ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 522/13067/20
провадження № 51-4604км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року про повернення апеляційної скарги,
установив:
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13 березня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду зі скаргою на зазначений вирок.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вказаний вирок районного суду, а апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження вироку, а особа, яка подала скаргу, не порушила питання про поновлення цього строку, а тому апеляційний суд, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, повернув її захиснику ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Заперечує обставину того, що він подав апеляційну скаргу на вирок суду щодо ОСОБА_7 19 квітня 2024 року, як про це зазначено в ухвалі апеляційного суду, та вказує, що 12 квітня 2024 року, тобто в межах строку апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, через кур`єрську службу доставки він направив апеляційну скаргу на адресу Приморського районного суду м. Одеси. Вважає, що він виконав вимоги процесуального закону та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 395, п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України в межах 30 денного строку направив апеляційну скаргу на вирок районного суду щодо ОСОБА_7 до Приморського районного суду м. Одеси, який ухвалив судове рішення, чому апеляційний суд не дав належної оцінки. За таких обставин вважає, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню.
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор заперечувала щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У пункті 8 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено гарантії, згідно з яким однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право особи на апеляційне оскарження, спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до статті 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Частина 3 ст. 399 КПК України визначає підстави для повернення апеляційної скарги, однією з яких є подача її після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням вказаних вимог закону та положень п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України про те, що суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з цих підстав має містити встановлені обставини щодо початку строку на апеляційне оскарження, дати звернення із апеляційною скаргою особою та відповідні мотиви, з яких виходив суд при прийнятті такого рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Як видно з наявних матеріалів, 13 березня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси за відсутності учасників кримінального провадження проголосив вирок щодо ОСОБА_7 та засудив останню за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Таким чином, згідно з положеннями ст. 395 КПК України останнім днем строку апеляційного оскарження вироку є 12 квітня 2024 року.
За матеріалами провадження захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на вирок районного суду через кур`єрську службу доставки, що підтверджується накладною та конвертом поштового відправлення.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги вказав, що відповідно до штампа вхідної кореспонденції Приморського районного суду м. Одеси апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 надійшла до суду першої інстанції 19 квітня 2024 року. Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що до апеляційної скарги додано конверт та накладну, відповідно до яких апеляційна скарга захисником ОСОБА_6 подана до кур`єрської служби 12 квітня 2024 року. При цьому суддя-доповідач дійшов висновку, що оскільки накладна кур`єрської служби доставки не містить повних даних стосовно відправника та дати отримання ним відправлення, відбитків штемпеля або печаток служби доставки, тобто не містить жодних ідентифікаційних даних, які б дозволили пересвідчитись в дійсному існуванні такої служби, то це унеможливлює встановити факт дотримання захисником строку подачі апеляційної скарги з урахуванням вимог ст. 395 КК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, виходячи з такого.
Статтею 116 КПК України передбачено, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Так, апеляційній суд у своєму рішенні вказав, що накладна кур`єрської служби не містить повних даних про відправника, отримувача, дати відправки, та відповідно отримання відправлення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про поштовий зв`язок", послуги поштового зв`язку в Україні здійснюються лише національним оператором поштового зв`язку або оператором поштового зв`язку - суб`єктом підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку. Ця стаття Закону дає і визначення послуги поштового зв`язку, у якій вказано, що це діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів. При цьому оператор поштового зв`язку - це суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.
Частиною 3 ст. 15 Закону України "Про поштовий зв`язок" від 03 листопада 2022 року № 2722-IX встановлено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 58 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05 березня 2009 року, під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля.
Колегія суддів після вивченням матеріалів провадження також дійшла висновку, що захисником не було надано жодного належного підтвердження здійснення поштового відправлення 12 квітня 2024 року. Зокрема у накладній кур`єрської служби відсутній відбиток штемпеля, не вказано на ньому назви оператора поштового зв`язку, даних отримувача, тобто ця накладна не містить всіх реквізитів поштового відправлення, як того вимагають норми зазначених вище нормативно - правових актів.
Окрім цього, слід зазначити, що вказана вище накладна містить засоби зв`язку кур`єрської служби. За допомогою цих засобів зв`язку Верховним Судом було встановлено найменування оператора поштового зв`язку - кур`єрська служба "Пост Експрес" (м. Одеса).
Як вбачається з єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку в ньому не міститься інформація щодо вказаної служби.
За таких обставин, доводи касаційної скарги захисника про те, що він направив апеляційну скаргу засобами кур`єрської служби 12 квітня 2024 року, не підтверджуються наявною в матеріалах провадження інформацією і такі дані не долучені захисником до касаційної скарги.
Вимоги п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України щодо повернення апеляційним судом апеляційної скарги у випадку подання апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження без порушення особою, яка її подала, питання про поновлення цього строку, не надають апеляційному суду альтернатив щодо такого рішення, у зв`язку із чим оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та мотивованою і відповідає вимогам статей 370, 418 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
Керуючись статтями 403, 432, 441 КПК України, Суд