ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 607/13419/22
провадження № 51-1147км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 7 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022216040000161, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Тернопіль, жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Цивільний позов представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 11 752, 40 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 15 000 грн витрат на правову допомогу та 8 151, 88 грн витрат, пов`язаних із прибуттям до місця судового провадження.
Згідно з вироком суду 6 лютого 2022 року приблизно о 10:00 ОСОБА_8, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2, в ході словесного конфлікту із ОСОБА_10, на ґрунті неприязних відносин, умисно схопила останню рукою за волосся та різко потягнула ліворуч, внаслідок чого у потерпілої утворилась травматична епіляція (видалення) волосся лобової ділянки волосистої частини голови, чим спричинила їй легкого тілесного ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 і закрити кримінальне провадження. На думку захисника, в основу вироку покладено недопустимі докази (зокрема, протоколи слідчих експериментів, показання свідків і потерпілої), які, до того ж, не підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначає, що засудженій не було вручено копію обвинувального акта, який, на думку захисника, не відповідає вимогам КПК, а також не погоджується з вирішенням судом цивільного позову потерпілої та вирішенням питання щодо процесуальних витрат. В свою чергу, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги захисника та не спростував їх. Відтак, судові рішення є незаконними і необґрунтованими, вони не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК і підлягають скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілої просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК та на які є посилання в касаційній скарзі захисника, не є відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке її засуджено, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.
З вироку суду вбачається, що засуджена ОСОБА_8 вину у заподіянні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень не визнана та, пояснила, що потерпіла з її чоловіком напали на неї, однак з цього приводу до поліції вона не зверталась. Звідки у потерпілої тілесні ушкодження їй невідомо.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у його вчинені обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також на письмові докази.
Зокрема, будучи допитаною у суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_10 підтвердила, що в день події вона почула гучні крики, зайшла з балкону до квартири, і в залі побачила ОСОБА_8, котра дуже голосно сварилася. Вона стояла взута у квартирі кажучи, що її хата, після чого стала на стілець та почала збирати кришталь. ОСОБА_8 казала, що це все її, на що потерпіла відповіла, що її тут нічого немає, вона вже все своє забрала. ОСОБА_8 взяла з полиці стакани, а потерпіла повідомила, що це не її, оскільки вона їх привезла з Білорусії, тому забрала їх і поставила назад. Коли повернулась, не зрозумівши, що відбулося, ОСОБА_8 вчепилась в її волосся і потягнула так, ніби вона їй шию зламала. Після чого, ОСОБА_14 за волосся витягнула її в коридор, де теж продовжувала тягнути за волосся, а коли вона змогла підняти голову, то побачила, в руках засудженої було пасмо її волосся. Потерпіла додала, що така ж бійка відбувалась, коли ОСОБА_8 вперше забирала своє майно.
Показання потерпілої щодо обставин події є послідовними та повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, котрий безпосередньо бачив конфлікт. Свідок підтвердив, що коли потерпіла сказала ОСОБА_8 щоб вона поклала стакани на місце, оскільки вони їй не належать, ОСОБА_8 вчепилась у волосся останньої. Він з ОСОБА_15 почав їх розбороняти, проте вдалося це зробити аж у коридорі, коли у руках ОСОБА_8 опинилось копно волосся.
Свідок ОСОБА_13 у суді підтвердив, що в день події він відчинив двері ОСОБА_8, невдовзі, він побачив, як остання витягнула ОСОБА_10 в коридор за волосся. Потерпіла стояла зігнутою головою до низу, ОСОБА_8 перебувала у такому ж положенні. В той же час ОСОБА_10 кричала, щоб її відпустили. Свідок ОСОБА_12, сусідка потерпілої, підтвердила, що бачила, як ОСОБА_8 виходила з будинку, після чого вона підійшла до ОСОБА_10 і запитала, що сталося, на що остання показала їй волосся та місце на лобній ділянці голови, звідки воно було вирване ОСОБА_8, яке становило більше 5 см.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, протоколи слідчих експериментів від 10 та 11 лютого 2022 року, проведених за участю потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_13 . Під час проведення вказаних слідчих дій потерпіла та свідки показали на місце та яким чином ОСОБА_8 схопила за волосся ОСОБА_10, а саме - лобову ділянку волосистої частини голови, після чого різко здійснила рух правої руки із вхопленим волоссям вліво, вирвавши його.
Дослідженим судом висновком судово-медичної експертизи від 9 лютого 2022 року встановлено, що у ОСОБА_10 виявлені травматична епіляція (видалення) волосся лобової ділянки волосистої частини голови, садно та відрив частини нігтьової пластини другого пальця правої кисті, які є легкими тілесними ушкодженнями. Зважаючи на характер і розташування вказаних ушкоджень, не виключається їх утворення за повідомлених ОСОБА_10 обставин події, що мала місце 6 лютого 2022 року.
Також судом було досліджено письмову заяву ОСОБА_10, з якої вбачається, що остання просить притягнути до відповідальності ОСОБА_8, котра 6 лютого 2022 року спричинила їй тілесні ушкодження. Зазначене також зафіксовано у рапорті працівника поліції, відповідно до якого 6 лютого 2022 року о 12:25 від ОСОБА_10 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_8 вчинила конфлікт та нанесла їй тілесні ушкодження.
При цьому, суд не взяв до уваги твердження захисника про те, що висновок судово-медичної експертизи від 9 лютого 2023 року не може бути доказом, оскільки в ньому містяться відомості, які повідомила потерпіла. Відхиляючи вказані твердження суд зазначив, що з вказаного висновку вбачається, що експертизу було проведено не за документами, а безпосередньо з оглядом потерпілої, а відтак виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження не викликають сумнівів.
Так само суд визнав необґрунтованими твердження захисника про те, що протоколи слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_10 і свідками ОСОБА_11 і ОСОБА_13 є недопустимими доказами, зазначивши, що зазначені особи, як під час проведення слідчих дій, так і під судового розгляду, давали однакові показання, які узгоджуються між собою, а тому не викликають у суду сумніву.
Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_16 у заподіянні потерпілій ОСОБА_10 умисного легкого тілесного ушкодження.
Колегія суддів вважає, що оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства та, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 125 КК кваліфіковано правильно.
Враховуючи викладене, доводи сторони захисту про недопустимість доказів та недоведеність вини ОСОБА_8 є неспроможними.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою сторони захисту, належним чином перевірив викладені в ній доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_7, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зокрема, суд погодився з висновками місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. При цьому суд зазначив, що вина останньої повністю підтверджується дослідженими доказами, які узгоджуються між собою, є достатніми, допустимими та належними, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, у судовому рішенні наведені належні та достатні мотиви і підстави його ухвалення.
Водночас, колегія апеляційного суду зазначила, що місцевий суд вірно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_15, котрий є співмешканцем ОСОБА_8, про те, що на неї накинулись потерпіла та її чоловік, оскільки вони спростовані показаннями потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, а тому вірно оцінив їх як такі, що спрямовані на уникнення відповідальності ОСОБА_8 .
Також судом перевірялись доводи сторони захисту про недопустимість протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_11, котрий за показаннями потерпілої у час його проведення перебував з нею у м. Львів, де вона проходила медичне обстеження, що підтверджується квитанцією про сплату послуг медичного центру. Відхиляючи вказані доводи, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що під час проведення слідчого експерименту здійснювалось фотографування його учасників, протокол ними підписано та справжність їх підписів ніхто не оспорює, тому суд зазначив, що сумнівів відносно достовірності вказаного процесуального документу у нього не виникає.
До того ж, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів Верховного Суду вважає, що слідчі експерименти за участю потерпілої та свідків проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК, а їх результат зафіксовано з дотриманням вимог статей 104, 105 указаного Кодексу.
Крім цього, судом перевірялись твердження захисника про порушення визначеної законом процедури під час вручення обвинувального акта ОСОБА_8, які не знайшли свого підтвердження. Суд наголосив на тому, що з долученої до матеріалів кримінального провадження розписки вбачається, що обвинувальний акт було вручено ОСОБА_8 29 вересня 2022 року, про що свідчить її особистий підпис, справжність якого ніким не оспорюється, як і факт його вручення, а доручення прокурора на вчинення вказаної процесуальної дії слідчому не є порушенням законодавства та підставою для скасування судового рішення.
Що стосується доводів захисника про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки обвинувальний акт у відповідності до вимог ст. 291 КПК складений дізнавачем, затверджений прокурором та він містить відомості, передбачені ч. 2 цієї статті Кодексу. Переконливих доводів про протилежне в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено.
Предметом перевірки апеляційного суду були доводи про неправильне, на думку сторони захисту, вирішення цивільного позову потерпілої та вирішення питання щодо процесуальних витрат, які також визнані неспроможними.
Обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди, виходив з положень ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1177 ЦК та підтверджуючих документів про здійснені потерпілою витрат, які полягали в її огляді у медичному центрі, за "ПРП Матрікс" у медичному центрі, за консультацію дерматолога, а також витрати на придбання лікувальних засобів для волосся.
Що стосується тверджень про подання потерпілою документів, які не відповідають вимогам щодо первинної облікової медичної документації, а також долучення чеку, який не є фіскальним, то колегія апеляційного суду зазначила, що косметологічна процедура, яка рекомендована лікарем, відповідає заподіяній потерпілій травмі, що підтверджено висновком експерта, а тому проходження її ОСОБА_10 для відновлення волосся і придбання для цього засобів, є матеріальними збитками, які вона понесла у зв`язку з вчиненням щодо неї засудженою кримінального правопорушення та вірно стягнуті судом. При цьому, видача клінікою чеку (нефіскального) підтверджує оплату вказаної послуги та відповідає вимогам законодавства щодо платіжних документів у юридичних осіб, які мають право на використання РРО у своїй діяльності. Крім того, придбання потерпілою засобів для відновлення волосся не суперечить ні вимогам закону, ні обставинами справи, оскільки потерпілій необхідно було відновлювати пошкоджену ділянку голови протягом певного періоду часу після заподіяння тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком спеціаліста.
Відносно доводів захисту про неправильне вирішення цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_16 моральної шкоди, то апеляційний суд зазначив наступне. Так, місцевий суд частково задовольняючи вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди врахував, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_8, ОСОБА_10 було завдано фізичного болю та страждань, а також моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, були порушені її нормальні стосунки з оточуючими людьми, оскільки вона перестала виходити на вулицю, щоб уникнути питань, що трапилось з її волоссям. Таким чином, суд відповідно до вимог ст. 23 ЦК вірно врахував характер правопорушення, встановлену в ході розгляду вину ОСОБА_8, характер, обсяг і тривалість фізичних, душевних і моральних страждань потерпілої, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог потерпілої.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що розмір визначеної матеріальної та моральної шкоди, який підлягає стягненню із засудженої, є обґрунтованим.
Крім того, судом було частково задоволено вимоги потерпілої про стягнення з ОСОБА_8 витрат на правову допомогу. При цьому місцевий суд, відповідно до положень ч. 1 ст. 124 КПК, виходив з того, що між ОСОБА_10 та адвокатським об`єднанням було укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду про надання правничої допомоги. Судом було враховано, що адвокат ОСОБА_9 надавала потерпілій правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, представляла її інтереси у суді, а також вартість послуг помічника. До того ж, суд врахував співмірність витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послух та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховавши конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Що стосується доводів захисника про ненадання представником потерпілої детального опису виконаних адвокатом робіт та здійснених ним витрат, то апеляційний суд зазначив, що згідно з умовами укладеного договору про надання правничої допомоги та наявних в матеріалах справи доказів, представник надавала потерпілій обумовлений договором об`єм послуг, пов`язаних, як з підготовкою процесуальних документів, так і з представництвом її інтересів у судових засіданнях, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає зазначені твердження сторони захисту необґрунтованими.
Також, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про стягнення з ОСОБА_8 на користь потерпілої витрат, пов`язаних із її прибуттям до місця судового провадження.
Так, згідно ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Вичерпний перелік видів таких витрат міститься у ст. 118 КПК (зокрема, витрати на правову допомогу, витрати, пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження та інші).
Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку із введеним воєнним станом ОСОБА_10 проживає у ФРН Німеччина, проте, оскільки виникла необхідність її участі в судовому засіданні, що мало місце 15 лютого 2023 року, остання змушена була повернутись на територію України. З приводу посилань захисту про ненадання потерпілою доказів, які б підтверджували офіційний статус її перебування у Німеччині, то апеляційний суд погодився з поважністю причин перебування останньої у іншій країні, у зв`язку з тим, що в Україні тривають повномасштабні військові дії, а неоформлення нею офіційного статусу не є підставою для відмови у виконанні обов`язку щодо явки у судове засідання в якості потерпілої.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином вмотивував свої висновки щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, з якими вона погоджується. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Наведені в касаційній скарзі мотиви щодо незгоди з судовими рішеннями не спростовують правильності висновків судів і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення були постановлені з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів їх законність. Підстави для скасування судових рішень та закриття кримінального провадження, як про це зазначає сторона захисту, відсутні.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд