, 20 березня 2024 року під час обговорення в судовому засіданні апеляційного суду поданих захисником ОСОБА_7 клопотань про повторне дослідження доказів, останній не підтримав клопотання про огляд відеозапису проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_10, проте наполягав на проведенні повторного допиту її та свідка ОСОБА_9 . Апеляційний суд відмовив захиснику у задоволенні вказаних клопотань, оскільки він не обґрунтував, чому відповідні докази були досліджені судом першої інстанції неповністю чи з порушеннями, зазначивши, що вказані особи були допитані
у місцевому суді за участю сторони захисту, яка мала можливість задавати питання під час проведення допиту (т. 3, а.к.п. 125-128, аудіозапис судового засідання).
Отже, доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог
ст. 404 ч. 3 КПК України через відмову у задоволенні клопотання
про повторне дослідження доказів є необґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подані апеляційні скарги з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені
в апеляційних скаргах захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які є аналогічними доводам їхніх касаційних скарг, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційні скарги необґрунтованими, та належним чином мотивував таке рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 152 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, під час касаційного розгляду цього кримінального провадження не виявлено.
За таких обставин суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22
КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений
винний у його вчинені.
Покарання, призначене ОСОБА_6 в межах санкції ст. 152 ч. 4 КК України
у виді позбавлення волі на строк 10 років, за своїм видом та розміром є необхідним
та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України,
та є справедливим. Доводів про те, чому призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості в касаційних скаргах захисників не наведено. За матеріалами кримінального провадження підстав для пом`якшення призначеного
ОСОБА_6 покарання колегія суддів касаційного суду також не вбачає.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційних скарг захисників
ОСОБА_8 та ОСОБА_7, скасування судових рішень щодо ОСОБА_6
та призначення нового розгляду в суді першої інстанції за результатом касаційного розгляду не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд