ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 760/26099/21
провадження № 61-13462св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: відділ опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, державна реєстраційна служба Шевченківського району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Усатової І. А. від 28 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного судуу складі колегії суддів: Поліщук Н. В.,
Мережко М. В., Соколової В. В. від 12 вересня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування, розпорядження та володіння майном ОСОБА_1, а саме квартирою АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 2/3 частки квартири;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/6 та ще на 1/6 частки квартири; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на 1/6 частки квартири; зобов`язати відділ державної реєстраційної служби Шевченківського району м. Києва внести відомості про скасування права власності на частки у спірній квартирі.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_1 .
У 1971 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб.
16 вересня 1997 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 визнано недієздатною особою внаслідок душевного захворювання.
Розпорядженням відділу опіки та піклування Шевченківської РДА від 16 вересня 1997 року ОСОБА_2 надано статус законного опікуна над недієздатним сином ОСОБА_1
14 травня 1976 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
В подальшому ОСОБА_6 вдруге одружився з ОСОБА_7 . Від їх шлюбу народилися дві дочки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
13 березня 2001 року ОСОБА_8 та ОСОБА_6 розлучились, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Зазначає, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до якої увійшла квартира АДРЕСА_1, яка, хоч у договорі купівлі-продажу зазначено два покупці в рівних частках: її колишній чоловік та його дочка ОСОБА_9, однак належала на праві особистої приватної власності її колишньому чоловіку ОСОБА_6 .
Зазначає, що відповідачі отримали свідоцтва про право власності на спадщину за законом, а за недієздатним сином спадкодавця визнано право власності у порядку спадкування на 1/6 частку квартири, однак у подальшому таке право було припинено рішенням Солом`янського районного суду міста Києва
від 02 серпня 2021 року та визнано право власності на цю частку квартири за ОСОБА_3 .
Незважаючи на такі обставини, ОСОБА_2 вважає, що відповідачі втратили право користування, розпорядження та володіння квартирою, оскільки відповідачі, порівняно із нею, не утримували тяжко хворого спадкодавця, не цікавилися його здоров`ям та не надавали йому допомоги.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року,у задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що власником квартири АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3, яка набула право власності у встановленому законом порядку шляхом послідовного переходу такого права в порядку спадкування та укладення відповідних договорів. Доказів того, що будь-який правочин було визнано у встановленому законом порядку недійсним, матеріали справи не містять, а тому позивач не наділена правом вимагати усунення перешкод у користуванні належного відповідачці майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірна квартира придбана
ОСОБА_6 у 1997 році, після розірвання шлюбу із
ОСОБА_10 у 1995 році, а тому вона належала спадкодавцю на праві особистої приватної власності. Зазначає, що відповідачі не мають право на спадкування майна після смерті ОСОБА_6, оскільки не цікавились його життям після розлучення, не допомагали спадкодавцю під час хвороби, не доглядали його та не піклувались про нього. За час життя ОСОБА_6 забезпечив нерухомістю своїх доньок та колишню дружину (відповідачів у справі). Також надав згоду, що у випадку його смерті квартира АДРЕСА_1 залишиться хворому сину.
У жовтні 2024 року від позивачки надійшли пояснення, які мотивовані незаконністю судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2024 року від відповідачів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначають, що спірна квартира набута у 1997 році спадкодавцем та його дочкою ОСОБА_11 у рівних частках. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на частку квартири, яку по 1/6 частці успадкували троє дітей останнього: син ОСОБА_1, законним представником якого є ОСОБА_2, та двоє дочок
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . У подальшому ОСОБА_4 подарувала належну їй 4/6 частку квартири (3/6 частки їй належало на підставі договору купівлі-продажу, а 1/6 частка у порядку спадкування після смерті батька)
ОСОБА_3, а ОСОБА_12 подарувала матері ОСОБА_3 належну їй 1/6 частку квартири. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва
від 02 серпня 2021 року припинено право власності ОСОБА_1 на
1/6 частку спірної квартири та визнано право власності на цю частку квартири за ОСОБА_3 . Отже, як дочки спадкодавця, так і його колишня дружина ОСОБА_3 набули право власності на квартиру у законний спосіб. Правомірність набуття у власність квартири відповідачами спростована не була, а тому вимоги позивачки є необґрунтованими.
У листопаді 2024 року від ОСОБА_2 надійшли пояснення, в яких вона посилається на неправомірність набуття відповідачами у власність спірної квартири.
Встановлені судами фактичні обставини справи
З 04 грудня 1971 року до 19 жовтня 1976 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбу, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_1 .
З 20 липня 1978 року до 29 березня 1995 року ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого у них народилося двоє дочок: ОСОБА_9, ОСОБА_13 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 1997 року ОСОБА_1 визнано недієздатним.
Розпорядженням Шевченківської районної державної адміністрації
від 16 вересня 1997 року ОСОБА_2 призначено опікуном над сином ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва від 25 травня 1993 року ОСОБА_2 надано окрему 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2 на родину з трьох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_14 (мати), ОСОБА_1 (син).
08 квітня 1997 року між брокером брокерскої контори № 592 ОСОБА_15, який діє із згоди та за дорученням ОСОБА_16, ОСОБА_17 (продавці), та брокером брокерської контори № 592 ОСОБА_18, який діє із згоди та за дорученням ОСОБА_19 та ОСОБА_6 (покупці), укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 142, 143, т. 1).
Згідно з дублікатом № 1 договору купівлі-продажу нерухомості, виданого ОСОБА_2 14 лютого 2005 року Київською універсальною біржою, слідує, що в пункт 1 договору внесено доповнення, що продавці продали, а покупці в рівних долях купили квартиру
АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних реєстраційної посвідки від 07 травня 1997 року Київське міське бюро технічної інвентаризації засвідчило, що квартира
АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_19, ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися ОСОБА_2, як законний представник сина спадкодавця
ОСОБА_1, а також дочки спадкодавця ОСОБА_11 і ОСОБА_20 .
26 серпня 2011 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 видано свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 по 1/6 частці квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року (справа № 2-64-1/09), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 вересня 2010 року, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа П`ятої київської державної нотаріальної контори №1000/0116 від 21 квітня 2012 року на звернення ОСОБА_2 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на ім`я недієздатного сина ОСОБА_1 видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки право власності на 1/6 частину вищевказаної квартири вже було визнано в судовому порядку.
25 вересня 2017 року між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування
2/3 частки квартири, яка належить дарувальнику: 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 1997 року; 1/6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 серпня 2011 року.
28 грудня 2018 року між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдарована) укладено договір дарування
1/6 частки спірної квартири.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року (справа № 760/19383/20) припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частку спірної квартири та визнано право власності на цю частку квартири за ОСОБА_3 . Виплачено ОСОБА_1 з депозитного рахунку суду 108 000 грн вартості
1/6 частки квартири.